Рішення № 13657837, 27.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11 Справа № 8/292

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Красна Талівка Станично-Луганського району Луганської області, -

про стягнення 2351 грн. 97 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Шубіній І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача Волкова О.В. представник, - довіреність №557 від 23.12.10 року;

від відповідача - представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2109,04 грн., інфляційних нарахувань у сумі 98,19 грн., 3% річних у сумі 19,72 грн. та штрафної неустойки (пені) за період з 12.08.10 року по 03.12.10 року у сумі 125,02 грн., - нарахованих ним у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №07/06/253, укладеного між сторонами 03.06.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23.12.10 року до 13.01.11 року та з 13.01.11 року до 27.01.11 року у звязку з неявкою відповідача.

24.01.11 року, через канцелярію суду, від позивача надійшло клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності (вих. №19 від 19.01.11 року); крім того, він подав заяву про уточнення позовних вимог (вих.№23 від 19.0111 року), відповідно до якої просить стягнути з відповідача: основний борг у сумі 2109,04 грн., інфляційні нарахування за період з серпня по грудень 2010 року у сумі 122,19 грн., 3% річних за період з 14.07.10 року по 27.01.11 року у сумі 34,42 грн. та штрафну неустойку (пеню) за період з 14.07.10 року по 27.01.11 року у сумі 182,84 грн., - нарахованих ним з посиланням на вищевикладені підстави.

До початку судового засідання позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено; у судовому засіданні він позов (з урахуванням внесених до нього змін) підтримав у повному обсязі.

Суд, розглянувши вищезгадану заяву позивача, дійшов висновку, що вона відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом та враховується при вирішенні спору по суті.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином на адресу, вказану у позові, був повідомлений судом про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; 45; 57).

Оператор поштового звязку повернув до суду письмові повідомлення про вручення особисто відповідачеві ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду (а.с.32;53; та ін.).

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.06.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №07/06/253, відповідно до якого продавець зобовязується передати покупцеві у встановлені договором терміни визначений ним товар, а покупець зобовязується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.п.1.1-1.2), на який покупець набуває права власності з моменту його отримання (п.1.3); датою продажу є дата, зазначена у накладній на передачу товару (п.1.5).

Покупець зобовязаний сплатити вартість товару на розрахунковий рахунок продавця впродовж 14-ти календарних днів з моменту поставки партії товару, у гривнях (п.2.1.1).

У випадку невиконання або неналежного виконання умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки у повному обсязі (п.5.1); за кожен день прострочення платежу покупцеві нараховується пеня у розмірі 0,6% від суми несплаченого товару, її нарахування припиняється через 12 місяців від дня, коли зобовязання повинно було бути виконано (п.5.2).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.10 року (п.6.1) (а.с.9-10).

Як вбачається з наданих до справи доказів, позивач на виконання умов договору відпустив на користь відповідача товар (посуд) на загальну суму 2109,04 грн., що підтверджується наданими до справи:

видатковою накладною №530343 від 29.06.10 року на суму 2109,04 грн. (а.с.11);

розпискою відповідача на підтвердження факту отримання товару від 29.06.10 року (а.с.12).

З наданих до справи доказів вбачається, що відповідач не сплатив вартості отриманого товару.

Позивач з метою спонукання відповідача до сплати боргу 29.05.10 року спрямував на його адресу досудове попередження №36, запропонувавши повністю погасити його впродовж 3-х днів (а.с.16), однак відповідач не вчинив таких дій.

З огляду на це позивач на суму основного боргу у розмірі 2109,04 грн. станом на 21.01.11 року, керуючись чинним законодавством та пунктами 5.1-5.2 договору, нарахував:

інфляційні нарахування за період з серпня по грудень 2010 року у сумі 122,19 грн.,

3% річних за період з 14.07.10 року по 27.01.11 року у сумі 34,42 грн.,

штрафну неустойку (пеню) за період з 14.07.10 року по 27.01.11 року у сумі 182,84 грн., - а всього 2448,49 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив. Наявність вищеозначеного основного боргу він підтвердив шляхом підписання акту від 09.11.10 року звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.10 року (а.с.13).

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів, що за отримання правової допомоги у звязку зі звернення до господарського суду Луганської області з цим позовом він сплатив адвокату ОСОБА_3 1000,00 грн. (а.с.22-24), які просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 44 ГПК України ця вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», ідентифікаційний код 31594936, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, 2, - основний борг у сумі 2109 (дві тисячі сто девять) грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 52 коп., 3% річних у сумі 34 (тридцять чотири) грн. 42 коп., пеню у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 84 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.; на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. та на отримання правової допомоги у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 27.01.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді В.О. Маркєлова