Рішення № 13655104, 20.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.11 р. Справа № 9/183

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.,

Судді Лейби М.О., судді Любченко М.О.

При секретарі судового засіданні Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тідісі Схід”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 18 600грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Орлов І.В. – представник (за довіреністю б/н від 17.01.2011р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Тідісі Схід”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 18 600грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №ЕХА04020019 від 02.04.2010р., №ЕХА04090012 від 09.04.2010р., №ЕХА04160019 від 16.04.2010р., довіреності №6 від 01.04.2010р., №7 від 16.04.2010р., лист-вимогу вих..№3006-01-юл від 30.06.2010р., банківські виписки за 06.04.2010р., 14.04.2010р., 22.04.2010р., рахунки-фактури №ЕДО-0401022/515825 від 01.04.2010р., №ЕДО-0408023/517117 від 08.04.2010р., №ЕДО-0416048/519144 від 16.04.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7098198 Товариство з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес”, м.Донецьк станом на 28.09.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тідісі Схід”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості, позивачем на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 26 580грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №ЕХА04020019 від 02.04.2010р., №ЕХА04090012 від 09.04.2010р., №ЕХА04160019 від 16.04.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведених накладних підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 01.04.2010р., №7 від 16.04.2010р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), посилання на які містяться у зазначених видаткових накладних.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату продукції, отриманої за наявними у справі накладними, позивачем виставлені рахунки-фактури №ЕДО-0401022/515825 від 01.04.2010р., №ЕДО-0408023/517117 від 08.04.2010р., №ЕДО-0416048/519144 від 16.04.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач сплатив частково на суму 7 980грн.00коп., що підтверджує банківськими виписками за 06.04.2010р., 14.04.2010р., 22.04.2010р., у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 18 600грн.00коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати понесених позивачем транспортних витрат виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Так, у зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 30.06.2010р. був направлений лист-вимога вих..№3006-01-юл від 30.06.2010р. про погашення заборгованості за поставлений товар у семиденний строк з моменту отримання наведеної вимоги (докази направлення вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Виходячи з вищенаведеного з урахуванням поштового обігу, кінцевим строком оплати заборгованості відповідачем за видатковими накладними №ЕХА04020019 від 02.04.2010р., №ЕХА04090012 від 09.04.2010р., №ЕХА04160019 від 16.04.2010р. є 15.07.2010р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 18 600грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 18 600грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тідісі Схід”, м.Київ щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 18 600грн.00коп.є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Тідісі Схід”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 18 600грн.00коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес” (за адресою: вул.Щетініна, б.33-А, кв.49, м.Донецьк, 83119, код ЄДРПОУ 31762185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тідісі Схід” (за адресою: вул. Радистів, 73-А, м. Київ, 02089, п/р 26008038849651 в АКБ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 35493625) суму заборгованості в розмірі 18 600грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 186грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Марченко О.А.

Суддя М. О. Лейба

Суддя М. О. Любченко

Повне рішення складено 24.01.2011р.