Рішення № 136568819, 09.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №296/9439/25

Категорія 38

2/295/1844/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст-Капітал» суму заборгованості в розмірі 32640,00 грн, з яких сума кредиту 5100,00 грн, сума процентів за користування кредитом 17289,00 грн, нараховані позивачем проценти за 134 календарних днів - 10 251,00 грн; вирішити питання розподілу судових витрат; у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.

В обґрунтування вимог вказано, що 12.05.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1604434 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 5100 грн. Згідно із п. 1.4. договору строк кредиту 360 днів: з 12.05.2024 по 07.05.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Слон кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5100 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 ТОВ «Слон кредит» на підставі договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1604434 від 12.05.2024, загальна сума заборгованості склала 24939 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 5100 грн, заборгованість за процентами 17289 грн, штрафні санкції 2550,00 грн.В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст-Капітал» у період з 25.12.2024 по 07.05.2025 (134 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 10251,00 грн.

Окрім того, до позовної заяви представник позивача долучив клопотання, в якому просив витребувати з АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки №545708ХХ-ХХХХ-4014 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 12.05.2025 на дану платіжну картку у сумі 5100,00 грн за ініціативою ТОВ «Слон кредит» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

Ухвалою суду від 22.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки №545708ХХ-ХХХХ-4014 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 12.05.2025 на дану платіжну картку у сумі 5100,00 грн за ініціативою ТОВ «Слон кредит» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

18.11.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла інформація, яка витребовувалась ухвалою суду від 22.10.2025.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у позові представник позивача просить розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та вказує, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує

Відповідач у судові засідання не з`являвся, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 ст.280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності усіх умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.211, 280 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення, про що винесено відповідну протокольну ухвалу суду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.05.2024 між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №1604434 (а.с. 139-148), за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» надає відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби у розмірі 5100,00 грн, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором (пункти 1.2, 1.3, 1.6 кредитного договору).

Пунктами 1.4, 1.5 кредитного договору встановлено, що строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка 1,50% в день, знижена процентна ставка 1,200% в день (якщо споживач до 11.06.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту).

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 . Кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Із пункту 3.1 кредитного договору слідує, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Договір підписаний відповідачем 12.05.2024 16:11:16 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В569.

З листа ТОВ «Пейтек» від 15.01.2025 вбачається, що відповідно до відомостей, що містяться в реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «Пейтек», код ЄДРПОУ 44103264, є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 №21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024, товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Слон кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку від ТОВ «Слон кредит»: 12.05.2024 16:11:35 на суму 5100,00 грн (а.с. 30-34, 167).

18.11.2025, на виконання ухвали суду від 22.10.2025, від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано кратку №545708ХХ-ХХХХ-4014, зазначено повний номер картки та повідомлено, що зарахування коштів на суму 5100,00 грн 12.05.2025 відсутнє.

Разом з тим, перерахування коштів відповідно до умов кредитного договору на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 15.01.2025, а з листа АТ КБ «Приватбанк» від 18.11.2025 вбачається, що кошти на рахунок відповідача не були зараховані саме 12.05.2024, та у цьому письмовому доказі відсутні відомості щодо руху коштів за карткою у подальшому, тому здійснення перерахування коштів відповідачу у сумі 5100,00 грн відповідно до умов кредитного договору №1604434 від 12.05.2024 не спростовано.

24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №24122024, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» за плату відступило позивачу своє право вимоги до боржників за рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1604434 (а.с. 107-124, 163).

Із пункту 1.2 договору факторингу слідує, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підписали 24.12.204 (а.с. 124).

Ціна продажу за договором становить 2159760,91 грн (пункт 3.3 договору факторингу). Згідно з платіжною інструкцією №6308 від 26.12.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило ТОВ «Слон Кредит» плату за договором факторингу в сумі 2159760,91 грн (а.с. 44).

ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 07.05.2025 (день закінчення строку кредитування) нарахована заборгованість у розмірі 32640,00 грн, з яких сума кредиту 5100,00 грн, сума процентів за користування кредитом 17289,00 грн, нараховані позивачем проценти за 134 календарних днів - 10 251,00 грн (а.с. 156-160).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 ЦК України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 № 675-VIII (далі - Закон №675-VIII), згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч.4, 5 ст.11 Закону № 675-VIII).

Згідно з ч. 6 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.8 ст.11 Закону №675-VIII).

Положеннями ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 №851-IV (далі - Закон № 851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Із системного аналізу вищезазначених положень законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за позиченими коштами, просив стягнути заборгованість по процентах за користування цими коштами.

Згідно приписів пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 №1734-VIII, у договорі про споживчий кредит зазначаються процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.

Як зазначалося вище, в пунктах 1.5.1.-1.5.2. кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка - 1,50% в день, зниженої 1,200% в день. Наявність передбачених договором підстав для застосування зниженої процентної ставки судом не встановлено.

За стандартною процентною ставкою 1,50% проценти нараховані, починаючи із 12.05.2024 по 07.05.2025.

Разом із тим 22.11.2023 був прийнятий Закон України №3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023. Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України №1734-VIII.

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Водночас, п.17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5%, в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

А тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки із 23.04.2024 по 20.08.2024 не може перевищувати - 1,5%, а з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Відсоткова ставка, встановлена договором №1604434 від 12.05.2024, не відповідає імперативним обмеженням щодо максимального розміру процентної ставки.

Із проведеного судом розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 20910,00 грн, а саме:

з 12.05.2024 по 20.08.2024 - 7650,00 грн (5100,00 грн (сума боргу) ? 1,500% (процентна ставка) / 100% ? 100 (кількість днів));

з 21.08.2024 по 07.05.2025 - 13260,00 грн (5100,00 грн (сума боргу) ? 1,000% (процентна ставка) / 100% ? 260 (кількість днів)).

Таким чином, заборгованість за процентами станом на день закінчення дії кредитного договору 07.05.2025, становить 20910,00 грн, яка відповідачем не погашена, чим порушено умови договору.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Нормами ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором №1604434 від 12.04.2024 у сумі 26010,0 грн, з яких 5100,00 грн заборгованість за кредитом, 20910,00 грн заборгованість за відсотками. У решті позов задоволенню не підлягає у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Щодо вимоги нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 по справі №444/9519/12).

З аналізу положень ст.2 ЦПК України, яка визначає завдання цивільного судочинства та основні його засади, а також положення вищезгаданої ст.265 ЦПК України, слід дійти висновку, що застосування приписів останньої фактично виявляє супровідне спостереження матеріальної правової основи існуючих правовідносин до стадії їх остаточного припинення, ґрунтується на притаманному для характеру існуючого спору встановленому порядку захисту порушеного права.

При цьому, положення ч.10 ст.265 ЦПК України не містить вимог зобов`язального характеру, в кожному окремому випадку дозволяє суду на власний розсуд обрати засоби дієвого та ефективного виконання судового рішення на завершення спору.

Є необхідним звернути увагу, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин, в разі пред`явлення кредитором позовних вимог про стягнення суми компенсацій в порядку ч.2 ст.625 ЦК України вказані вимоги (на відповідний період) не підлягали би до задоволення як такі, що порушуватимуть вимоги законодавства.

Отже, діючи за принципами збереження балансу інтересів сторін учасників кредитних правовідносин у період воєнного стану, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінстраст капітал» та адвокатом Столітнім М.М., акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2025, рахунок на оплату від 12.08.2025, з яких вбачається, що витрати позивача на оплату правової допомоги становлять 10000,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 у праві №925/1137/19.

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом; з огляду на задоволення позову; оскільки позивачем понесено судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, що підтверджено належними доказами, та відповідач не скористалась своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд стягує з відповідача на користь витрати на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 7968,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового зборупропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст-Капітал» заборгованість у розмірі 26010,00 грн, з яких 5100,00 грн заборгованість за кредитом, 20910,00 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст-Капітал» витрати на правову допомогу у сумі 7968,00 грн та 1930,17 грн витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст-Капітал» (м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Т.А. Воробйова