Рішення № 13655103, 11.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.11 р. Справа № 6/150пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О. А.,

Судді Левшиної Г.В., судді Лейби М.О.

При секретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: „ОСОБА_1”, Стамбул, Туреччина

до відповідача Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Східної митниці Державної митної служби України, м.Донецьк.

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донінвест-99”, м.Донецьк.

про зобовязання повернути майно

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Фінк О.Е. адвокат (за довіреністю б/н від 20.06.2010р.);

від відповідача: не зявився;

третя особа 1: не зявився;

третя особа 2: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, „ОСОБА_1”, Стамбул, Туреччина, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк, про зобовязання відповідача повернути позивачу обладнання: піч старіння алюмінію, прес для алюмінієвої екструзії, поставленого за контрактом №7 від 01.10.2007р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на контракт №7 від 01.10.2007р. з додатками до нього, додаткові угоди №1 від 05.10.2007р., №1/1, №2 від 01.08.2008р., №3 від 17.09.2008р., №4 від 02.02.2009р., №5 від 20.04.2009р., №6 від 01.07.2009р., №7 від 27.07.2009р. до наведеного контракту, міжнародні товарно-транспортні накладні А №0061786, А №0079100, рахунки, листи №11-9/5558 від 29.07.2009р., №11-9/6872 від 15.09.2009р., №11-9/3492 від 28.04.2010р., б/н від 21.05.2010р., б/н від 31.05.2010р., договір відповідального зберігання №30/04-10 від 30.04.2010р., акт прийняття-передання товарів (предметів), що знаходяться під митним контролем з відповідального зберігання №1 від 30.04.2010р.,

Відповідач 25.08.2010р. надав заяву №1012 від 23.08.2010р., відповідно з якою позов не визнає.

Ухвалою від 30.09.2010р. господарський суд залучив до участі у справі третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Східну митницю Державної митної служби України (пров.Ніколенко, 9, м.Донецьк, 83048, ЄДРПОУ 35793589) та третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Донінвест-99” (пр-к. Дзержинського, 69б, кв.29, м.Донецьк, 83003, ЄДРПОУ 30540586).

30.09.2010р. Східна митниця Державної митної служби України через канцелярію суду надала письмові пояснення по суті спору.

Позивачем 11.11.2010р. надані письмові пояснення, відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

11.11.2010р. відповідачем наданий відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно до якого останній визнає позов повністю.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін та третьої особи 1 було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1 у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

01.10.2007р. між „ОСОБА_1”, Стамбул, Туреччина та Спільним Українсько-турецьким підприємством у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк укладений контракт №7, відповідно з п.1 якого продавець (позивач) продав, а покупець (відповідач) купив товар у складі, кількості та на умовах, вказаних нижче.

Відповідно до додаткової угоди №7 від 27.07.2009р. до наведеного контракту сторони виклали п.12 контракту №7 від 01.10.2007р. у наступній редакції: усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або у звязку з ним, вирішуються у претензійному порядку. У разі не досягнення згоди сторони вправі звернутись у господарський суд Донецької області, Україна, у відповідності з процесуальним та матеріальним законодавством України. При укладанні та виконанні даного контракту сторони керуються законодавством України. Застосовним правом при розгляді спорів у арбітражі є право України.

Пунктом 2 контракту сторони визначили опис товару, а саме промислове обладнання для виробництва алюмінієвих профілів у переліку згідно додатку №1 від 01.10.2007р. до даного контракту.

Згідно п.4 контракту сторони передбачили умови поставки, а саме DDU Донецьк, Україна („Інкотермс 2000”). Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документу транспортної накладної. Відвантаження продукції здійснюється на протязі строків, вказаних у додатку №1 від 01.10.2007р. до даного контракту. У разі не постачання товару у договірні строки продавець зобовязується повернути суму передоплати на протязі одного місяця.

01.10.2007р. сторонами підписано додаток №1 до контракту, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод №1 від 05.10.2007р., №1/1, №2 від 01.08.2008р., №5 від 20.04.2009р., №6 від 01.07.2009р. до контракту №7 від 01.10.2007р., останні визначили найменування, асортимент, кількість, ціну та строк поставки товару.

За твердженням позивача, на виконання умов контракту останнім на адресу відповідача було поставлено піч старіння алюмінію вартістю 320000,00 доларів США та прес для алюмінієвої екструзії вартістю 685000,00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних CMR А №0061786, CMR А №0079100, №376/2, №376/4, №376/5, №376/6, №376/7 від 28.04.2009р., пакувальними листами, екологічними деклараціями №15737 від 24.04.2009р., транспортними накладними KTLIST090157 від 16.03.2009р., митними деклараціями №700000016/8/001180, №700000016/9/003115.

Як зазначено вище п.4 контракту сторони передбачили умови поставки, а саме DDU Донецьк, Україна („Інкотермс 2000”).

DDU поставка без сплати мита. Термін „поставка без сплати мита” означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких „мит” (під словом „мито” тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого „мита” покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року)).

