Рішення № 13658594, 10.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р. Справа № 60/283-10

вх. № 9511/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Ковальова А.В., довіреність №1732 від 25.10.2010р.

третьої особи - не з`явилась

відповідача - ОСОБА_2, НОМЕР_1

розглянувши справу за позовом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 8381,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України(позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 8381,99 грн. заборгованості згідно договорів №262 від 07.09.2004р. та №1882 від 15.11.2001р.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за вказаними договорами внаслідок чого станом на березень 2009 року відповідно до розрахунків від 01.10.2010 року за відповідачем рахується вказана заборгованість.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 15 листопада 2010 року о 10:20 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2010 року розгляд справи було відкладено на 06 грудня 2010 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 16 грудня 2010 року о 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року заяву позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 11 січня 2011 року, розгляд справи №60/283-10 відкладено на "10" січня 2011 р. о 11:40.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні частково визнає позов, зазначає, що заборгованість за договором №262 від 07.09.2004р. відсутня, а за договором №1882 від 15.11.2001р. визнає заборгованість по орендній платі, однак письмового відзиву не надав суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102207534578.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що 07 вересня 2004 року між сторонами було укладено договір №1882 оренди нежитлового приміщення (будівлі).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1. договору №1882 предметом договору є нежитлове приміщення (будівля) - об`єкт оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яке позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування.

Згідно п.1.2. Договору №1882 майно - нежитлове приміщення загальною площею 10,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться на балансі Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс".

Пунктом 1.3. Договору №1882 встановлено, що майно передається в оренду з метою використання під косметичні послуги.

Пунктом 2.1. Договору №1882 встановлено, що набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту прийому - передачі майна.

За актом прийому - передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 07 вересня 2004 року позивач передав відповідачу вищенаведені приміщення.

Згідно п.3.1. Договору №1882 вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 8200,00 грн. станом на 31.08.2004р.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.2. Договору №1882 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30.03.2000р. Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно з додатком до цього договору і складає за вересень місяць 2004 року - 34,14 грн. без урахування індексу інфляції за вересень 2004 року. Ставка орендної плати (тариф) становить 5%.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами 03 жовтня 2007 року було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №1882 від 07.09.2004р., відповідно до якої сторони виклали п.1.3. та п.3.2. Договору №1882 в новій редакції, а саме встановили у п.1.3. Договору, що майно передається в оренду з метою використання: косметичний салон - 10,50 кв.м. та п.3.2. Договору встановили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007р. №208/07 і складає з 03.10.2007р. по 31.10.2007р. - 236,68 грн., а за листопад 2007 року - 258,47 грн. без урахування ПДВ. Ставку орендної плати встановлено з 03.10.2007р. у розмірі 25%.

Відповідно до п.3.3. Договору №1882 нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому - передачі.

Згідно п.3.5. Договору №1882 орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем до позивача та до міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.

Пунктом 3.6. Договору №1882 встановлено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування відповідачем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Відповідно до п.3.7. Договору №1882 орендна плата перераховується у розмірі 70% на розрахунковий рахунок позивача; 30% до бюджету.

Згідно листа №11016 від 05.09.2007р. третя особа не заперечувала проти пролонгації договору оренди №1882 до 07.06.2008р.

25 березня 2009 року за актом приймання - передачі нежитлового приміщення (будівлі) відповідачем було повернуто позивачу нежитлове приміщення, яке було передано за договором №1882.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що після закінчення строку дії договору оренди №1882 відповідач продовжував користуватися нежитловим приміщенням та з боку позивача не було заперечень щодо продовження користування ним, суд вважає, що договір оренди №1882 припинив свою дію 25 березня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору в частині надання в оренду нежитлового приміщення, однак відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині оплати за надане в оренду нежитлове приміщення, з урахуванням чого станом на березень 2009 року заборгованість відповідача по орендній платі за договором № 1882 становить в сумі 4915,85 грн., яка залишилась несплаченою, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.4. Договору оренди №1882 відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення орендної плати в сумі 4915,85 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості за договором № 1882 від 07.09.2004 року станом на 01.10.2010 року, на який посилається позивач у позовній заяві, позивачем також в рахунок заявленої до стягнення суми боргу за вказаним договором включено пеню у розмірі 889,22 грн., 3% річних у розмірі 243,79 грн. та інфляційні витрати у розмірі 863,03 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 9.3. Договору №1882 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача і Управління комунального майна та приватизації відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач нараховує відповідачу пеню на загальну суму заборгованості у розмірі 4116,27 грн., яка існувала станом на лютий 2009 року та на загальну суму заборгованості, що виникла з березня 2009 року у розмірі 4915,85 грн. за договором №1882, при цьому не вказуючи періоду нарахування пені, що унеможливлює здійснення перевірки правомірності нарахування заявленої до стягнення пені та є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 889,22 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 243,79 грн. та інфляційних витрат в сумі 863,03 грн., оскільки дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 15 листопада 2001 року було укладено договір №262 оренди нежитлового приміщення (будівлі).

