Рішення № 136568820, 15.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/383/26

Категорія 38

2/295/1114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

09.01.2026 позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1518-2270 від 26.02.2025 в 84532,87 грн, з яких заборгованість за кредитом 25163,84 грн; нараховані проценти 45192,79 грн; проценти річні на підставі ст. 625 ЦК України 14176,54 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 26.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все», відповідно до умов якого відповідач отримала кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну карту на суму 29500,00 грн зі строком кредитування на 300 днів, з базовим періодом - 14 днів; комісія 20 % від суми виданого кредиту; стандартна відсоткова ставка 1,00 % в день; знижена відсоткова ставка 0,90% в день.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою від 23.01.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (а. с. 65).

06.02.2026 ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву (а. с. 72-74), в якому заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі. Посилаючись на норми Закону України «Про електронну комерцію», вказала, що позивачем на підставі належних і достатніх доказів не доведений факт укладення і підписання нею в електронному вигляді кредитного договору, зокрема, до позову не долучені відомості, які підтверджують, що вона пройшла верифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при вході в особистий кабінет, через номер телефону, який зазначала.

ОСОБА_1 вказує, що позивач до позовної заяви не долучив докази у вигляді первинних документів, які підтверджують перерахування грошових коштів в розмірі 29500,00 грн на її рахунок, долучений до позовної заяви лист ТОВ «Фінансова компанія «Контактовий дім» від 24.10.2025 не є належним доказом перерахування їй грошових коштів, також позивачем не долучені докази, які підтверджують правовідносини між ТОВ «Укр Кредит Фінанс та ТОВ «Фінансова компанія «Контактовий дім» щодо перерахування грошових коштів.

Крім того, відповідач звертала увагу, що зазначений в платіжному дорученні номер банківської картки отримувача коштів позбавляє можливості здійснити перевірку належності картки саме їй, інших доказів виконання кредитного договору позивачем не надано.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 26.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1518-2270 продукту «На все», який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором А7096 (а. с. 11-21).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: встановити кредитний ліміт на суму 29500,00 грн (п. 4.1 договору); строк кредитування - 300 календарних днів, дата повернення кредиту 22.12.2025 (п. 4.14 договору); базовий період складає 14 днів (п. 4.4 договору); стандартна процентна ставка 1,00 % в день (п. 4.6 договору); комісія за видачу кредиту 20 % від суми виданого кредиту (п. 4.7 договору).

За змістом пункту 3.1 договору договір укладається в вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 3.2 договору передбачено, що для його укладення, у порядку встановленому правилами, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом оформлення заявки на веб сайті кредитодавця або у мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані кредитодавцю через систему ВаnкІD НБУ. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб сайту кредитодавця/мобільним додатком та які необхідні для укладення цього договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Згідно з п. 3.3 договору при поданні інформації відповідно до п.3.2. цього договору позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника у ІКС кредитодавця через веб сайт кредитодавця або мобільний додаток та формується позичальнику його особистий розділ у ІКС кредитодавця (особистий кабінет). Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання одноразового ідентитифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що наданий позичальником з згідно п.3.2 цього договору, зокрема але не виключно в один із таких способів: у СМС-повідомленні; з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо); електронним листом; шляхом здійснення дзвінка та повідомлення одноразового ідентифікатора. Використання позичальником для входу в особистий кабінет одноразового ідентифікатора, який вважається електронним підписом у сфері електронної комерції, має юридичне значення ідентифікації позичальника в ІКС кредитодавця в розумінні положень ч.8 ст. 11 та абз. 1 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 3.8 договору після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору у особистому кабінеті стає доступним введення позичальником реквізитів електронного платіжного засобу споживача або обрання збережених реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з використанням яких на рахунок позичальника будуть зараховані грошові кошти, надані у кредит за цим договором.

Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все» та додатки №2 та № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1518-2270 продукту «На все» підписані відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором А7096 (а.с. 22-33).

На виконання умов договору 26.02.2025 відповідачці були надані кредитні кошти в розмірі 29500,00 гривень шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується змістом довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а. с. 33) та змістом листа ТОВ «Фінансова компанія «Контактовий дім» від 24.10.2025 про успішність зарахування 26.02.2025 грошовий коштів в розмірі 295000,00 на платіжну картку № НОМЕР_1 за кредитним договором №1518-2270, ID платежу 1564566163 (а. с. 38-47).

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що позивачем не доведений факт укладення кредитного договору та його підписання нею в електронному вигляді.

Заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву відповідачка вказала, що позивачем не доведено, що вона підписала кредитний договір електронним підписом з дотриманням вимог Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №531/77/19 викладена правова позиція, відповідно до якої, з урахуванням особливостей договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами в електронному вигляді, що цілком відповідає п. 3.2. договору, ОСОБА_1 - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором А 7096, кредитний договір містить її персональні дані, що беззаперечно дає можливість її ідентифікувати, зокрема, номер паспорта, коли і ким виданий, місце проживання, РНОКППО, номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , електронна адреса (на звороті а. с. 21).

Суд зазначає, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Суд відхиляє доводи відповідача, що між сторонами не виникли кредитні зобов`язання за вказаним договором, з огляду на те, що судом встановлено, що така заявка скріплена електронним підписом відповідача, який прирівнюється до власноручного, а договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором вважається таким, що укладений в письмовому вигляді.

Суд звертає увагу, що вказані вдоговорі про відкриття кредитної лінії № 1518-2270 продукту «На все» персональні дані ОСОБА_1 , а саме: номер паспорта, коли і ким виданий, місце проживання, РНОКППО, є достовірними, такими, що підтверджуються копією долученого до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі ID-картки, відомостями про зареєстроване місце проживання (а. с. 64, 75).

Адреса електронної пошти, зазначена позивачем в позовній заяві і відповідно у кредитному договорі, є актуальною, використовується відповідачем на цей момент, матеріали, направлені судом, були доставлені до цієї електронної скриньки (а. с. 66-67).

Відтак, суд робить висновок, що ТОВ "Укр Кредит Фінанс" доведений факт підписання і укладення відповідачем договору, який є підставою заявлених вимог, тобто кредитний договір був укладений в належній формі.

Щодо доводів відповідачки про відсутність належних доказів на підтвердження факту отримання нею кредитних коштів за договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначила, що позивачем не долучені докази, які підтверджують здійснення переказу кредитних коштів на її банківську картку.

За умовами п. 4.2. укладеного кредитного договору спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у договорі, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, значений позичальником при оформленні кредиту.

Зі змісту відповіді ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" від 24.10.2025 вбачається, що підтверджена успішність операції з договором з ТОВ "Укр Кредит Фінанс" № 02/06/2020 від 01.06.2020 про здійснення ІD платежу за № 1564566163 в сумі 29500,00 грн 26.02.2025 за договором № 1518-2270 на номер картки НОМЕР_1 (а. с. 33, 38-47).

Суд відхиляє доводи відповідачки, що позивачем до позовної заяви не долучений договір, укладений між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім", що на її думку вказує на відсутність договірних відносин між ними.

Сам по собі факт посилання відповідачки на відсутність такого договору в матеріалах справи не вказує на те, що такий договір не був укладений. Відповідачка як рівноправна сторона цивільного процесу, ставлячи під сумнів існування такого договору, не заявляла перед судом клопотання про його витребування для підтвердження власних доводів.

Таким чином, суд вважає, що позивачем на підставі належних доказів, які засвідчили факт здійснення переказу грошових коштів на картковий рахунок в розмірі, який передбачений кредитним договором, доведено, що відповідачка ці кошти отримала.

Доводи відповідачки в цій частині не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом. Крім того, відповідачка на підтвердження власних доводів не довела суду, що картковий рахунок №НОМЕР_1 , на який 26.02.2025 були зараховані кошти в сумі 29500,00 грн, їй не належить, або що такі кошти надійшли не від ТОВ "Укр Кредит Фінанс".

Отже, з матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей 12,81 ЦПК України).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Суд вважає за необхідне зазначити, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження власних доводів, покликаючись лише на те, що позивач не довів заявлених вимог, що суперечить принципу змагальності сторін.

Відповідачка не скористалась наданим їй процесуальним правом і не довела, що електронний платіжний засіб, на який були зараховані кошти, який був вказаний в кредитному договорі, їй не належить.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ "Укр Кредит Фінанс", заборгованість за кредитним договором становить: за тілом кредиту - 25163,84 грн, за відсотками - 45192,79 грн, які нараховані в межах строку кредитування з 26.02.2025 по 20.10.2025 за процентними ставками 0,9% та 1% в день (а. с. 64-37), який суд в цій частині вважає правильним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім того, зі змісту наданого розрахунку вбачається, що до 22.04.2025 відповідачка сплачувала нараховані відсотки за користування кредитними коштами і частково сплатила тіло кредиту.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування боргу за порушення грошового зобов`язання в період дії воєнного стану є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачка допустила неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 70356,63 грн, з яких заборгованість за кредитом 25163,84 грн; нараховані проценти 45192,79 грн.

В задоволенні вимоги про стягнення річних за ст. 625 ЦК України в сумі 14176,24 грн суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2209,80 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 274, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1518-2270 від 26.02.2025 у розмірі 70356,63 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 25163,84 грн; відсотки за користування кредитними коштами 45192,79 грн, а також стягнути судовий збір в розмірі 2209,80 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, оф. 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька