Рішення № 13654064, 05.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.01.11 р. Справа № 37/238пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат”, м. Торез, ідентифікаційний код 32131749

до Відповідача 1 : Приватного підприємства „Торез-Контракт”, м. Торез, ідентифікаційний код 33128014

та Відповідача 2: Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції, м. Шахтарськ, ідентифікаційний код 23030245

про: визнання біржового контракту №023 від 26.03.2008р. недійсним

із залученням Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача:

·Третя особа 1 - Дочірнє підприємство „Броксервіс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32516707

·Третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТБ-Холдинг”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24813794

за участю уповноважених представників:

від Позивача Зінченко Є.В. (за довіреністю № 1-625/2 від 26.07.09р.);

від Відповідача 1 Химченко В.О. (за довіреністю б/н від 04.11.2010р.), Єлисєєв І.В. (за довіреністю б/н від 04.11.2010р.);

від Відповідача 2 Демниченко С.Б. (за довіреністю №369/10/10-013 від 26.01.2010р.);

від Третьої особи 1 Пашков Е.В. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ НОМЕР_1);

від Третьої особи 2 не зявився;

посадова особа РВ ФДМУ по Донецькій області Вощенко В.О. (за довіреністю №89 від 20.09.2010р.);

посадова особа ДПІГ „Азовінжгеодезія” Бідило В.Л. (за довіреністю №0005 від 04.01.2011р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався за допомогою технічних засобів аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 24.09.2009р. на 07.10.2009р., з 07.10.2009р. на 22.10.2009р., з 22.10.2009р. на 05.11.2009р., з 05.11.2009р. на 24.11.2009р., з Ухвалою від 24.11.2009р. провадження у справі зупинено. Ухвалою від 08.11.2010р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду на 22.11.2010р. з подальшим відкладанням на 07.12.2010р., з 07.12.2010р. на 21.12.2010р., з 21.12.2010р. на 05.01.2011р.

У судовому засіданні 05.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат”, м. Торез (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Торез-Контракт”, м. Торез (далі Відповідач) про визнання біржового контракту №023 від 26.03.2008р. недійсним та повернення кожній із сторін в натурі всього, що вони отримали на виконання цієї угоди.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на незаконний продаж товару (відходів вуглезбагачення) за біржовим контрактом №023 від 26.03.2008р. Відповідачу, який (товар) належить Позивачу на праві власності.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає біржовий контракт №023 від 26.03.2008р., право установчі документи, акт №6 опису і попередньо оцінки майна з ознаками безхазяйного від 15.08.2007р., постанову про порушення кримінальної справи, лист №2833/10/24-013-5 від 15.04.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 62 Господарського кодексу України, ст.ст.91, 92, 215, 202-205, 208, 626, 638, 640, 655-657 Цивільного кодексу України

Позивач надав додаткові документи як витребувані судом так і на підтвердження своєї позиції для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 34-75, 84-109 т.1), у тому числі пояснення №1-849 від 02.10.2009р. відносно листування з Шахтарською обєднаною податковою інспекцією з приводу приналежності і розташування відходів вуглезбагачення.

Уточненням № 1-846 від 02.10.2009р. (а.с.а.с.110, 111 т.1) Позивач змінив предмет позову, наполягаючи лише на задоволенні вимог про визнання біржового контракту №023 від 26.03.2008р. недійсним.

В перебігу розгляду справи Позивачем заявлялися клопотання:

- 05.10.2009р. та 20.10.2009р. про залучення до участі у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції, Дочірнього підприємства „Броксервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТБ Холдинг” (а.с.а.с.114-117, 133-140 т.1),

- 20.10.2009р. про витребування доказів (а.с.137 т.1), яке було задоволене ухвалою суду від 22.10.2009р.,

- 20.10.2009р. клопотання про залучення в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України голову Грабовської сільської ради для надання пояснень,

- 18.11.2009р. пояснення стосовно розгляду справи №2а-323/09 про визнання права власності за державою (а.с. 49 т.2), які були задоволені ухвалою суду від 22.10.2009р.,

Позивачем також надавалися письмові пояснення:

- 22.11.2010р. - щодо розташування спірного майна з додатком (а.с.а.с. 110, 111 т.2);

- 07.12.2010р. - щодо відсутності відомостей про період формування відходів вуглезбагачення до укладання договору оренди цілісного майнового комплексу та пропозиції відносно порядку зясування місцезнаходження майна (а.с.а.с.1, 2 т.3), а також додаткової документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 15-18, 34-42, 51-64, 71-77, 99 т.2, а.с.а.с.3-22, 103-150 т.3, а.с.а.с.1-12 т.4).