Відповідно до умов договору №262, а саме п.1.1., предметом договору є нежитлове приміщення (будівля) - загальною площею 19,2 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, диспетчерська станція.

Згідно п.2.1. Договору №262 вступ відповідача у володіння та користування нежитловим приміщенням (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому - передачі вказаного приміщення.

За актом приймання - передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 15.11.2001р. позивач передав відповідачу вищенаведені приміщення.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість нежитлового приміщення (будівлі) визначається відповідно до висновків експерта про вартість нежитлового приміщення і за станом на 07.11.2001р. складає 10200,00 грн.

Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі рішення ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 30.03.2000р. і за листопад 2001 року складає 42,50 грн. в місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за орендоване приміщення (будівлю) оплачується відповідачем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що орендна плата перераховується у розмірі 70% на розрахунковий рахунок позивача; 30% - до міського бюджету.

Відповідно до п.4.6. Договору відповідач зобов`язався сплачувати витрати, пов`язані з поточною експлуатацією орендованого приміщення (будівлі), зокрема, в місячний термін з моменту укладення цього договору укласти окремі договори на оплату експлуатаційних витрат, які пов`язані з поточним утриманням будівлі і орендованого приміщення.

Згідно п.8.1. Договору №262 цей договір діє з 15 листопада 2001 року до 15 листопада 2002 року.

Пунктом 8.7. Договору №262 цей договір вважається продовженим на той самий термін тільки при умові письмового погодження цього питання Управлінням комунального майна та приватизації.

В матеріалах справи містяться листи третьої особи про надання згоди на пролонгацію договору №262 від 15.11.2001р. (листи №507 від 17.01.2006р., №18425 від 19.10.2006р.)

Судом встановлено, що між сторонами було укладено 26 липня 2007 року додаткову угоду до договору оренди №262 від 15.11.2001р. на нежитлові приміщення по пр. Перемоги, 77, диспетчерська станція, якою було пролонговано строк дії договору до 15 серпня 2008 року. У пункті 1 Додаткової угоди зазначається, до договір пролонговано за умови проведення оцінки вартості нежитлового приміщення, згідно відповідного розпорядження 3-ї особи.

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що у разі невиконання умов п.1 додаткової угоди договір оренди №262 від 15.11.2001р. на нежитлові приміщення по пр. Перемоги, 77, диспетчерська станція, площею 19,2 кв.м., між позивачем та відповідачем вважається розірваним через 30 днів з дати відповідного листа позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві та не спростованоє відповідачем оцінка вартості нежитлового приміщення не проводилась, крім того, позивачем не надано доказів того, що 3-ю особою відповідно до п. 8.7. Договору №262 надавалось письмове погодження на подальшу пролонгацію цього договору, отже нарахування позивачем орендної плати за договором №262 за лютий та березень 2009 року в сумі 1265,60 грн. є безпідставним з огляду на припинення дії договору №262 у 2008 році.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8381,99 грн. згідно договорів №262 від 07.09.2004р. та №1882 від 15.11.2001р., та у мотивувальній частині позовної заяви зазначається про наявність заборгованості станом на березень 2009 року в сумі 8381,99 грн. за договорами №262,1882 згідно розрахунків від 01.10.2010р.

З огляду на те, що договір №262 від 15.11.2001р. припинив свою дію у 2008 році, то згідно наданого розрахунку від 01.10.2010р. нарахування орендної плати за лютий та березень 2009 року в сумі 1265,60 грн., пені, 3% річних, та інфляційних втрат за даним договором є безпідставним та необгрунтованим, отже позовні вимоги врешті частині позову в сумі 2359,32 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 73,29 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 169,57 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 6022,67 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61018, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового червоного прапора ім. 60-річчя Радянської України (61001, м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 5, р/р №2600830123031 в АТ "КБ" Актив - Банк", МФО 351005, ідентифікаційний код 03328623) заборгованості по орендній платі за договором №1882 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 07.09.2004р. у розмірі 4915,85 грн., 3% річних у розмірі 243,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 863,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 73,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 169,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 2359,32 грн. відмовити.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/283-10 підписано 14 січня 2011 року.