Рішення № 136566598, 14.05.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/1213/25

Номер провадження 2/948/148/26

14.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

представника позивача Сапіго М.М. (в режимі ВКЗ)

відповідача Алескерової О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні у с-щі Машівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за договором № 014/МК/82/16526500401635 від 09.06.2025 року в розмірі 120 902,19 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 100 000,00 гривень; заборгованості за відсотками 20 902,19 гривень та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що банк і відповідач уклали Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/МК/82/16526500401635 від 09.06.2025 року (далі - «Кредит»), згідно з яким банк видав відповідачці кредит у розмірі 100 000,00 грн до 09.09.2028 року під 51,90 % річних.

За позовними вимогами, відповідачка зобов`язалась використати кредит відповідно до умов, повернути його, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання відповідно до договору та тарифів банку. Банк перерахував кредитні кошти на рахунок відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою умов Кредиту, на її адресу банком було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за вих. № 114/5-714873 від 03.11.2025 року, надавши можливість останній у добровільному (в позасудовому порядку) врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Дана вимога була направлена позивачем на електронну адресу відповідача al4197191@gmail.com (відповідно до п.7.12 статті 7 Розділу 1 Правил), однак у визначені у вимозі строки відповідачем не виконана.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 31.12.2025 по даній справі відкрито провадження, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.56).

Ухвалою суду від 24.02.2026 р. за клопотанням сторони відповідача поновлено відповідачці ОСОБА_2 строк на подачу відзиву на позовну заяву (а.с.108-109).

02.03.2026 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, адвоката Жигилій І.Ф., в яких остання позовні вимоги не визнала та заперечувала, оскільки вважає їх безпідставними та не обґрунтованими. Представник зазначила, що відповідач ОСОБА_2 із твердженнями позивача щодо укладення кредитного договору від 09.06.2025 «Кредит готівкою» № 014/МК/82/16526500401635 на 100000,00 грн, та наявною заборгованістю не погодилась та повністю заперечувала факт укладення кредитного договору, оскільки стала жертвою «Фішингу», сучасного виду шахрайства, який спрямований на незаконне отримання даних користувачів: логіна, пароля, платежів, одноразових паролів, іншої інформації з обмеженим доступом. Пояснила, що 09.06.2025 року у вечірній час доби у мобільному додатку «MyRaif» ОСОБА_2 будучи користувачем банківських послуг, які надає позивач виявила, що на її банківську зарплатну карту № НОМЕР_1 (термін дії якої закінчився 05/2023) о 20 год 18 хв було зараховано кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн, та цього ж дня був здійснений переказ з належної відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 на невідомий картковий рахунок, п`ятьма транзакціями, зокрема: о 20 год 18 хв 29 000,00 грн (виконано), о 20 год 19 хв - 29 000,00 грн (виконано), о 20 год 20 хв - 29 000,00 грн (виконано), о 20 год 26 хв - 15 000,00 грн (відхилено), о 20 год 27 хв - 12 000,00 грн. (виконано), на загальну суму 99 000,00 грн.

Після виявлення факту шахрайських дій ОСОБА_2 відразу звернулася з повідомленням через додаток «MyRaif» АТ «Райффайзен Банк» про те, що вона не ініціювала оформлення даного кредитного договору та кредитні кошти нікому не перераховувала, у відповідь вона не отримала жодної змістовної інформації щодо вирішення проблемного питання.

У подальшому, 10.06.2025 року ОСОБА_2 зателефонувала на гарячу лінію АТ «Райффайзен Банк» та повідомила про вчинені шахрайські дії стосовно неї, у відповідь оператор рекомендував звернутися до органів Національної поліції.

У зв`язку із протиправними діями невідомих осіб через банківську систему, відповідачка звернулася до Відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, та до Відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170450000328 від 11.06.2025 року за частиною 4 статті 190 КК України, та розпочато досудове розслідування по даному факту шахрайських дій стосовно ОСОБА_2 невідомими особами.

Враховуючи дані обставини, які виникли між відповідачем ОСОБА_2 та банком, остання неодноразово зверталася до позивача із заявами про вчинення шахрайських дій стосовно неї з метою анулювання кредитного договору та заборгованості, натомість у відповідь банком було повідомлено, що оформлення кредиту та здійснення переказів відбулося з дотриманням норм, передбаченими Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк».

Як зазначив представник відповідача, незважаючи на явні ознаки вчиненого стосовно відповідачки ОСОБА_2 злочину через банківську систему, АТ «Райффайзен Банк» продовжував обліковувати заборгованість на підставі оформленого кредитного договору від 09.06.2025 року шахрайськими діями, з якою відповідач не згодна, оскільки даного правочину не вчиняла ні в письмовій, ні в електронній формі.

В ході досудового розслідування було встановлено, що переказ із належної зарплатної картки № 4188370133941107 ОСОБА_2 було здійснено на № 4211130501541322, відкритий на ім`я ОСОБА_3 , п`ятьма транзакціями на загальну суму 99 000,00 грн.

Крім того, зазначила, що кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн. було зараховано на рахунок ОСОБА_2 09.06.2025. Разом з тим, згідно виписки банку вбачається, що операцію по переказу коштів було проведено банком 10.06.2025 року, лише на наступний день після повідомлення відповідача про вчинення відносно неї шахрайських дій, тобто банком не було заблоковано проведення операції одразу після надходження такої інформації та не повідомлено банк отримувача коштів про сумнівні операції.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 звернулася до банку відразу 09.06.2025 року через застосунок «MyRaif» щодо несанкціонованого оформлення від її імені кредитного договору та зняття грошових коштів з її рахунку 09.06.2025 року, 10.06.2025 року зверталася на гарячу телефонну лінію АТ «Райффайзен Банк», а також 11.06.2025 до правоохоронних органів року із заявою по факту вчинення кримінального правопорушення, незаконного заволодіння грошовими коштами, на думку представника відповідача вказане доводить, що ОСОБА_2 своїми усвідомленими діями не сприяла втраті, незаконному використанню пін- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Спірні операції 09.06.2025 року були проведені через застосунок "linktr.ee/chervonykrest" із застосуванням «фішингової» схеми шахраїв, яка розрахована на неуважність користувачів системи, а також на наявність особливостей деяких сервісів системи, які шахрай може використовувати для обману користувачів системи.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача ОСОБА_2 , як користувача банківських послуг, дійсно була відсутня воля на здійснення оформлення кредитного договору та послідуючого перерахування невідомим особам грошових коштів, а тому повністю заперечувала факт щодо правомірності цієї транзакції, вважала, що позивач не здійснив перевірку для вжиття заходів безпеки при ідентифікації та верифікації клієнта, а також не надав належної оцінки кредитного ризику за активами здійснення банківських операцій та дотримання вимог законодавства при оформленні кредитного договору № 014/МН/82/16526500401635 від 09.06.2025 року на суму 100 000,00 грн на ім`я ОСОБА_2 шляхом вчиненням шахрайських дій невідомими особами. Крім того, зазначила, що строк дії її карткового рахунку склив 05/2023 (а.с.121-129).

Вважала, що договір про отримання споживчого кредиту укладено поза волею відповідача, шляхом шахрайських дій третіх осіб, з метою обернення коштів на свою користь. У зв`язку з чим, вимоги викладені в позовній заяві АТ «Райффайзен Банк» відповідач вважає незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

26.03.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що операції по несанкціонованому списанню грошових коштів з карткового рахунку відповідача стали можливими лише виключно через порушення клієнтом Правил банківського обслуговування, в результаті встановлення відповідачем сумнівних додатків на свій мобільний пристрій, наданням відповідачем стороннім особам віддаленого доступу до свого мобільного присторою із фінансовим номером +380660933430. Зазначив, що у відзиві на позов відповідачем не надано переконливих доказів на спростування обґрунтованих вимог позивача, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів щодо втрати нею контролю над фінансовим номером, телефоном, не розголошення даних, які надали змогу здійснити перерахування коштів з її рахунку. Тому вважали свої позовні вимоги правомірними (а.с.158-165).

