Рішення № 13656553, 14.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.10 Справа № 7/117пд

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива", м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 2 940 402 грн. 55 коп.

в присутності представників:

від позивача Пономаренко П.І., дов. № 348 від 15.02.10,

від відповідача Плотніков П.А., дов. № 26 від 21.04.10, Шваб В.М., директор, наказ № 1 від 01.08.95

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління (далі Банк), заявлені вимоги про:

- розірвання договору невідновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.07, укладеного між Банком та відповідачем,

- стягнення з відповідача заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.08 у розмірі 2 940 402,55 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: домобудівництво, розташоване за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а; об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Рубіжне, вул. Набережна, буд. 4, та лінію з виробництва дрібно штучних бетонних виробів широкої номенклатури, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а.

Відповідач, ТОВ "Альтернатива", відзивом на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 14.05.10, з позовом погоджується в частині розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2478000,0 грн., заборгованості за процентами у розмірі 426556,34 грн. і комісійних за надання кредиту у розмірі 4912,0 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 30934,21 грн., відповідач, посилаючись на існування непереборної сили у вигляді світової фінансової кризи, просить в цій частині позову відмовити.

Судом встановлено, що між Банком та відповідачем було укладено договір не відновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.07, за яким Банк надав кредит у сумі 2 500 000,0 грн. строком на 36 місяців зі сплатою 14,56% річних за користування кредитом.

Кредитні кошти надані на придбання обладнання лінії для виробництва дрібно штучних бетонних виробів широкої номенклатури.

Додатковою угодою № 4 від 30.12.08 до кредитного договору відсоткова ставка була збільшена до 20% річних.

Згідно з пп. 4.3.3 договору позичальник зобов'язався погашати своєчасно суму кредиту та суму відсотків за користування кредитними коштами.

У подальшому між Банком та відповідачем у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договори, посвідчені приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_1.:

- від 18.12.07 договір іпотеки, зареєстр. під № 4064 (далі договір 1),

- від 22 січня 2008 року договори іпотеки, реєстр. № 4062 (далі договір 2), та договір застави № 297 (далі договір 3), згідно з якими відповідач зобов'язався в разі непогашення кредитної заборгованості задовольнити вимоги Банку в повному обсязі за рахунок заставного майна.

За договором 1 предметом іпотеки є нерухоме нежитлове майно, яке знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Набережна, буд. 4, загальною площею 641,4 кв. м. Право власності відповідача на цей об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 23.10.02, це право зареєстроване в ДКП "Рубіжанське БТІ" 19.11.02 за реєстр. № 14, об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 0,5050 га, що передана відповідачу в оренду за відповідним договором від 20.11.06 за № 040642000129.

За договором 2 предметом іпотеки є домобудівництво, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а, загальною площею 213,8 кв. м. Право власності відповідача на цей об'єкт нерухомості підтверджується свідоцтвом № 10 на право власності від 18.06.97 за № 478, це право зареєстроване за реєстр. № 9624843, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 6276551, виданим 21.01.05 КП БТІ, об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 3826 кв. м., що належить відповідачу на підставі держакту на право постійного користування ІІ-ЛГ № 002722 від 20.02.96.

За договором 3 предметом застави є майно, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а, а саме: лінії для виробництва дрібно штучних бетонних виробів широкої номенклатури, яка складається з:

·1 комплекс устаткування з виготовлення стінних і дорожніх виробів широкої номенклатури КR-10,

·4 дозатор ваговий КR-300 (3 шт.),

·5 пресформи (форма брущатки, форма бордюру, форма шлакоблоку, форма простінкового блоку).

Право власності відповідача на вказане майно підтверджується договором купівлі-продажу від 30.11.07, накладними № 38 від 19.12.07, № 38/1 від 21.12.07, № 38/2 від 24.12.07 та актом прийому-передачі від 24.12.07.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача і відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 та частиною 2 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення кредиту.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підпунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань відповідач зобов'язується сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0,06% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору 25.12.09 Банк направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, однак заборгованість на час звернення з цим позовом не погашена.

На цей час заборгованість підприємства, за розрахунком Банку, складає 2 940 402,55 грн., з яких:

·2478000,0 грн. заборгованість за кредитом,

·426556,34 грн. заборгованість за процентами,

·30934,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 0,06% за період з 03.09.09 по 22.03.10,

·4912,0 грн. комісійні за надання кредиту.

