Рішення № 13658459, 28.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2011 р.

Справа № 15/185-10-5304

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – Данілова О.М.,

від відповідача – Корнєв О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” про стягнення заборгованості в сумі 1 630 849,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Маріупольський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” заборгованості в суми 1 630 849,31 грн., посилаючись на наступне.

23 жовтня 2009 р. між Державним підприємством „Маріупольський морський торговельний порт” та Державним підприємством водних шляхів „Устьдунайводшлях” був укладений договір № 27-7/09/792/67/09 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 2.1 якого позивачем була надана відповідачу поворотна фінансова допомога відповідачу в розмірі 1 500 000,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок відповідача згідно платіжного доручення від 23.10.2009 р. № 5558.

Так, позивач вказує, що п. 4.1 договору сторони погодили, що термін користування грошовими коштами складає 23.12.2009 р. Згідно додаткової угоди № 1 від 23.12.2009 р. термін користування коштами було продовжено до 23.10.2010 р.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов’язався повернути отриману від позивача фінансову допомогу у визначений договором строк. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, повернення грошових коштів не здійснив.

Разом з тим позивач зазначає, що 25.10.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 62/П від 25.10.2010 р., але відповіді на претензію позивач не отримував.

До того ж у зв’язку простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 4 191,78 грн.

Крім того, згідно п. 7.2 договору у випадку несвоєчасного повернення суми фінансової допомоги, відповідач виплачує позивачу пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 21657,53 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача як суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, 7% штрафу від несплаченого боргу за прострочення строків виконання зобов'язання понад 30 днів, посилаючись на положення ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, заявлена до стягнення позивачем сума боргу склала 1630849,31 грн., з яких 1500000,00 грн. –основний борг, 21657,53 грн. –пеня, 4 191,78 грн. –3% річних, 105000,00 грн. –штраф 7%.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2010 р. порушено провадження у справі № 15/185-10-5304 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача проти позову не заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно листа від 22.10.2009 р. вих. № 964-5 (а.с. 14) Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях” звернулось до Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” з проханням надати поворотну фінансову позику у розмірі 1 500 000,00 грн. з терміном повернення протягом двох місяців.

Так, 23 жовтня 2009 р. між Державним підприємством „Маріупольський морський торговельний порт” (кредитор) та Державним підприємством водних шляхів „Устьдунайводшлях” був укладений договір № 27-7/09/792/67/09 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого позивач зобов’язується надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов’язується повернути суму фінансової допомоги у визначений цим договором строк.

Фінансова допомога надається відповідачу на безвідсоткових умовах (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору сума фінансової допомоги за цим договором складає 1 500 000,00 грн.

У відповідності з п. 3.1. договору порт зобов’язався надати фінансову допомогу відповідачу протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання сторонами цього договору. Фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача (п. 3.2). При цьому відповідач Підприємство протягом 3 робочих днів після надходження суми фінансової допомоги коштів на свій поточний рахунок зобов’язане повідомити про це позивача (п. 3.4).

Строк використання фінансової допомоги встановлений в п. 4.1 договору до 23.12.2009 р.

Згідно п. 5.1 договору повернення фінансової допомоги здійснюється до 23 грудня 2009 року. Також допускається дострокове погашення заборгованості.

П. 5.2 договору передбачено, що фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом перерахування необхідних коштів на поточний рахунок кредитора.

Відповідно до п. 6.1. договору № 27-7/09/792/67/09 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір поворотної фінансової допомоги (позики), укладений позивачем з відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення № 5558 від 23.10.2009 року (а.с. 13) позивачем на виконання умов договору № 27-7/09/792/67/09 від 23.10.2009 р. була перерахована відповідачу поворотна фінансова допомога в сумі 1 500 000,00 грн.