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2026 наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 31.03.2026.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог позивача, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 будь-яких дій в своєму застосунку «MyRaif» 09.06.2025 не вчиняла. Свій картковий рахунок використовувала виключно лише для зарахування заробітної плати та орендної плати, кредитів ніколи не оформлювала. Пояснила, що відповідач до 09.06.2025 взагалі не мала електронного цифрового підпису та ніколи його не оформлювала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Як зазначила в судовому засіданні адвокат Жигилій І.Ф., свої права на судовий захист вона реалізовує через свого представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст.1048 ЦК України).

Згідно вимог ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 користувалася послугами банку АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується договором банківського обслуговування УГОДА № РО-62441 від 18.11.2013 року, якою остання акцептувала Публічну пропозицію/Угоду (далі «Заява»). Згідно з цією Заявою, відповідач прийняла умови публічної пропозиції банку на отримання банківських послуг, які детально описані у правилах, висловлюючи свою повну та беззастережну згоду з ними (а.с.21).

09.06.2026 між банком з однієї сторони та від імені клієнта банку ОСОБА_2 була укладена Заява-Договір на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» № 014/МК/82/16526500401635 від 09.06.2025 року (далі - «Кредит»), згідно з яким Банк видав на ім`я ОСОБА_2 кредит у розмірі 100 000.00 грн, шляхом перерахування коштів на картку відповідачки № НОМЕР_1 , строком до 09.09.2028 року під 51,90 % річних. Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні договором(а.с.11).

Заява на отримання кредиту за програмою кредиту «Кредит готівкою» № 014/МК/82/16526500401635 від 09.06.2025 року; Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» від 09.06.2025 року; додаток № 1 до заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/МК/82/16526500401635 графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; Заява-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» №014/MR/82/16526500401635, від імені ОСОБА_2 підписані за допомогою електронно-цифрового підпису (а.с.6-19).

До кредитного договору банк додав Правила Банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 35-39).

Позивач на виконання зобов`язань за кредитним договором, перерахував на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 100000 ,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку N НОМЕР_2 від 06.11.2025 16:49:16 (а.с.22)

На підтвердження заборгованості ОСОБА_2 позивач надав Розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 03 листопада 2025 року яка складає 120 902,19 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом 100 000,00 гривень, у тому числі прострочена заборгованість 4 330,41 гривень; заборгованість за відсотками 20 902,19 гривень, у тому числі прострочена заборгованість 17 347,40 гривень (а.с.5).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернулася до Відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, та до Відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170450000328 від 11.06.2025 року за частиною 4 статті 190 КК України, та розпочато досудове розслідування по даному факту шахрайських дій стосовно ОСОБА_2 невідомими особами. Відповідно до короткого викладу обставин: 09.06.2025 року близько 21:00 год., коли заявниця перебувала в с. Кустолово-Суходілка Михайлівської ТГ Полтавського району Полтавської області, невідома особа шляхом обману заволоділа грошовими коштами останньої на загальну суму 100 000 грн. з банківської карти АТ "Райффайзен Банк" № НОМЕР_3 (а.с.134).

В ході досудового розслідування було проведені слідчі дії, ОСОБА_2 була допитана в якості потерпілої. Було встановлено, що 09.06.2025 року у вечірній час доби у мобільному додатку «MyRaif» ОСОБА_2 на її банківську зарплатну карту № НОМЕР_1 (о 20 год 18 хв було зараховано кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн. В подальшому, цього ж дня був здійснений переказ з належної відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на картковий рахунок НОМЕР_4 відкритий на ім`я ОСОБА_3 , п`ятьма транзакціями, зокрема: о 20 год 18 хв 29 000,00 грн (виконано), о 20 год 19 хв - 29 000,00 грн (виконано), о 20 год 20 хв - 29 000,00 грн (виконано), о 20 год 26 хв - 15 000,00 грн (відхилено), о 20 год 27 хв - 12 000,00 грн. (виконано), на загальну суму 99 000,00 грн. Інформація міститься також в виписці по рахунку та розрахунку заборгованості та випискою про рух коштів (а.с.131-147).

Як встановлено в судовому засіданні, 09.06.2025 та 10.06.2025 року ОСОБА_2 зателефонувала на гарячу лінію АТ «Райффайзен Банк» та повідомила про вчинені шахрайські дії стосовно неї. За заявою відповідача відповідним підрозділом інформаційної безпеки АТ «Райффайзен Банк» проведено перевірку здійснених операцій, якою встановлено, що ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_5 є клієнтом АТ «Райффайзен Банк» з 18.11.2013 (чинний Публічний договір PD-62441 від 18.11.2013 р). Фінансовий телефонний номер клієнтки НОМЕР_6 зареєстровано 15.07.2018р., з тих пір вказаний номер не змінювався. Реєстрація Відповідача в мобільному застосунку «MyRaif» здійснена 18.02.2024. Для входу в мобільному застосунку «MyRaif» Відповідач використовувала: з 18.02.2024 року пристрій Xiaomi M2006C3LG Android v.29, з 25.08.2024 використовувала пристрій samsung SM-M146B Android v.33.

Заява-Договір на відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/MR/82/16526500401635 від 09.06.2025 року разом із документом «PDF.P7S» була направлена Відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 09.06.2025 року. 09.06.2025 о 20:14:31 в мобільний застосунок «MyRaif» було здійснено Логін в систему. Вхід в додаток. PIN на довіреному пристрої samsung SM-M146B Android v.33

09.06.2025 о 20:17:14 в мобільному застосунку «MyRaif» було подано заявку на оформлення кредиту готівкою в сумі 100 000,00 грн (100% від пропозиції), на пристрої samsung SM-M146B Android v.33. Заявка була погоджена автоматично, кошти були зараховані на дебетну картку НОМЕР_1 .

Після чого, 09.06.2025 з 20:18:52 по 20:27:09 в мобільному застосунку «MyRaif» було здійснено 4 перекази з дебетної картки НОМЕР_1 на картку іншого банку 4211130501541322 (Кредит Дніпро банк) коштів в сумі 99 000,00 гривень. За здійсненими операціями на мобільний пристрій клієнта надсилалися відповідні інформаційні PUSH та VIBER повідомлення (а.с.162-163).

В судовому засіданні представниками сторін визнано обставину, що за результатами службового розслідування вбачається, що перевіряючи повідомлення ОСОБА_2 щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, працівником банку здійснено дзвінок на мобільний телефон НОМЕР_6 , клієнт повідомила, що в месенджері вайбер перейшла по посиланню для оформлення матеріальної допомоги після чого встановила на власний пристрій додаток «Є- допомога» і надала віддалений доступ до власного телефону третім особам після чого її телефон завис. В результаті таких дій клієнтки ймовірно 3-ті особи отримали доступ до її мобільного застосунку «MyRaif». Надалі було подано заявку на оформлення кредиту готівкою в сумі 100000,00 грн (заявка була погоджена автоматично), після чого здійснені перекази коштів з дебетної картки клієнтки на загальну суму 99 000,00 гривень (а.с.163)

Згідно листа від 12.09.2025 № 97-14-5/3126. вбачається, що 26.08.2025 за вх. № А-26773/2 ОСОБА_2 зверталась до АТ «Райффайзен банк» з завою щодо шахрайських дій, що мали місце 09.06.2025. Банк повідомив заявницю, що вхід в застосунок «MyRaif» було здійснено за її обліковим записом, було оформлено кредит готівкою та здійснено перекази коштів з використанням удосконаленого електронного підпису. Тобто, оформлення кредиту та здійснення переказів відбувалося з дотриманням норм, передбачених правилами. У зв`язку з чим, у банку відсутні підстави для списання її кредиту та відсотків (а.с.153-154).

При цьому з відповіді позивача на заяву ОСОБА_2 щодо шахрайських дій 09.06.2026, вбачається, що позивач фактично підтвердив факт звернення відповідача до банку, виконавши таким чином умови договору, правил надання банківських послуг тощо, однак, не зважаючи на це, позивач не вчинив відповідних дій у відповідь на звернення відповідача як клієнта банку.

Суд враховує той факт, що операція безготівкового переказу кредитних коштів з рахунку відповідача була здійснена через за стосунок «MyRaif».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ст. 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Аналіз наведених норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Також прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта - відповідача у справі.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження №61-3239св18) постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі №754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі №6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.

