Ухвала суду № 136562586, 14.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3523/26

Провадження № 1-кс/461/3021/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026140000000384 від 25.04.2026 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026140000000384 від 25.04.2026, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Клопотання вмотивоване наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №151 від 01.05.2026, призначений тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділення обліку мобілізаційної роботи заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі ст. 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, яка ратифікована Верховною Радою України 18.10.2006 та набрала чинності для України 01.01.2010, кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно:

1) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи;

2) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги.

Згідно із ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про оборону України» визначено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Згідно Постанови КМУ Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23 лютого 2022 р. № 154 - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», вищезазначені посадові та службові особи є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Разом з цим, ОСОБА_4 , маючи можливість здійснювати вплив на посадових осіб членами ВЛК при в/ч НОМЕР_1 », які відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою особистого збагачення, вчинив умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

25 квітня 2026 року приблизно о 15 год 10хв, перебуваючи біля адміністративного приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в ході спілкування із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , солдатом ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що у останнього наявні підстави для проходження Військово-лікарської комісії (надалі ВЛК) на підставі Наказу №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» та достовірно знаючи, що наявний у ОСОБА_5 діагноз відповідає вимогам статті 45б графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, висловив протиправну вимогу ОСОБА_5 в наданні йому неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, за вплив на прийняття рішення членами ВЛК при в/ч НОМЕР_1 , котрі у відповідності до пп.«ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, щодо визнання останнього придатним до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

ОСОБА_5 , будучи поставленим в умисно створені умови ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що у разі відмови у наданні неправомірної вигоди за вплив на прийняття членами ВЛК в/ч НОМЕР_1 рішення щодо визначення його придатним до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, останньому будуть штучно створенні перешкоди для реалізації свої законних прав, погодився на вимогу ОСОБА_4 в наданні йому неправомірної вигоди, у сумі 500 доларів США.

Надалі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення службовими особами ВЛК в/ч НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 01.05.2026 в ході телефонної розмови із ОСОБА_5 , повідомив про необхідність прибуття 04.05.2026 о 08 год 30 хв, до контрольно-пропускного пункту (надалі КПП) в/ч НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 , з метою проходження ВЛК, де його ( ОСОБА_5 ) зустріне та супроводить особа.

Слідуючи вказівкам ОСОБА_4 , 04.05.2026 о 08 год 30 хв, ОСОБА_5 прибув до раніше обумовленого місця, про що повідомив ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку.

ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення членами ВЛК в/ч НОМЕР_1 , діючи з корисливих мотивів, в ході телефонної розмови запевнив ОСОБА_5 про дійсність своїх намірів та надав вказівку слідувати в супроводі невстановленої особи до службового кабінету №408, де здійснює прийом член ВЛК лікар-терапевт, при спілкуванні з яким останній повідомив ОСОБА_5 про наявність у нього підстав для визнання його придатним до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

В подальшому, ОСОБА_4 , завершуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, під час зустрічі 13.05.2026 близько 15 год 40 хв, за адресою Львівська область, м. Сколе, площа Майдан Незалежності, отримав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 13.05.2026 становить 21985 грн.), за вплив на прийняття рішення членами ВЛК в/ч НОМЕР_1 щодо визнання ОСОБА_5 придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та видачі довідки ВЛК №2026-0512-1543-2906-7 від 12.05.2026.

Після чого протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 500 доларів США вилучено.

Таким чином, майор ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вимагав та 13.05.2026 отримав від ОСОБА_5 для себе грошові кошти у сумі 500 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 13.05.2026 становить 21985 грн.) за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме членами ВЛК в/ч НОМЕР_1 за визнання ОСОБА_5 придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та видачі довідки ВЛК, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

13.05.2026 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України проведено затримання гр. ОСОБА_4 , в ході проведення якого виявлено та вилучено:

- Мобільний телефон марки Apple Iphone 13 із встановленою сім картою НОМЕР_3 , imei1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 у корпусі білого кольору та чохлі чорного кольору;

- Грошові кошти, 5 куп`юр номіналом 100 доларів США, з серіями та номером кожної MA48374227A (імітаційні засоби);

Слідчий зазначає, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, на даний час в органу досудового розслідування існує сукупність підстав вважати, що вилучені речі та документи є речовими доказами у вказаному вище кримінальному провадженні, оскільки містять інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється в ході проведення досудового розслідування.

13.05.2026 вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відтак з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, слідчий просить накласти арешт на дане майно з метою збереження речових доказів.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без його участі. Клопотання підтримав повністю та просив задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 та його представник в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без їхньої участі.

Дослідивши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.

25.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000384 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва прокурорів Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000384 від 25.04.2026 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

13.05.2026 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України проведено затримання гр. ОСОБА_4 , в ході проведення якого виявлено та вилучено:

- Мобільний телефон марки Apple Iphone 13 із встановленою сім картою НОМЕР_3 , imei1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 у корпусі білого кольору та чохлі чорного кольору;

- Грошові кошти, 5 куп`юр номіналом 100 доларів США, з серіями та номером кожної MA48374227A (імітаційні засоби);

13.05.2026 вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

13.05.2026 вищевказані речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Клопотання слідчого про арешт майна, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Підставами накладення арешту є необхідність проведення експертиз, тому необхідно забезпечити зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна - задоволити.

Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, яке було вилучене в ході затримання гр. ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, в межах кримінального провадження №12026140000000384 від 25.04.2026, зокрема:

- Мобільний телефон марки Apple Iphone 13 із встановленою сім картою НОМЕР_3 , imei1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 у корпусі білого кольору та чохлі чорного кольору;

- Грошові кошти, 5 куп`юр номіналом 100 доларів США, з серіями та номером кожної MA48374227A (імітаційні засоби), з метою забезпечення збереження речових доказів та подальшого їх дослідження у встановлено в КПК України порядку.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1