Постанова № 13659179, 20.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2011 р. справа №22/136

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівНовікової Р.Г., Шевкової Т.А.

від позивача:Опихайленко Є.А. за довіреністю б/н від 07.06.2010р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від20.07.2010 року

у справі№ 22/136 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой”, м. Донецьк простягнення коштів набутих без достатньої правової підстави в сумі 171883,70грн., інфляційних в розмірі 73909,99грн., 3% річних в розмірі 12220,22грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой”, м. Донецьк про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави в сумі 171883,70грн., інфляційних в розмірі 73909,99грн., 3% річних в розмірі 12220,22грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.10р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.07.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 25199,50грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Донспецстрой”, м. Донецьк до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой”(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Комерц”(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №19 (далі по тексту договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобовязувався передати у власність покупцю продукцію щебінь гранітний Куйбишевського гранітного кар”єру у кількості, асортименті, за ціною та у строки, зазначені у додатку до цього договору специфікації, що є його невідємною частиною, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити зазначену у договорі вартість товару, не пізніше передбачених даним договором строків.

Згідно п. 4.2 договору, розрахунки за товар здійснюються у формі 100% передплати за заявлену до відвантаження на місяць партію товару, у строк до 15 числа місяця, який передує відвантаженню. При цьому, загальна сума договору на момент його укладення, за п. 4.5 складає 409980грн.

Договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Сторонами на виконання п. 1.1 договору підписані специфікація №1 від 08.08.2007р. на суму 409980грн., специфікація №2 від 10.09.2007р. на суму 92112,02грн., в яких узгоджувались кількість, асортимент та вартість продукції, яка підлягає поставці.

Але, додатковою угодою №1 від 10.09.2007р. до договору, специфікацію №1 від 08.08.2007р. визнано такою, що втратила чинність та введено в дію специфікацію №2 від 10.09.2007р.

В подальшому, додатковою угодою №2 від 24.09.2007р. до договору, специфікацію №2 від 10.09.2007р. визнано такою, що втратила чинність та введено в дію специфікацію №3 від 24.09.2007р., відповідно до якої узгоджено кількість щебеню, який підлягає відвантаженню - 1164т на суму 74973,24грн.

Додатковою угодою №3 від 19.10.2007р., специфікацію №3 від 24.09.2007р. визнано такою, що втратила чинність та введено в дію специфікацію №4 від 19.10.2007р., відповідно до якої узгоджено кількість щебеню, який підлягає відвантаженню - 1377т на суму 89090,80грн.

Додатковою угодою №4 від 18.02.2009р. до договору продовжено строк його дії до 31.12.2009р.

Крім того, відповідно до умов п. 4.4 договору, позивач повинен відшкодувати відповідачу витрати, повязані із відвантаженням щебенів у вигляді вартості залізничного тарифу.

Позивачем здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 577511,08грн. згідно банківських виписок від 17.08.2007р., 26.09.2007р. та 27.09.2007р. Даний факт також підтверджується листом Путіловського відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьк №01-05/633 від 08.07.2010р.

В призначенні платежу даних банківських виписок зазаначено: «преоплата за щебень с-но сч. 116 от 16.08.2007г.», «предоплата за щебень гранитный с-но сч. 170 от 24.09.2007г.», «предоплата за щебень гранитный с-но сч. 1174 от 25.08.2007».

За рахунком №Д-116 від 16.08.2007р. визначено кількість щебеню 2760т та залізничний тариф, всього на суму 278428грн., за рахунком - №Д-00000170 від 24.09.2007р. доплата за залізничний тариф на суму 10383,48грн., а за рахунком №Д-00000174 від 25.09.2007р. кількість щебеню 2760т на суму 288778,80грн. При цьому, підстава в даних рахунках відсутня.

Згідно видаткових накладних №Д-0000441 від 17.09.2007р., №Д-0000469 від 28.09.2007р. та №Д-0000514 від 22.10.2007р., відповідачем здійснено відвантаження позивачу щебеню у кількості 3932т на суму 405627,38 грн. з урахуванням витрат на оплату залізничного тарифу, який ним прийнятий, про що свідчить відповідний підпис та печатка позивача.

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено поставку щебеню у кількості 3932т на суму 405627,38 грн. з урахуванням витрат на оплату залізничного тарифу, що підтверджується видатковими накладними №Д-0000441 від 17.09.2007р., №Д-0000469 від 28.09.2007р. та №Д-0000514 від 22.10.2007р., які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплені печатками обох підприємств.

При цьому, в даних видаткових накладних в якості підстави визначено рахунки-фактури, які відсутні в матеріалах справи, але приймаючи до уваги, що доказів існування інших правових відносин між сторонами не надано та визнання позивачем факту поставки щебеню у кількості 3932т на суму 405627,38грн. з урахуванням вартості залізничного тарифу, судова колегія вважає, що ця поставка здійснена саме в рамках договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про неприйняття залізничної накладної №47463496 від 29.01.2008р. як доказу здійснення поставки у межах договору, оскільки вона не містить посилань на договір №19 від 08.08.2007р., а також з неї не вбачається постачання щебеню гранітного саме ТОВ “Техно-Комерц”, інших документів, які підтверджували постачання відповідно до наведеної накладної сторонами не надані.

Позивачем здійснено оплату на суму 577511,08грн. на підставі рахунків-фактур №Д-116 від 16.08.2007р. №Д-00000170 від 24.09.2007р., №Д-00000174 від 25.08.2007р., за якими кількість щебеню не співпадає з кількістю, узгодженою сторонами у специфікаціях до договору та сума даних рахунків не співпадає із сумою, визначеною за видатковими накладними №Д-0000441 від 17.09.2007р., №Д-0000469 від 28.09.2007р. та №Д-0000514 від 22.10.2007р. Разом з тим, враховуючи відсутність інших правових відносин між сторонами, судова колегія вважає, що перерахування цих грошових коштів здійснено саме на виконання умов договору купівлі-продажу №19 від 08.08.2007р.

Тому, судова колегія вважає, що позивачем надлишково перераховано в рамках договору №19 від 08.08.2007р. суму в розмірі 171883,70 грн.

Позивачем заявлено вимогу про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, але між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України, тому і повернення передплати за договором купівлі-продажу повинно здійснюватися на підставі норм даної глави та з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем заява про зміну підстав позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не надавалася, а також приймаючи до уваги відсутність вимоги про повернення спірної суми, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 73909,99грн., 3% річних в розмірі 12220,22грн., у зв”язку з недоведеністю позивачем факту прострочки відповідачем виконання грошового зобов”язання.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2010 року у справі №22/136 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову та по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2010 року у справі №22/136 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2010 року у справі № 22/136 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Р.Г. Новікова

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим: 1 у справу; 2 позивачу; 3 відповідачу; 4 ДАГС; 5ГС Донецьк. обл.