Так, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), на яку є посилання в касаційній скарзі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23 (провадження № 61-10605св24) зазначено, що «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Проаналізувавши вищевказані дані, а також відомості, що містяться у копії Витягу з ЄРДР № 12023082080001780 від 20 жовтня 2023 року, повідомлення ОСОБА_2 до банку 09.06.2025 щодо вчинення шахрайських дій, її листування з банком з приводу списання спірного кредиту та відсотків, суд дійшов до висновку, що вищевказані документи не підтверджують ані волевиявлення відповідача ОСОБА_2 на отримання 09.06.2025 кредиту на суму 100 000,00 грн, ані волю останньої на здійснення спірних транзакцій на загальну суму 99000,00 грн, що були здійснені 09.06.2025 в період часуз 20 год 18 хв - 20 год 27 хв через мобільний за стосунок «MyRaif», доступом до якого протиправно заволоділи треті особи.

З інформації про деталі спірних переказів, що мали місце 09.06.2025 та про повідомлення, що були направлені на ANDROID, вбачається, що протягом періоду з 20:18 по 20:27, колі були зараховані та зняті кошти, повідомлення надходили на ANDROID шляхом PUSH. 21:34 картка ОСОБА_2 була закрита, а о 21:47 та 21:48 вхід у Raiffeisen Online та MyRaif було заблоковано. Самі ці два останні повідомлення направлені на фінансовий номер відповідачки +380660933430 через VIBER.

Позивач не здійснив належної ідентифікації особи під час входу до облікового запису з пристрою ANDROID, під час укладення договору та відкриття кредитного рахунку, а тому відповідач не має нести відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу банку та використання коштів.

Судом не встановлено, а також не підтверджено вищевказаними документами ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 сприяла своїми діями (бездіяльністю) заволодінню третіми особами вищезазначеними кредитними коштами у розмірі 99000,00 грн.

Сам по собі факт входу до застосунку «MyRaif» через фінансовий номер відповідача для ініціювання такої банківської операції як отримання кредитних коштів та їх списання з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Крім цього, сам факт переходу відповідачем за Інтернет посиланням у Вайбері не може підтвердити факт сприяння втраті кредитних коштів.

У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів. На цьому наголосив Верховний Суд у постановах від 06.03.2023 по справі № 176/1445/22, від 11.09.2024 № 753/12781/23.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 (провадження № 61-5111св23).

Інших відомостей на підтвердження доводів представника позивача, матеріали цивільної справи не містять.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов до висновку, що представник позивача не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що відповідач ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за такою карткою, її особового рахунку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

У свою чергу, ОСОБА_2 встановивши, що на її картку були зараховані кредитні кошти, які вона не ініціювала, а в подальшому вони декількома транзакціями були зняті з її рахунку, одразу повідомила банк про шахрайські дії, звернулась з цього приводу до поліції, неодноразово зверталась до банку з врегулювання списання кредиту.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено волевиявлення ОСОБА_2 на укладання Заяви-Договору про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/МК/82/16526500401635 від 09.06.2025 року у розмірі 100 000.00 грн, а також перерахування нею кредитних коштів на загальну суму 99000 грн, що були здійснені 09.06.2025 в період часу з 20 год 18 хв - 20 год 27 хв через мобільний за стосунок «MyRaif», доступом до якого протиправно заволоділи треті особи, отже ці транзакції були безпіствавними.

А тому заборгованість за тілом кредиту у сумі 100 000,00 грн, на думку суду, не може бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 .

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не користувалась кредитними коштами, то не підлягають стягненню банком й проценти за користування цими коштами в сумі 20 902,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог за первісним позовом було відмовлено, понесені позивачем за первісним позовом судові витрати підлягають залишенню з позивачем АТ «Райффайзен банк».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (код за ЄДРПОУ: 14305909, юридична/поштова адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А);

Представник позивача: Сапіга Микола Миколайович (РНОКПП НОМЕР_7 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 );

Представник відповідача: Адвокат Жигилій Інна Федорівна (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 4287, видане Радою адвокатів Полтавської області, 11.01.2024, адреса для кореспонденції: 39400, вул. Незалежності, 111, каб. N924, селище Машівка, Полтавська область)

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2026 року о 16.45 год.

Суддя Г.Л.Тимофєєва