Рішення № 13658458, 26.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2011 р.

Справа № 15/169-10-5111

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – Тіщенко Д.В.,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Система” до Приватного підприємства „Поліцентрсервіс” про стягнення 751 875,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Науково-виробниче підприємство „Система” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Поліцентрсервіс” про стягнення з заборгованості за договором поставки в сумі 751 875,00 грн., посилаючись на наступне.

17.12.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Система” та приватним підприємством „Поліцентрсервіс” був укладений договір поставки № СМС390.

Як вказує позивач, відповідно до цього договору приватному підприємству „Поліцентрсервіс” окремими партіями був поставлений товар (телевізори), зокрема:

- 18.12.2008 р. за накладною № РН-ТФ497 було поставлено 50 телевізорів „TF 37 А 82 Н” за ціною 4 958,22 грн., на загальну суму 247 911,00 грн.;

- 22.12.2008 р. за накладною № РН-ТФ498 було поставлено 75 телевізорів „TF 32 К 82 А” за ціною 3 359,76 грн., на загальну суму 251 982,00 грн.;

- 24.12.2008 р. за накладною № РН-ТФ500 було поставлено 75 телевізорів „TF 32 К 82 А” за ціною 3 359,76 грн., на загальну суму 251 982,00 грн.

Так, позивач вказує, що згідно п. 5.3. вищезазначеного договору покупець зобов’язаний був сплатити за поставлений товар на протязі 30 днів з часу поставки, проте не виконав свої зобов’язання.

При цьому позивач зазначає, що 30.11.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Система” та Приватним підприємством „Поліцентрсервіс” було проведено звірку взаєморозрахунків, відповідно до якої приватне підприємство „Поліцентрсервіс” підтвердило наявність заборгованості в сумі 751 875,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2010 р. порушено провадження по справі № 15/169-10-5111 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився. У зв’язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 грудня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Система” (постачальник) та Приватним підприємством „Поліцентрсервіс” (покупець) був укладений договір поставки № СМС390, згідно якого позивач як постачальник зобов’язується поставити відповідачу товар –телевізори, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно п. 1.2 договору товар поставляється окремими партіями. Кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід’ємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару.

Згідно п. 2.1 вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах EXW склад постачальника, розташований за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 6. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах.

П. 3.1 договору передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється в порядку, визначеному Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

У відповідності з п. 3.3 договору поставка вважається здійсненою з моменту передачі товару покупцю у власність, що посвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач та як з’ясовано судом, на виконання вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар –телевізори на суму 751 875,00 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної від 18.12.2008 р. № РН-ТФ497 було поставлено 50 телевізорів „TF 37 А 82 Н” за ціною 4 958,22 грн., на загальну суму 247 911,00 грн.;

- згідно видаткової накладної від 22.12.2008 р. № РН-ТФ498 було поставлено 75 телевізорів „TF 32 К 82 А” за ціною 3 359,76 грн., на загальну суму 251 982,00 грн.;

- згідно видаткової накладної від 24.12.2008 р. № РН-ТФ500 було поставлено 75 телевізорів „TF 32 К 82 А” за ціною 3 359,76 грн., на загальну суму 251 982,00 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що підтверджується підписами головного бухгалтера відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

Між тим, як встановлено судом, вартість поставленого позивачем товару не було сплачено відповідачем. Відтак, враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки склала 751875,00 грн., що також підтверджується складеним та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2009 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, доказів її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим відмовою сплатити позивачу зазначену суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

В свою чергу невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 751875,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Система” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Система” до Приватного підприємства „Поліцентрсервіс” про стягнення 751 875,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Поліцентрсервіс” (65012, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, б. 15; код ЄДРПОУ 35939462; р/р 26000046751980 в філії Придніпровське РУ ВАТ „Банк „Фінанси та кредит”, МФО 331564) на користь Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Система” (61070,м. Харків, вул. Рудика, 6; код ЄДРПОУ 32133730; р/р 26006200000106 в ВАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 380537) заборгованість в сумі 751875/сімсот п’ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят п’ять/грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 7518/сім тисяч п’ятсот вісімнадцять/грн. 75 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2011 р.