Листом від 29.10.2009 р. вих. № 1009-5 (а.с. 15) Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях” проінформувало Державне підприємство „Маріупольський морський торговельний порт” про отримання 26.10.2009 р. поворотної фінансової допомоги в сумі 1 500 000,00 грн. згідно договору № 27-7/09/792/67/09 від 23.10.2009 р.

Згідно додаткової угоди № 1 від 23.12.2009 р. до договору № 27-7/09/792/67/09 термін користування коштами та термін дії договору було продовжено до 23.10.2010 р.

Однак, як встановлено судом, у встановлений договором строк (23.10.2010 р.) відповідачем не була повернута сума фінансової допомоги, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, позивач звернувся до відповідача з претензією № 62/П від 25.10.2010 р. (а.с. 17), якою запропонував Державному підприємству водних шляхів „Устьдунайводшлях” виконати прийняті на себе зобов’язання і сплатити заборгованість перед позивачем у сумі 1 500 000,00 грн.

Проте, свої зобов’язання щодо повернення фінансової допомоги відповідач не виконав, що підтверджено відповідачем в ході розгляду справи.

Так, неповерненням позивачу отриманої суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 1500000,00 грн. за вищезазначеним договором відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору № 27-7/09/792/67/09 від 23.10.2009 р. передбачено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов’язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов’язання.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, договором № 27-7/09/792/67/09 від 23.10.2009 р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 123.12.2009 р.) був встановлений строк повернення фінансової допомоги до 23.10.2010 р.

Так, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги № 27-7/09/792/67/09 від 23.10.2009 р. щодо своєчасного повернення такої допомоги в сумі 1500000,00 грн. позивачем були нараховані відповідачу 3% річних в сумі 4191,78 грн., що вбачається з розрахунку суми позову (а.с. 19).

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги щодо своєчасного повернення такої допомоги в сумі 1500000,00 грн., суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних.

Також п. 7.2 вказаного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення суми фінансової допомоги, відповідач сплачує позивачу пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, враховуючи те, що відповідачем не виконані зобов’язання у встановлений договором 27-7/09/792/67/09 від 23.10.2009 р. строк, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 21 657,53 грн. (1 500 000,00 грн. * 7,75%*2 / 365 дн. *34 дн.).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

До того ж ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Із довідки головного управління статистики в Одеський області АБ № 101870 від 10.02.2009 року, яка видана Державному підприємству водних шляхів „Устьдунайводшлях”, у розділі «інституційний сектор економіки», вказаний номер сектору S 11001, що відповідає інституційній одиниці «державні нефінансові корпорації».

Згідно наказу Комітету статистики № 96 від 18.04.2005 р. нефінансові корпорації це інституційні одиниці основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів чи надання нефінансових послуг. Сектор нефінансових корпорацій включає такі підсектори: державні нефінансові корпорації, приватні нефінансові корпорації, та нефінансові корпорації під іноземним контролем.

Так, державний сектор економіки мають підприємства, які реєструються під номером інституційного сектору економіки 8 11001.

З огляду на вищевказане, суд доходить до висновку, що відповідач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, тому у даному випадку положення ст. 231 ГК України можуть бути засновані.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 105 000,00 грн. - 7% штрафу за прострочення останнім виконання зобов’язання щодо повернення суми фінансової допомоги понад 30 днів.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача складає 1 630 849,31 грн. (1500000,00 грн. + 21657,53 грн. + 4191,78 грн. + 105000,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” про стягнення заборгованості в сумі 1 630 849,31 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36; код ЄДРПОУ 31091889; п/р 26000010106964 у філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в м. Ізмаїл, МФО 328629) на користь Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” (87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99; код ЄДРПОУ 01125755; п/р 26008301718025 в філії „Жовтневе відділення ПІБ в м. Маріуполі”, МФО 334475) заборгованість в сумі 1 630 849/один мільйон шістсот тридцять тисяч вісімсот сорок дев’ять/грн. 31 коп., 16308/шістнадцять тисяч триста вісім/грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2011 р.