Постанова № 13659162, 20.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2011 р. справа №10/143

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Чернота Л.Ф., Шевкової Т.А.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:

Загнітко Я.А. –за дов. № 29-12/51-Д від 29.12.10 р.

від відповідача:

Косенко С.В. –за дов.

від третьої особи:

не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

11.11.2010 р.

у справі

№ 10/143 (суддя Лейба М.О.)

за позовом

Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі Філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

до відповідача

Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики "Октябрська", м. Білицьке Донецької області

про

стягнення 26402 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Державне підприємство "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області про стягнення 26402 грн. 45 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.10.10 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відкрите акціонерне товариство Центральну збагачувальну фабрику "Октябрська", м. Білицьке Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.10 р. позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк були задоволені. Стягнуто відповідача на користь позивача збитки у сумі 26402 грн. 45 коп.

Відповідач, Державне підприємство "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 11.11.10 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Третя особа до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причину неявки суд не повідомила, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, явка сторін та третьої особи ухвалою суду від 06.12.10р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 10/143 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.05 року між Державним підприємством “Вугілля України” (покупець) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції №40-01/2-К-3у, згідно умов якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам»яне енергетичне марочного складу ГСШ-0-13, ДГСШ 0-13 українського походження; датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше останньої дати узгодженого періоду поставки; постачальник зобов’язався поставити вугілля з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, яке постачається; постачальник зобов’язаний надати покупцю повідомлення про відвантаження, в якому повинна бути вказана кількість вугілля, відвантаженого за попередню добу, найменування шахти та/або ЦЗФ; приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №П-6 та від 25.04.66р. №П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 “вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.” ГДК 34.09.101-2003 “Методичні вказівки по обліку палива на електростанціях”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях”, та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору; у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості Постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від Вантажоотримувача направляє виклик Постачальнику, який зобов’язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення; у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС Вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.5.10.1 договору, а також постачальник зобов’язаний компенсувати вісі витрати ТЕС Вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля; датою оплати вугілля є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника; оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем.

При зверненні до господарського суду позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що на виконання умов Договору, у січні 2007 р., нібито саме відповідач відвантажив вагони з вугіллям за квитанціями про приймання вантажу: № 49151242 (спірний вагон №№ 67186205, 60363363), № 49150435 (вагон № 66711524) вугілля марки ГСШ клас 0-13.

Також позивач зазначав, що вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Ладижинська ТЕС ВАТ “Західенерго” згідно до договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.04 р., укладеного між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго”.

Під час контрольного випробування вугілля на Ладижинській ТЕС, нібито була виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам Договору. Так, показник зольності вказаного вугілля склав 36,28%, що перевищило максимальний показник допустимого діапазону значень, що нібито підтверджено Актами відбору проби № 297 від 23.01.07 р. та актом про фактичну якість № 297 від 24.01.07 р. Як вбачається з Акту відбору проби, представник Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області та представник ВАТ ЦЗФ "Октябрська" присутніми при прийманні продукції за якістю не були і докази їх повідомлення про проведення приймання вугілля в матеріалах справи відсутні.

Через перевищення встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля ВАТ «Західенерго» було повернуто вантажовідправнику, що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№ 41318481, 41318482, виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

Позивач вважає, що поставкою вугілля неналежної якості вантажоотримувачу ВАТ “Західенерго”, позивачеві було завдано збитки на суму у розмірі 17405 грн. 59 коп., зокрема сплатою вантажоотримувачем залізниці в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, провізної плати в сумі 8704 грн. 80 коп. з урахуванням ПДВ, плати за користування вагонами за час простою вагонів в сумі 7143 грн. 60 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджено відомістю плати за користування вагонами №№ 2701107, накопичувальними картками №№ 270159, 310170 та переліками ТехПД №№2901, 2701 від 27.01.07 р., і плати за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 1557 грн. 19 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджено відомістю плати за користування вагонами № 2701107; накопичувальними картками №№ 270159, 310170, накопичувальною карткою зборів за роботи № 0235 від 29.04.08р. та переліками ТехПД №№2901, 2701 від 27.01.07 р.

Зазначену суму, а також судові витрати, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 52/66 від 03.09.08р. було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ “Західенерго”, яку ним було погашено в добровільному порядку шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог з цією юридичною особою (акт від 01.06.09р.).

Як стверджує позивач, не отримавши у власність від підприємства ДП “Добропіллявугілля” вугілля, ДП “Вугілля України” понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно з п. 5.5. Договору, вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача у сумі 26402 грн. 45 коп. з ПДВ, але при цьому одночасно зазначає, що у зв’язку з тим, що поставка неякісного вугілля відбулася нібито з вини відповідача, останній зобов’язаний компенсувати всі витрати ТЕС Вантажоотримувача та Покупця.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 26402 грн. 45 коп., з яких 8704 грн. 80 коп. –залізничний тариф, сплачений позивачем за перевезення вугілля до Ладижинської ТЕС, та 17697 грн. 65 коп. – сплата сум відповідно до рішення суду по справі № 52/66.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту права.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобов’язана довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням та збитками.

У відповідності до п. 4.5 договору, постачальник зобов»язаний поставити вугілля на умовах договору з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, що постачається.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості вугілля. Неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, зокрема, відсутній акт прийняття продукції відповідно до вимог Інструкції П-7. Акт про фактичну якість вугілля, наданий позивачем, не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки не відповідає умовам укладеного сторонами договору поставки, зокрема тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7, зокрема, проведено приймання продукції без участі представників відповідача та третьої особи, при відсутності доказів їх виклику.

Статтями 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач, Державне підприємство "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Родинська Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що спірні вагони до станції Ладижин Одеської залізниці прослідували без наявності сертифікату якості вугілля, в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 26402 грн. 45 коп., які спричинені позивачу саме з вини відповідача. Стягнення з відповідача збитків за іншим рішенням суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки судом розглядався спір між іншими сторонами, за умовами іншого договору поставки.

Крім того, судова колегія встановила, що судом першої інстанції прийняла рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту звіряння цієї партії вугільної продукції, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.4.10 договору). Позивачем не доведено судовій колегії об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, і підстав для задоволення регресних вимог позивача немає.

Також судова колегія вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача про стягнення збитків, які визначені ним в позовній заяві, як сплата сум відповідно до рішення по справі № 52/66, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивач суду не довів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 10/143 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 10/143 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 10/143 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк до Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики "Октябрська", м. Білицьке Донецької області, про стягнення збитків в розмірі 26402 грн. 45 коп.

Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4 в особі філії “Донецьквуглезбут”, 83050, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 69, ЗКПО 35210979 на користь Державного підприємства „Добропіллявугілля”, 85000, Донецька область, м. Добропілля, ЗКПО 32186934 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 132 грн. 01 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді Л.Ф. Чернота

Т.А. Шевкова

Надр. 7 прим:

1 –у справу;

2,3 –позивачу;

4 –відповідачу;

5 –третій особі;

6 - ДАГС;

7 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.