Відповідач надав заперечення на позов №37-10 від 06.10.2009р. (а.с.а.с.119,120 т.1), в яких наголошено на недоведеності Позивачем права власності на майно, що було набуто на підставі спірного контракту та добросовісність такого набуття.

В запереченнях на уточнені позовні вимоги №51-1-ю від 17.11.2009р. (а.с. 47 т.2) Відповідач підтримав свою попередню позицію відносно недоведеності Позивачем права власності на обєкт відчуження за спірним майном, а в поясненнях від 22.11.2010р. (а.с.а.с.112, 113 т.2) додатково наголосив на чинності рішення Шахтарської ОДПІ №23 від 15.11.2007р., набуття Позивачем права оренди земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, вже після укладання спірного договору та надав додаткові документи для залучення у справу (а.с.а.с.121-128, 142 т.1, а.с.а.с.15-20, 90, 114-117, 127 - 138 т.2).

Відповідачем також 07.12.2010р. також були заявлені клопотання про залучення до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні Відповідача Державного підприємства інженерної геодезії „Азовінжгеодезія” (а.с.139 т.2) та про витребування у Позивача певних документів (а.с.а.с.140, 141 т.2), результати розгляду яких відображені в ухвалі суду від 07.12.2010р.

Ухвалою від 20.10.2010р. судом до участі у справі у якості Третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено: Шахтарську обєднаної державної податкової інспекції, Дочірнє підприємство „Броксервіс” та Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТБ Холдинг”

Шахтарська обєднаної державної податкової інспекції поясненнями №9562/10/10-013 від 03.11.2009р. (а.с.1 т.2) проти позову заперечила, посилаючись на: не набуття Позивачем права власності на спірне майно внаслідок отримання в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства і неможливість віднесення до доказів такого набуття укладання договору оренди земельної ділянки; невідповідність дійсності тверджень про непоінформованість Позивача про виявлення безхазяйного майна.

Цією Третьої особою були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 3-13 т.2).

Ухвалою суду від 22.11.2009р. процесуальний статус Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції змінено її залучено у якості Відповідача 2.

Відповідачем 2 наданий відзив №8354/10/10-013 від 03.12.2010р. (а.с.а.с.23, 25 т.3), в якому приведені відомості та нормативне обґрунтування вжитих заходів з виявлення безхазяйного майна та наголошено на ненаданні Позивачем доказів утворення проданого за спірним контрактом майна внаслідок здійснення власної господарської діяльності та документи на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.25-55 т.3).

Дочірнє підприємство „Броксервіс” (остаточно Третя особа 1) 05.01.2011р. надало пояснення з додатками (а.с.а.с.74-87 т.3), яким повідомила про здійснення передпродажної підготовки спірного майна до реалізації та його виставлення на Донецькій товарній біржі для продажу на виконання укладеного із Відповідачем 2 договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТБ Холдинг” (остаточно Третя особа 2) у клопотанні №01 від 05.01.2011р. (а.с.15 т.4) просило провести засідання без участі свого представника, а у поясненнях, наданих 05.01.2011р. з додатками (а.с.а.с.16-20 т.4), повідомила про укладання спірного контракту як повіреним на виконання договору доручення із Відповідачем 1.

Суд, задля встановлення істотних обставин розглядуваної справи та створення належних умов сторонами для правильного застосування законодавства, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликав для надання пояснень по суті спору наступних посадових осіб:

- голову Грабовської сільської ради, яким надані пояснення та схема розташування відходів вуглезбагачення, які визнавалися безхазяйними (а.с.а.с.22, 23 т.2);

- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, яким надані пояснення з додатками (а.с.а.с.88-101 т.3) щодо відсутності обєкту відчуження за спірним договором серед переданого в оренду Позивачеві цілісного майнового комплексу;

- Державного підприємства інженерної геодезії „Азовінжгеодезія”, яким надані пояснення (а.с.13 т.4) про розташування земельної ділянки, в межах яких здійснювалися вимірювання обсягу відходів вуглезбагачення.

