Рішення № 13658592, 10.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р. Справа № 60/306-10

вх. № 10155/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Пономаренко Л.М., довіреність №20/19Д від 15.04.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 10533,10 грн., розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором №36 від 15.04.2010р. з урахуванням індексу інфляції в розмірі 5721,37 грн., пені за несвоєчасну оплату за договором згідно п. 3.7. у сумі 108,45 грн., штрафу за несвоєчасну оплату за оренду приміщення згідно п.3.10 договору у сумі 168,28 грн. та неустойки за порушення термінів оформлення актів виконаних робіт згідно п.5.4 Договору у розмірі 4535,00 грн. Крім того, просить суд розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна №36 від 15.04.2010р., у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та зобов`язати відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення загальною площею 10,5 кв.м., кімната №701, розміщену в АПБ корпусу 7 за адресою: АДРЕСА_3, інв. №600007, що знаходиться на балансі ВАТ "АТ НДІРВ".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 грудня 2010 року о 10:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 10 січня 2011 року о 10:40.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 15 грудня 2010 року за вих. № 032038.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.12.2010 р.: 61082, АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 15 квітня 2010 року було укладено договір №36 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: кімната №701 площею 10,5 кв.м., розміщена в АПБ корпусу 7 за адресою: АДРЕСА_3, інв. №600007, що знаходяться на балансі ВАТ "АТ НДІРВ", вартість яких визначена згідно незалежної оцінки (звіт від 08.04.2010р. ТОВ ІКК "Проконсул") і становить 33500,00 грн. Майно передається в оренду з метою використання під офіс.

Згідно п.2.1. Договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

За актом приймання - передачі орендованого майна до договору №36 від 15.04.2010р. позивач передав відповідачу вищенаведені приміщення загальною площею 10,5 кв.м.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пп.3.1, 3.2., 3.3., 3.4. та 3.6. Договору орендна плата за домовленістю сторін складає 504,00 грн. за перший місяць оренди, в тому числі ПДВ 84,00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оренда приміщень і надання комунальних, та інших послуг щомісячно оформлюється двостороннім актом в 3 примірниках: один примірник відповідачу, два примірники - позивачу. Щомісячна орендна плата перераховується відповідачем позивачу не пізніше 15 числа наступного місяця. Відшкодування витрат позивачу відповідач проводить одночасно з орендної платою (Додаток №2 та Додаток №3).

Згідно п.10.1. Договору цей договір вступає в дію з 20 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додатки №2 та №3 до договору, а саме у додатку №2 (Протокол узгодження договірної ціни на управління та утримання орендованого майна договору №36 від 15.04.2010р.) сторони визначили розмір договірної ціни на управління та утримання орендованого майна площею 10,5 кв.м. в сумі 108,00 грн., в тому числі ПДВ, тобто 18,00 грн. в місяць. У додатку №3 (Розрахунок на відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам до договору №36 від 15.04.2010р.) визначено розмір витрат на комунальні та експлуатаційні видатку в сумі 1465,44 грн. на рік.

Відповідно до п.5.4. Договору відповідач зобов`язався протягом 5-ти днів із дня одержання акту (згідно п.3.3.) підписати і повернути позивачу два примірники.

Судом встановлено, що позивачем складались на надсилались акти, що підтверджується актом №4 до договору №36 від 15.04.2010р. від 30 квітня 2010 року на суму 317,51 грн., листом №03/9917 від 11.05.2010р., актом №5 до договору №36 від 15.04.2010р. від 31 травня 2010 року на суму 868,18 грн., листом №03/19142 від 01.06.2010р., актом №6 до договору №36 від 15.04.2010р. від 30 червня 2010 року на суму 868,64 грн., листом №03/19433 від 05.07.2010р., повідомленням про вручення поштового відправлення № 6114600964027, актом №7 до договору №36 від 15.04.2010р. від 31 липня 2010 року на суму 870,17 грн., листом №03/19647 від 03.08.2010р., актом №8 до договору №36 від 15.04.2010р. від 31 серпня 2010 року на суму 873,32 грн. листом №03/19826 від 06.09.2010р., повідомленням про вручення поштового відправлення № 6114601007425, актом №9 до договору №36 від 15.04.2010р. від 30 вересня 2010 року на суму 889,36 грн., листом №03/20033 від 06.10.2010р., повідомленням про вручення поштового відправлення № 6114601038509, актом №10 до договору №36 від 15.04.2010р. від 31 жовтня 2010 року на суму 891,95 грн. та листом №03/20276 від 02.11.2010р. Акти №№ 5, 6, 8, 9 були повернуті позивачу з відміткою пошти "у зв`язку з закінченням терміну зберігання", акт № 4 отримано відповідачем 12.05.2010 року, однак підписано не було.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору, однак відповідач неналежним чином виконував умови даного договору в частині оплати за надане в оренду нежитлове приміщення, відшкодування витрат та підписання актів, з урахуванням чого несплачено орендну плату та не відшкодовано витрати за актами №№4-10 у розмірі 5579,13 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення орендної плати та відшкодування витрат в сумі 5579,13 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 108,45 грн., штраф у розмірі 168,28 грн. та неустойку в розмірі 4535,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується позивачу відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,04% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Крім того, відповідно до п.9.3. Договору за порушення термінів оформлення акта згідно п.5.4. даного договору відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний день прострочення, але не більше п`яти мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3.10. Договору сторони встановили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 108,45 грн., штрафу за несвоєчасну оплату за оренду приміщення в сумі 168,28 грн. та неустойки за порушення термінів оформлення актів виконаних робіт в сумі 4535,00 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині обгрунтовані, відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції, який окремо становить суму у розмірі 142,24 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 142,24 грн., оскільки нарахування інфляційних втрат за період з травня 2010 року по листопад 2010 року не суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №36 від 15.04.2010р. та зобов`язати відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення загальною площею 10,5 кв.м., кімната №701, розміщену в АПБ корпусу 7 за адресою: АДРЕСА_3, інв. №600007, що знаходиться на балансі ВАТ "АТ НДІРВ".

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до п.10.4. Договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі не сплачує орендну плату, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині розірвання спірного договору та зобов`язання відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 190,33 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 651, 759, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 188, 193, 216, 217, 230, 232, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТ Науково - дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, б. 271, р/р №26006200600001 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Київ, МФО 380537, ідентифікаційний код 14309534) заборгованість з орендної плати в сумі 5579,13 грн., пеню за несвоєчасну оплату за договором згідно п. 3.7. у сумі 108,45 грн., штрафу за несвоєчасну оплату за оренду приміщення згідно п.3.10 договору у сумі 168,28 грн., неустойку за порушення термінів оформлення актів виконаних робіт згідно п.5.4 Договору у розмірі 4535,00 грн., інфляційні втрати в сумі 142,24 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 190,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №36 від 15.04.2010р., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством "АТ Науково - дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (АДРЕСА_3, р/р №26006200600001 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Київ, МФО 380537, ідентифікаційний код 14309534).

Зобов`язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) звільнити орендоване нежитлове приміщення загальною площею 10,5 кв.м., кімната №701, розміщену в АПБ корпусу 7 за адресою: АДРЕСА_3, інв. №600007, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "АТ Науково - дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, б. 271, р/р №26006200600001 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Київ, МФО 380537, ідентифікаційний код 14309534).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/306-10 підписано 13 січня 2011 року.