Постанова № 13659152, 20.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2011 р. справа №38/182

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівЧернота Л.Ф., Шевкової Т.А.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:Загнітко Я.А. за дов. № 29-12/51-Д від 29.12.10 р.

від відповідача:Косенко С.В. за дов.

від третьої особи:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від11.11.2010 р.

у справі№ 38/182 (суддя Лейба М.О.)

за позовомДержавного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі Філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

до відповідачаДержавного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", м. Теплогорськ Луганської області простягнення 227713 грн. 11 коп. ВСТАНОВИВ: У 2010 році Державне підприємство "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області про стягнення 227713 грн. 11 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.10 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", м. Теплогорськ Луганської області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.10 р. позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк були задоволені. Стягнуто відповідача на користь позивача збитки у сумі 227713 грн. 11 коп.

Відповідач, Державне підприємство "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 11.11.10 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, апеляційну с каргу без задоволення.

Третя особа до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причину неявки суд не повідомила, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, явка сторін та третьої особи ухвалою суду від 06.12.10р. не була визнана обовязковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 38/182 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.07 року між Державним підприємством “Вугілля України” (покупець) та Державним підприємством „Добропіллявугілля” (постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції №05-08/1-ЕН, згідно умов якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі; вугілля постачається партіями, залізничним транспортом, у відкритих напіввагонах, вантажною швидкістю, на умовах призначення DDР, назва місця призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. за реквізитами Покупця, вказаними у Додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження 4 напіввагони; приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству”, ДСТУ4083 - 2002 “Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору; якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Ванатжоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобовязаний викликати Постачальника або Вантажовідправника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника/вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією Вантажоотримувача; вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника, з дотриманням вимог пункту 6.4 цього Договору; вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець; Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору; за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

При зверненні до господарського суду позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що на виконання умов Договору, у квітні 2008 р., нібито саме відповідач відвантажив вагони з вугіллям за залізничними накладними: № 50928325 (вагони № 66724667, 67906560, 66878844, 6590314, 68434612, 67080887 у кількості 416000 кг), № 50928326 (вагони № 68027226, 68711589, 65731937, 64469836, 65806127, 65808842 у кількості 410000 кг); № 50928328 (вагони № 67660076, 63590517, 66102757, 66380189, 65522203 у кількості 336000кг).

Також позивач зазначав, що вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго” згідно до договору поставки № 02-ЕН/08 від 20.07.07 р., укладеного між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Західенерго”.

Під час контрольного випробування вугілля на Бурштинській ТЕС, нібито була виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам Договору. Так, фактичний вміст золи у вугіллі становив від 70,9% до 75,6% проти 14% гранично допустимої норми 25% за Договором, що нібито підтверджено Актами приймання вугілля №№ 3454, 3455, 3458 від 28.04.08 р., складеними і підписаними уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС і працівниками ДП “Укрвуглеякість”. Як зазначено в актах, представники Вантажовідправника за довіреностями від 03.01.08 р. та 23.01.08 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від підпису відмовились без зазначення підстав такої відмови. Ким зроблено цей напис, в актах не відображено. Представник Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області присутнім при прийманні продукції за якістю не був і докази його повідомлення про проведення приймання вугілля в матеріалах справи відсутні.

Через перевищення встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля ВАТ «Західенерго» було повернуто постачальнику, що підтверджено квитанцією про приймання вантажу № 36156612 від 29.04.08 р., виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 506 від 30.04.08р.

Позивач вважає, що поставкою вугілля неналежної якості вантажоотримувачу ВАТ “Західенерго” позивачеві було завдано збитки на суму у розмірі 116315 грн. 16 коп., зокрема сплатою вантажоотримувачем залізниці в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, провізної плати в сумі 110123 грн. 10 коп. з урахуванням ПДВ, плати за користування вагонами в сумі 5765 грн. 04 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджено відомостями плати за користування вагонами №№ 0817 від 29.04.08 р. та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 506 від 30.04.2008 р., та зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 427 грн. 02 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджено накопичувальною карткою зборів за роботи № 0235 від 29.04.08р., та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 506 від 30.04.08р. про проведення платежів.

