Рішення № 136568818, 29.12.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/19231/24

Категорія 38

2/295/1190/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Шевчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19.09.2007 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено договір кредиту № 281/20-257. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 303000,00 грн. Рішенням № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 було припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». 12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу та змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

За змістом позову, згідно договору відповідач зобов`язалася в порядку та на визначених умовах повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором. Рішенням Третейського суду від 06.10.2015 у справі № 1282/15 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № 281/20-257 від 19.09.2007 у розмірі 1446644,95 грн. Проте дане рішення відповідачем не виконано. В результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 1037902,93 грн та складається з: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 215094,31 грн, сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 822808,62 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 281/20-257 від 19.09.2007, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 1037902,93 грн, а також судові витрати.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 17.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справ та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, виклавши в ньому заперечення проти задоволенні позову з наступних мотивів. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з неї заборгованості в сумі 1037902,93 грн за ст. 625 ЦК України, з яких сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 215094,31 грн та сума заборгованості за інфляційними витратами - 822808,62 грн. При цьому розрахунок здійснювався позивачем на підставі наступних вихідних даних: сума заборгованості - 1446644,95 грн, період обчислення - з 12.03.2017 по 23.02.2022. Сума заборгованості, на яку позивачем нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати, визначена на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015 та складається з: заборгованості за кредитом - 399347,94 грн, заборгованість за відсотками - 390868,43 грн, пеня - 231446,71 грн, інфляційні втрати - 328781,01 грн. У даній справі позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в якості відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання у зв`язку з невиконанням судового рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015 (справа № 1282/15), яким вже стягнуто грошову суму в якості відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання (інфляційні втрати - 328781,01 грн), що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та свідчить про недобросовісну поведінку позивача. Сума заборгованості, на яку позивачем нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати, визначена на підставі Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015, у той же час, відповідно до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 281/20-257 від 19.09.2007, виконання зобов`язань відповідача забезпечено іпотечними договорами, укладеними з майновим поручителем - ОСОБА_2 . Згідно з інформацією, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 10.10.2016 було відкрито ВП № 52578832, боржником в якому є ОСОБА_2 , а стягувачем - ПАТ «Укрсоцбанк», стан виконавчого провадження - завершено; 30.10.2019 було відкрито ВП № 60456543, боржником у якому є ОСОБА_2 , а стягувачем - АТ «Альфа-Банк»; стан виконавчого провадження - примусове виконання. Але позивач не надає жодної інформації щодо зазначених виконавчих проваджень та реального стану їх виконання, що унеможливлює об`єктивне встановлення актуальної суми заборгованості відповідача станом як на дати здійснення розрахунків позивачем, так і на день звернення позивача до суду, та викликає обґрунтовані сумніви в правильності розрахунків, поданих разом з позовною заявою.

Також, за змістом відзиву, відповідно до позовної заяви позивач визначив наступний період, за який обрахував заборгованість відповідача - з 12.03.2017 по 23.02.2022. До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Позивач звернувся до суду з даним позовом у грудні 2024 року, але ж його право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за невиконання відповідачем грошового зобов`язання обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто починає свій відлік з грудня 2021 року, а не з березня 2017 року, як зазначено в позовній заяві. Посилання позивача в даному випадку на дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (закон № 540-ІХ), вважає безпідставним, та вказала, що строк позовної давності щодо вимог AT «Сенс Банк» до неї про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 сплив , тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив исьмову заяву, в якій вказав про розгляд справи за його відсутності та підтримання вимог позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заеречував проти задоволення позову з викладених у відзиві обставин, також пояснивши, що, звернувшись до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015 року по справі № 1282/15 стягнена з позивача заборгованість за кредитним договором, проте позивач не звертався до суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом з заявою про отримання виконавчого листа, відповідно даний строк пропущено. Тому відсутні правові підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних витрат з відповідача, адже вимога банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Суд, заслухавши представника відповідаача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.09.2007 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено договір кредиту № 281/20-257, яким за умовами договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 303000,00 грн строком до 18.09.2012. У подальшому були укладені до договору додаткові угоди.

Рішенням № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 було припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.

30.11.2022 внесені зміни до відомостей про юридичну особу та змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015 у справі № 1282/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 281/20-257 від 19.09.2007 у розмірі 1446644,95 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення статей 526, 599, 611, 625 ЦК дають підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2020 року в справі № 904/6892/17 зроблено такий правовий висновок: «Незважаючи на те, що за змістом положень статей 549, 625 ЦК України і статті 230 ГК України кредитор має право нараховувати пеню, інфляційні втрати і 3 % річних за допущене боржником прострочення виконання основного зобов`язання, яке (основне зобов`язання) не припинилося у встановленому порядку, наявність такого, що набрало законної сили, судового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення основного боргу в зв`язку з необґрунтованістю відповідного позову, ухваленого за наслідками розгляду судом іншої справи між тими ж самими сторонами, унеможливлює подальше притягнення кредитором боржника до відповідальності у виді штрафної санкції (пені), оскільки її практичне застосування є додатковим зобов`язанням, яке випливає з основного зобов`язання (сплати основного боргу), тоді як підтверджена рішенням суду остаточна втрата позивачем (кредитором) права на задоволення вимоги щодо основного зобов`язання (основного боргу) в процесуальному (судовому) порядку призводить до втрати ним права на стягнення штрафних санкцій як додаткової вимоги. Адже, натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 549 ЦК України щодо нарахування пені розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування пені у разі, якщо вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов`язання в розмірі 1446644,95 грн, яке б виникло в неї за кредитним договором № 281/20-257 від 19.09.2007, оскільки повноважним судом не було видано за заявою кредитора виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015 у справі № 1282/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 .

Отже, за наведених обставин, враховуючи, що позивач не звертався у визначений законом строк (протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом) до відповідного суду за місцем проведення третейського розгляду із заявою про видачу виконавчого документу за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.10.2015 у справі № 1282/15 і такий виконавчий лист судом не було видано, тому рішення третейського суду не може бути виконане, в зв`язку з чим суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, адже вимога про банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні може не бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2024 року в справі № 761/26741/22 (провадження № 61-4584св24).

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 623, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: акціонерне товариство «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Л.М. Семенцова