У судовому засіданні 05.01.2011р. представники Позивача, Відповідачів та посадова особа ДПІГ „Азовінжгеодезія” спільно визначили за допомогою наявних в матеріалах справи схем розташування земельної ділянки, на які розміщені відходи вуглезбагачення, що вимірювалися та були відчужені за спірним контрактом. При цьому, представник Позивача, наполягаючи на задоволені позовних вимог в редакції уточнення № 1-846 від 02.10.2009р. (а.с.а.с.110, 111 т.1), заявив клопотання (а.с.14 т.4) про відкладання справи на 7 днів для надання ним документів, ознайомлення з поясненнями третіх осіб і визначенням розташування спірного майна, проти задоволення якого категорично заперечували представники Відповідачів 1, 2 та Третьої особи 1, які вимагали вирішення спору в цьому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представників Третьої 2 і ненадання певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 27,33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає та таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Наразі, подальше зволікання із вирішенням спору у світлі загальної тривалості провадження у справі (порушена ще 07.09.2009р.) може призвести до порушення встановленої ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантії розгляду справи впродовж розумного строку.

Таким чином, суд відхиляє клопотання Позивача про відкладання розгляду справи, беручи до уваги також і те, що: впродовж строку розгляду справи у всіх учасників було достатньо часу для надання доказів на підтвердження своєї позиції, тим більше, що Позивач навіть не визначив, які докази на підтвердження приналежності спірного майна має намір представити, і чому такі доказ не були надані до цього; представлені у судовому засіданні пояснення безпосередньо оголошувалися у судовому засіданні, а додатково надані документи, які мають відношення до предмету доказування, дублюють вже наявні у справі; спільні пояснення учасників справи та посадових осіб разом у сукупності із співставленням наявних схем та інших заходів, що вживалися судом впродовж розгляду справи, дозволили достовірно визначити місцезнаходження спірного майна, зокрема у спосіб, запропонований самим Позивачем у поясненнях від 07.12.2010р. (а.с.а.с.1, 2 т.3)

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи та викликаних посадових осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2003р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладений договір оренди №1024/03 (а.с.а.с. 35-39 т.1), згідно п.1.1, 10.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймав в строкове платне користування державне майно цілісний майновий комплекс (основні фонди), який знаходиться на балансі ДВАТ ГЗФ „Червона Зірка” (Підприємство), яке розміщене за адресою:85487, Донецька область, м. Торез, склад і вартість якого визначені у додатках №1, 2, 3 акт оцінки, протоколу інвентаризації та передавального балансу станом на 01.11.2002р. і становить 27257707грн., строком до 25.02.2013р.

В п. 1.3. договору оренди ЦМК зазначено про відсутність оборотних матеріальних засобів, які викуповує Орендар, а згідно п. 2.2. передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення права власності у Орендаря на це майно, власником якого залишається держава.

25.02.2003р. обєкт оренди був переданий Позивачу відповідно до умов п. 2.1. відповідного договору, про що сторонами складено акт приймання-передачі (а.с. 40 т.1). При цьому, із змісту згадуваних у договорі та акту приймання-передачі протоколу засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 15.11.2002р. (а.с.а.с.3, 4 т.3) та акт оцінки державного майна від 26.11.2002р. (а.с.а.с.5-7 т.3) не вбачається включення до обєкту відходів вуглезбагачення, а відповідно до відомості обліку вартості основних засобів станом на 01.11.2002 р. (а.с.а.с.53, 54 т.2, а.с.а.с.134-150 т.3, а.с.а.с.1-12 т.4) у складі орендованого цілісного майнового комплексу перебувають два ставки флотохвостів за інвентарними №№ 75 і 58, 1979 і 1974 років введення в експлуатацію відповідно, без визначення розташованого в них обсягу відходів вуглезбагачення.

Згідно пояснень викликаного співробітника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (а.с.88 т.3) відходи вуглезбагачення в оренду Позивачу не передавалися, що підтверджується і листом Регіонального відділення фонду державного майна України №06-02-3331 від 25.04.2008р. (а.с.7 т.2), наданим свого часу на запит Відповідача 2.

