Рішення № 13654790, 21.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.11 р. Справа № 43/226пд

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

за позовом: Приватної виробничої комерційної фірми „Ной”, м. Макіївка Донецької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м. Кіровське Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Макіївської Об’єднаної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання договору Підряду №144 від 27.03.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Шахта „Комсомолець Донбасу” та Приватною виробничою комерційною фірмою „Ной” дійсним

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Назарова О.О. за довіреністю від 10.11.2010р.

від відповідача: Догонова Г.В. за довіреністю від 01.01.2011р.

від третьої особи: Сенников А.А. за довіреністю №31729/ю/ю-213 від 15.02.2010р.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 18.01.2011р. по 21.01.2011р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 21.01.2011р. з 10:20 год. до 10:25год.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватна виробнича комерційна фірма „Ной”, м. Макіївка Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м. Кіровське Донецької області про визнання договору Підряду №144 від 27.03.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Шахта „Комсомолець Донбасу” та Приватною виробничою комерційною фірмою „Ной” дійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторонами при укладанні договору №144 від 27.03.2009р. було дотримано усіх вимог ст.ст.203, 204, 208, 228 ЦК України, не порушено публічного характеру правочину та наявні правові наслідки, передбачені договором, а саме: виконавець виконав роботи з поточного ремонту, а замовник прийняв та оплатив роботи.

Ухвалою суду від 09.11.2010р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі №43/226пд.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номеру від 23.11.2010р. пояснив, що між сторонами було укладено договір підряду №144 від 27.03.2009р., зміст якого відповідає нормам цивільного та господарського законодавства України та його недійсність не встановлена ані законом, ані судом. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину згідно ст.203 ЦК України, сторонами було дотримано та договір не потребує визнання його дійсним, доки судом не буде встановлено його недійсність.

Ухвалою суду від 09.12.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Макіївську Об’єднану податкову інспекцію у Донецькій області та продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 23.01.20011р.

Третя особа надала заперечення на позов без номеру від 11.01.2011р., в яких просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що за результатами перевірки ПВКФ „Ной” було складено акт від 13.10.2009р. №8015/23-2/30898338, згідно якого договір від 27.03.2009р. №144, укладений між ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу” та ПВКФ „Ной” на виконання робіт з поточного ремонту гірничошахтного обладнання, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч.2 ст.228 ЦК України, є нікчемним.

Через канцелярію відповідач надав письмові пояснення щодо дійсності договору без номеру від 18.01.2011р., в яких зазначив, що за договором підряду №144 від 27.03.2009р. здійснювався ремонт гідронасосів та гідродвигунів, а не очисного комбайну як вказує Макіївська ОДПІ. Передбачені договором роботи були виконані, що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, актами приймання обладнання з ремонту, відповідними довіреностями на отримання ТМЦ. Таким чином у Макіївської ОДПІ відсутні підстави стверджувати, що роботи фактично не виконувались. Більш того, роботи були оплачені відповідачем повністю, тобто сторонами договір виконано. Поряд з цим, відповідач зазначає, що відповідно до ст.207 ЦК України визнання договору недійсним можливо лише судом за відповідним позовом державного органу. Оскільки жоден орган влади до суду з відповідним позовом не звертався, договір є дійсним, а податкові зобов’язання, що пов’язані з його виконанням, є такими що здійснені сторонами належним чином.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги; відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог; третя особа проти позову заперечила.

Під час судового розгляду справи представників позивача, відповідача та третьої особи було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, третіх осіб, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір №144 від 27.03.2009р., згідно якого виконавець зобов’язався виконати роботи з поточного ремонту гірничошахтного обладнання замовника, вказаного в додатках, які є невід’ємною частиною договору, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи (пункти 1.1., 1.3. договору). Безпосередній перелік, об’єм, строки виконання та вартість робіт узгоджуються сторонами в додатках, які є невід’ємними частинами договору (пункт 1.2. договору). Сума договору визначається із сум додатків, підписаних обома сторонами та які є невід’ємною частиною договору (пункти 1.4. договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р., а в частині прийнятих на себе зобов’язань – до повного виконання всіх прийнятих на себе зобов’язань (пункт 8.1. договору).

Сторонами до договору було підписано протокол узгодження договірної ціни №1 від 25.05.2009р., в якому визначено найменування обладнання, яке здається в ремонт, його кількість, ціну за одиницю та вартість ремонту, також сторонами було підписано дефектний акт від 25.05.2009р., в якому визначено найменування деталей в яких виявлено дефекти та метод ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст договору не суперечить чинному законодавству, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписаний особами, підпис яких засвідчений печатками підприємств. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним. Докази стосовно визнання його недійсним не надавались господарському суду.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожній особі право на судовий захист прав і свобод від порушень або протиправних посягань, що стосовно цивільних прав конкретизовано статтею 15 Цивільного кодексу України, якою закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні способи захисту передбачені ст.20 Господарського кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За висновком суду, заявлена позивачем вимога не є належним способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, передбаченого нормами Господарського кодексу України (ст.20) або Цивільного кодексу України (ст.16). Не визначена така вимога як належний спосіб захисту і іншими законами України.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога – спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Встановлення наявності чи відсутності певних фактів здійснюється господарським судом під час розгляду спору про право. Укладання (дійсність) договору оцінюються судом на предмет відповідності чинному законодавству в межах провадження справи.

Також, відповідно до вимог ст.84 ГПК України, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, законодавство яким господарський суд керувався, приймаючи рішення, вказуються у мотивувальній частині рішення.

За таких умов, суд дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, встановленим законом. Поряд з цим, слід зазначити, що заявляючи позов позивач не вказав, як саме відповідач порушив його право та чи порушив він його взагалі. В свою чергу, відповідач під час розгляду справи не оспорював дійсність договору та навпаки в своїх поясненнях підтримував позицію позивача та заперечував проти доводів Макіївської ОДПІ про нікчемність договору. Отже, за висновком суду, між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо дійсності або недійсності договору.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв’язку з невірним обранням позивачем способу захисту немайнових прав та інтересів.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.15, 16, 204, 887 Цивільного кодексу України, ст.ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватної виробничої комерційної фірми „Ной”, м. Макіївка Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м. Кіровське Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Макіївської Об’єднаної податкової інспекції у Донецькій області, про визнання договору Підряду №144 від 27.03.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Шахта „Комсомолець Донбасу” та Приватною виробничою комерційною фірмою „Ной” дійсним, відмовити за недоведеністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Суддя Зубченко І.В.