Відповідно до п.А.4. розділу DDU Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив поставку спірних товарно-матеріальних цінностей на територію України.

Згідно наявних у матеріалах справи копій листів №766 від 24.06.2009р., №1012 від 26.08.2009р. відповідач звернувся до Східної митниці Державної митної служби України з проханням прийняти спірний вантаж на склад митниці у звязку з відсутністю грошових коштів на розмитнення наведеного вантажу.

Виходячи з уніфікованих митних квитанцій МД-1 серії КБ №210903 від 03.07.2009р., №211006 від 31.08.2009р. Східна митниця Державної митної служби України здала на митний склад піч промислову „піч старіння алюмінієвого профілю” у розібраному стані мод.TF-24 та прес екструзійний у розібраному стані для алюмінієвого профілю мод. UST 2600.

У відповідності до матеріалів справи відповідач станом на теперішній час не здійснив дії, спрямовані на розмитнення спірного майна, у звязку з чим, на підставі ст.172 Митного кодексу України, договору №03/10-к від 22.02.2010р., Східна митниця Державної митної служби України за актами опису, оцінки та передачі майна №01/10, №02/10 від 30.04.2010р. передала Товариству з обмеженою відповідальністю „Донінвест-99”, м.Донецьк майно, яке є предметом спору, на реалізацію.

Остаточний розрахунок за поставлене обладнання здійснюється покупцем після складання та підписання акту приймання обладнання згідно п.10 контракту (п.7.2 контракту з урахуванням додаткової угоди №7 від 27.07.2009р. до нього).

Відповідно до п.10 контракту та додаткової угоди №7 від 27.07.2009р. до нього, продавець здійснює монтаж та пуск у експлуатацію поставленого обладнання у відповідності з технічними характеристиками, які вказані у контракті. Якщо покупець та продавець будуть задоволенні результатами тестових випробувань обладнання та прийдуть до висновку, що показники роботи обладнання відповідають гарантійним показникам, вони складають та підписують акт приймання обладнання. Право власності на обладнання переходить від продавця до покупця після підписання сторонами акту приймання обладнання.

За твердженням позивача, акт приймання обладнання сторонами не складався та не підписувався, оскільки відповідач не має можливості здійснити митне очищення обладнання.

Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару (ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене та п.10 контракту з урахуванням додаткової угоди №7 від 27.07.2009р. до нього, суд робить висновок, що право власності на піч старіння алюмінію, прес для алюмінієвої екструзії, які поставлені позивачем відповідачу на підставі контракту №7 від 01.10.2007р., від „ОСОБА_1”, Стамбул, Туреччина до Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк не переходило.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки спірного обладнання. Відповідач своїх зобовязань за контрактом не виконав, у зв`язку з чим останній вважається таким, що порушив умови взаємних зобов`язань.

Частиною 2 ст.697 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву б/н та дати відповідач визнає позов повністю.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, повязані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем позову та оскільки спірне майно належить позивачу, суд вважає позовні вимоги „ОСОБА_1”, Стамбул, Туреччина до відповідача, Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк, про зобовязання відповідача повернути позивачу обладнання: піч старіння алюмінію, прес для алюмінієвої екструзії, поставленого за контрактом №7 від 01.10.2007р. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наразі позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру, тому, з урахуванням вартості спірного обладнання, за даним позовом повинно бути сплачено державне мито в сумі 25500грн.00коп.

Виходячи з наведеного вище, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), ст.ст.316, 317, 328, 334, 697 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов „ОСОБА_1”, Стамбул, Туреччина до відповідача, до відповідача, Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк, за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Східної митниці Державної митної служби України, м.Донецьк, третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донінвест-99”, м.Донецьк, про зобовязання відповідача повернути позивачу обладнання: піч старіння алюмінію, прес для алюмінієвої екструзії, поставленого за контрактом №7 від 01.10.2007р. задовольнити.

Зобов`язати Спільне Українсько-турецьке підприємство у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів” (за адресою: вул. Хіміків, 42, м. Донецьк, 83057, код ЄДРПОУ 24656840) повернути „ОСОБА_1” (за адресою: АДРЕСА_1) обладнання: піч старіння алюмінію, прес для алюмінієвої екструзії, яке поставлено Спільному Українсько-турецькому підприємству у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів”, м.Донецьк за контрактом №7 від 01.10.2007р.

Стягнути з Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів” (за адресою: вул. Хіміків, 42, м. Донецьк, 83057, код ЄДРПОУ 24656840) на користь „ОСОБА_1” (за адресою: АДРЕСА_1) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.

Стягнути з Спільного Українсько-турецького підприємства у формі Закритого акціонерного товариства „Донецький завод алюмінієвих профілів” (за адресою: вул. Хіміків, 42, м. Донецьк, 83057, код ЄДРПОУ 24656840) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в розмірі 24415грн.00коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Марченко О.А.

СуддяГ. В. Левшина

СуддяМ. О. Лейба

Повне рішення складено 14.01.2011р.