Рішення № 13657546, 19.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.11 Справа № 16/1/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об‘єднання", м. Луганськ

до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 152892 грн. 81 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання Скрипник М.С.

За участю представників сторін:

Від позивача –Лавриненко В.С., дов. Від 01.01.11 №20,

Від відповідача –Какоткін С.С. (без повноважень),

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну електроенергію у сумі 144430,24грн. в період листопада 2010 року, пені у сумі 8462,57грн. за період з 02.11.10. по 01.12.10 –за несвоєчасне виконання обов’язків за договором від 01.03.08. №21.

Відповідач відзивом від 19.01.11 визнав позовні вимоги в частині боргу за спожиту електроенергію у листопаді 2010 року на суму 144430,24грн. і пеню в сумі 1410,67грн., розрахунок якої надав у відзиві. Решту вимог про стягнення пені відповідач заперечив, оскільки неустойка розрахована не на суму боргу за вказаний у позові період.

Представник позивача надав до справи документальне підтвердження діючих тарифів (постанова НКРЕ України від 25.10.10 №1389). Також до справи долучено рішення господарського суду Луганської області від 13.01.11 по справі №14/372 між цими ж сторонами про стягнення боргу в сумі 466389,05грн. за період з червня по жовтень 2010 року, пені в сумі 48838,25грн. за період з 02.06.10 по 01.11.10, інфляційних нарахувань 20459,80грн. та 3 % річних 3529,10грн. Крім того, позивач виконав додатковий розрахунок пені, з якого вбачається, що неустойка розрахована на зобов’язання відповідача станом на 01.06.10 у розмірі 547696,43грн., враховуючи накопичення боргових зобов’язань на суму 646935,36грн. станом на 01.11.10.

Між сторонами у справі укладено договір на постачання електроенергії від 01.03.08. №21 (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник електроенергії (позивач) зобов’язався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених споживачу (відповідачу) до використання, а споживач зобов’язався оплачувати використання електромереж позивача на підставі пред’явленого останнім рахунку протягом 5 днів, як встановлено в додатку до договору «Порядок розрахунків», пункт 8.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору позивач забезпечив передачу електроенергії відповідачеві в період листопада 2010 року, про що відповідачу надіслано рахунок для оплати вартості спожитої активної електроенергії від 01.12.10 №21-2/11/1. Даний факт підтверджено матеріалами справи (а.с.22).

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 01.03.08. №21 не оплатив у повному обсязі позивачу активну електроенергію за термін листопада 2010 року, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 144430,24грн. за активну електроенергію (у відповідності до умов договору).

Крім того, за несвоєчасне виконання обов’язків по оплаті спожитої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 8462,57грн. за період з 02.11.10. по 01.12.10, яка розрахована на суму 646935,36грн. зобов’язань відповідача, і, по твердженню представника у судовому засіданні 19.01.11, залишаються не сплаченими на день звернення з даним позовом до суду.

Відповідач визнав позовні вимоги частково і заперечив розмір заявленої до стягнення пені, оскільки позивач розрахував неустойку не на суму заявленого боргу, а на загальну суму зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором на постачання електроенергії від 01.03.08. №21, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт забезпечення передачі електроенергії позивачем відповідачеві протягом періоду листопада 2010 року і заборгованість відповідача на суму 144430,24грн.

Позивач належним чином довів суду факт надіслання відповідачу рахунку на оплату використаної відповідачем як абонентом електроенергії на вказану суму боргу 144430,24грн.

Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору на постачання електроенергії від 01.03.08. №21 та вимог закону.

Статті 901-903 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті послуг у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті поставленої електроенергії на суму 144430,24грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 01.03.08. №21 в частині оплати спожитої активної електроенергії і вимоги закону. У встановлений пунктом 9 «Порядку розрахунків», що є додатком до укладеного договору, строк – 5 днів з дня отримання відповідних рахунків від позивача на сплату спірних сум - зобов’язання відповідачем по оплаті боргу за активну електроенергію не було виконане і відповідач заборгував за спожиту електроенергію 144430,24грн. за період листопада 2010 року.