Вирішуючи цей спір, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми позовних вимог в частині розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2478000,0 грн., заборгованості за процентами у розмірі 426556,34 грн. і комісійних за надання кредиту у розмірі 4912,0 грн. і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд вважає, що Банком, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у розмірі 2 909 468,34 грн., з яких:

·2478000,0 грн. заборгованість за кредитом,

·426556,34 грн. заборгованість за процентами,

·4912,0 грн. комісійні за надання кредиту,

а дії відповідача щодо визнання цієї суми не суперечать закону та не порушують права та законні інтереси інших осіб.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідач вважає, що у зв'язку зі світовою фінансовою кризою у 2008 році, тобто надзвичайною та невідворотною подією, яка визначена законом як непереборна сила, він не зміг виконати свої зобов'язання з кредитного договору, тому на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України повинен бути звільнений від відповідальності за порушення цих зобов'язань.

Суд не погоджується з такими доводами, враховуючи наступне.

Банк подав до суду 9 квітня 2010 року, а негативні явища у сфері фінансів, на які посилається відповідач, сталися у 2008 році.

Відповідач не довів, яким чином вказані явища 2008 року вплинули на неналежне виконання ним договірних зобов'язань у 2009 році та на початку 2010 року, враховуючи, що договір не відновлювальної кредитної лінії № 128 був укладений наприкінці 2008 року 18 грудня.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У цивільному праві непереборна сила, що є обставиною для звільнення від відповідальності, це надзвичайна та незапобіжна при даних умовах подія (стихійне лихо, військові дії, інші громадські явища).

Між тим, випадком непереборної сили відповідач помилково вважає кризу у фінансово-економічній сфері, що не дала йому належним чином виконати зобов'язання перед Банком.

Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Щодо розміру нарахованої пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Банком нарахована пеня у розмірі 0,06% за час прострочення платежів за період з 03.08.09 по 22.03.10 за розрахунком, наданим Банком (а.с. 11), що складає загальну суму 30934,21 грн.

В той же час, Банк надав розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 46 47), згідно з яким пеня за час прострочення дорівнює 35409,75 грн.

Оскільки Банком заявлена до стягнення пеня у розмірі меншому, ніж подвійна облікова ставка НБУ, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 30934,21 грн.

За таких обставин позовні вимоги у розмірі 2 940 402,55 грн. заявлені Банком обґрунтовано та законно.

За правилами статті 1 Закону України "Про заставу" у разі невиконання боржником забезпечених заставою зобов'язань заставодержатель (кредитор) має право одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми ЦК України кореспондуються з приписами статей 19, 20 Закону України "Про заставу".

Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.07 є підставою виникнення у Банку (заставодержателя за договорами іпотеки та застави, посвідченими приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 18.12.07 та від 22.01.08) права звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, в силу умов цих договорів та положень чинного законодавства.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, для розірвання спірного договору необхідна наявність умов, які чітко встановлені законодавцем, ці обставини повинна довести заінтересована сторона позивач.

Банк у своїй позовній заяві не послався на жодну норму закону чи умову спірного договору та не навів жодної обставини в обгрунтування саме вимоги про розірвання договору невідновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.07.

Разом з тим, враховуючи істотне порушення договору з боку відповідача та визнання ним позову в цій частині, про що зазначено у наданому відзиві на позов, суд вважає за можливе задовольнити вимогу щодо розірвання кредитного договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір невідновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.07, укладеного між позивачем, ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління, та відповідачем, ТОВ "Альтернатива".

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Альтернатива", 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а, код 21831403, на користь позивача, ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління, 91055, м. Луганськ, вул. Шевченка, 1, код 09304612, заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії № 128 від 18.12.07 у розмірі 2 940 402,55 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: домобудівництво, розташоване за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а; об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Рубіжне, вул. Набережна, буд. 4, та лінію з виробництва дрібно штучних бетонних виробів широкої номенклатури, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а.

4. Стягнути з відповідача, ТОВ "Альтернатива", 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 65-а, код 21831403, на користь позивача, ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління, 91055, м. Луганськ, вул. Шевченка, 1, код 09304612, витрати зі сплати держмита у розмірі 85,0 грн. за немайновою вимогою та 25500,0 грн. за майновою вимогою, крім того, 236,0 грн. інформаційно-технічних витрат.

Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 17.05.10.

Суддя А.Г.Ворожцов