Зазначену суму, а також судові витрати, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 52/20 від 03.09.08р. було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ “Західенерго”, яку ним було погашено в добровільному порядку шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог з цією юридичною особою (акт від 01.06.09р.).

Як стверджує позивач, не отримавши у власність від підприємства ДП “Добропіллявугілля” вугілля, ДП “Вугілля України” понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно з п. 5.5. Договору, вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача у сумі 110116 грн. 80 коп. з ПДВ, але при цьому одночасно зазначає, що у звязку з тим, що поставка неякісного вугілля відбулася нібито з вини відповідача, останній, згідно п. 6.4 Договору зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС Вантажоотримувача та Покупця.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 227713 грн. 11 коп., з яких 110116 грн. 80 коп. залізничний тариф, сплачений позивачем за перевезення вугілля до Бурштинської ТЕС, 5765 грн. 04 коп. вартість плати за користування вагонами за час простою на території Бурштинської ТЕС, 427 грн. 02 коп. плата за оформлення документів на відправлення вантажу до вантажовідправника, 110123 грн. 10 коп. вартість залізничного тарифу, сплаченого ВАТ «Західенерго»за перевезення вугілля до вантажовідправника та 1281 грн. 15 коп. судові витрати у справі № 52/20.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобовязана довести факт порушення господарського зобовязання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий звязок між правопорушенням та збитками.

Пунктом 2.4 договору № 05-08/1-ЕН від 13.07.07 р. про постачання вугільної продукції передбачено, що партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору об»єднаної проби, що засвідчується відповідним Актом згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об»єднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

У відповідності до п. 3.3 договору, якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і технічними умовами вугледобувних підприємств.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутній акт про відбір об»єднаної проби та відсутні докази лабораторних випробувань об»єднаної товарної проби, що повинно було бути оформлено посвідченням про якість вугілля в партії. Крім того, в матеріалах справи відсутній і сертифікат якості вугілля. Неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, а акти приймання вугілля за якістю не є такими доказами, оскільки не відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки, зокрема тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7, обов»язкового виклику представника відповідача та його присутності при перевірці спірного вугілля, переадресування вугілля саме відповідачу, або узгодження з ним питання повернення цього вугілля тому вантажовідправнику, якого сторони визначили в договорі та т.і.

Статтями 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач, Державне підприємство "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Стаханов Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що спірні вагони до станції Бурштин Львівської залізниці прослідували без складення відповідних актів про відбір об»єднаної проби, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 227713 грн. 11 коп., які спричинені позивачеві саме з вини відповідача. Стягнення з відповідача збитків за іншим рішенням суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки судом розглядався спір між іншими сторонами, за умовами іншого договору поставки.

Крім того, судова колегія встановила, що судом першої інстанції прийняла рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту звіряння цієї партії вугільної продукції, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.4.11 договору) і до його підписання та вирішення спірних питань повинна була зберігатися контрольна проба, що також не було з»ясовано судом. До того ж, пунктом 4.15 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, зазначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості вугілля не приймаються. Позивачем не доведено судовій колегії об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, і підстав для задоволення регресних вимог позивача немає.

Також судова колегія вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача про стягнення збитків, які визначені ним в позовній заяві, як сплата сум відповідно до рішення по справі № 52/20, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивач суду не довів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 38/182 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Крім того, в матеріалах справи є наявним протокол судового засідання від 13.10.10 р., який не підписаний секретарем судового засідання, що є порушенням норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 38/182 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2010 року у справі № 38/182 скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк до Державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", м. Теплогорськ Луганської області, про стягнення збитків в розмірі 227713 грн. 11 коп.

Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4 в особі філії “Донецьквуглезбут”, 83050, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 69, ЗКПО 35210979 на користь Державного підприємства „Добропіллявугілля”, 85000, Донецька область, м. Добропілля, ЗКПО 32186934 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1138 грн. 57 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

СуддіЛ.Ф. Чернота

Т.А. Шевкова

Надр. 7 прим:

1 у справу;

2,3 позивачу;

4 відповідачу;

5 третій особі;

6 - ДАГС;

7 ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.