Стягнення пені 6214,43грн. за період з 01.03.09. по 31.07.09., інфляційних нарахувань у сумі 1785,63грн., 3 % річних у сумі 965,29грн. обґрунтовані і дані вимоги відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст.232 ГК України, ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань з простроченої суми за весь час прострочення, а також неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені.

Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені у сумі 8462,57грн. за період з 02.11.10. по 01.12.10 слід задовольнити частково –на суму 1410,67грн., що цілком відповідатиме фактичним правовідносинам сторін, приписам ст.232 ГК України і умовам укладеного між сторонами договору. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягає до задоволення у вказаному розмірі згідно п.4.4.1 укладеного договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який пеня нараховується.

Решту позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені суд залишає без задоволення, оскільки позивачем не надано належних доказів в порядку приписів ст.ст.33,34 ГПК України щодо правомірності нарахування неустойки на невиконані відповідачем зобов’язання у розмірі 646935,36грн. В матеріалах справи відсутні докази складу, формування та існування заборгованості у відповідача за договором від 01.03.08. №21 на суму 646935,36грн. Відсутні докази невиконання відповідачем своїх обов’язків на дану суму зобов’язань і по вказаному договору.

Усні пояснення представника позивача у судовому засіданні 19.01.11 про особливості програмного забезпечення на підприємстві ТОВ "Луганське енергетичне об‘єднання", за допомогою якого робітники даного підприємства розраховують позовні вимоги в частині неустойки, не є слушними і суд ставиться до таких пояснень критично, адже в законі чітко прописано право кредитора на неустойку та порядок її нарахування –на суму невиконаних (чи несвоєчасно виконаних) зобов’язань на термін 6 місяців з дня прострочення виконання зобов’язання (ст.232 ГК України). Рішення суду має бути постановлене у відповідності до вимог закону, не приймаючи до уваги особливості технологічних процесів підприємств-сторін по справі, за допомогою яких розраховуються позовні вимоги.

Надані представником позивача розрахунки пені не мають посилання на норму права (законодавчо не обґрунтовані). Документи, про які зазначено в наданих розрахунках пені, не додані до матеріалів справи, тобто дані розрахунки неможливо перевірити.

За таких підстав доводи представника позивача про нарахування пені на «загальну»суму боргу є необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи.

Стосовно усних аргументувань представника позивача розміру заявленої пені рішенням по справі №14/372 слід вказати на наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.01.11 по справі №14/372 між цими ж сторонами стягнуто з відповідача борг в сумі 466389,05грн. за період з червня по жовтень 2010 року, пені в сумі 48838,25грн. за період з 02.06.10 по 01.11.10, інфляційних нарахувань 20459,80грн. та 3 % річних 3529,10грн. А документів (доказів –належних та допустимих), які б підтверджували заборгованість відповідача на суму 646935,36грн. в матеріалах справи не має.. Тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі, заявленому до стягнення, оскільки відсутні докази факту заборгованості у тому розмірі, виходячи з якого позивач розрахував неустойку. А вказане рішення не може бути оцінене в порядку ст.35 ГПК України (як преюдиція) при постановленні даного рішення.

За таких підстав з відповідача слід стягнути борг в сумі 144430,24грн., пеню у сумі 1410,67грн., на користь позивача за договором на постачання електроенергії від 01.03.08. №21 (з додатковими угодами) та позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст.526,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. ім. Менделєєва, 49, ід. Код 32026192 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а»,ід. Код 31443937 на п/р №260303289060 в філії ЛОУ ВАТ «Ощадбанку України»борг за спожиту активну електроенергію в сумі 144430,24грн., пеню у сумі 1410,67грн., витрати по державному миту в сумі 1458,41грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,11грн. на п/р №2600518818 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 304007. Видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 24.01.11

Суддя Р. Шеліхіна