Наказом Міністерства палива та енергетики України №482 від 15.09.2003р. (а.с.34) припинено діяльність Державного відкритого акціонерного товариства ГЗФ „Червона зірка” шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат”, як це передбачено п. 1.4. договору оренди „1024/03 від 25.02.2003р.

Як вбачається із представлених Позивачем документів за період з 2003р. по 2008р. (а.с.а.с.42-60 т.1) спочатку орендованому Підприємству, а потім Позивачу державним управлінням охорони навколишнього природного середовища узгоджувалися ліміти утворення і розміщення відходів, у тому числі мулів/шламів вуглезбагачення, які мали розміщатися в шламонакопичувачу № 2.

23.05.2005р. між Шахтарською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди землі №40516900001 (а.с.а.с. 66-70 т.1), згідно п.п.1, 2 та 8 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промислового, сільськогосподарського призначення землі запасу Грабовської сільської ради Шахтарського району, та землі промисловості із землекористування ГЗФ „Червона зірка”, загальною площею 146,98 га, у тому числі 30,85 га пасовищ, 10,84 га каменистих місць, 9,6 га під ярами та балками, 95,69 га під існуючими ставками накопичувачами та породними відвалами, строком до 25.02.2013р. Пунктом 15 договору умова використання виділеної земельної ділянки, кваліфікованої за цільовим призначенням як землі промисловості, визначена для функціонування ставків-накопичувачів та породних відвалів.

23.05.2005р. земельна ділянки за актом прийому-передачі (а.с.74 т.1) була надана Позивачеві. Із плану (схеми) меж виділеної Позивачеві земельної ділянки (а.с.а.с.71, 72 т.1), погоджених відповідним актом від 23.05.2003р. (а.с.73 т.1), вбачається, що в її межах розташований ставок-накопичувач площею 11,29га, тоді як ділянки на південь і на північ (нижче і вище за схемою відповідно) від цього накопичувача згадані як землі запасу Грабовської сільської ради.

Додатковою угодою від 25.12.2008р. (а.с.75 т.1) до договору оренди землі сторонами були внесені зміни, спрямовані на збільшення розміру орендної плати.

Листом №6256/10/24-013 від 11.07.2007р. (а.с.89 т.1) Відповідач 2 звернувся до Позивача з проханням надати відомості з підтверджуючими документами про наявність на балансі виявленого при обстежені територія Грабовської сільської ради Шахтарського району відходів вуглезбагачення, які не відносяться до підприємств, розташованих поблизу.

У відповіді №1-620 від 17.07.2007р. (а.с.90 т.1) Позивач зазначив, що на балансі підприємства знаходиться мулонакопичувач на території Грабовської сільської ради, площею 11,29га в кількості 703494тон флотаційних відходів.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 31.10.2007р. (а.с.а.с.94, 95 т.1) за позовом Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції визнано право власності за державою на відходи вуглезбагачення кількістю 78369,9куб.м., що знаходяться на земельній ділянці (відміченої літерою „А” Шахтарським райвідділом земельних ресурсів викопіювання плану землекористування Грабовської сільської ради), на території Грабовської сільської ради поблизу селища Рівне Шахтарського району.

З наданого на запит Господарського суду Донецької області листа №17245 від 30.10.2009р. за підписом голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області (а.с.29 т.2) вбачається, що в матеріалах адміністративної справи до винесення вказаного рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 31.10.2007р. знаходяться дві схеми (а.с.а.с.30, 31 т.2), на яких відсутні позначки літери А.

У подальшому ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.03.2009р. (а.с.а.с.108, 109 т.1) рішення Шахтарського міського районного суду Донецької області від 31.10.2007р. було скасовано, справу передано на новий розгляд до Шахтарського міського районного суду. За результатами нового розгляду справи ухвалою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2010р. (а.с.а.с.76,77 т.2) провадження у справі, яка розглядалася вже в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, було закрито. Означена ухвала місцевого суду залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2010р. (а.с.а.с.71-75 т.2).

26.03.2008р. між Дочірнім підприємством „Броксервіс” (Продавець), діючим від імені Відповідача 2 на підставі угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави № 20 від 17.01.2007р. (а.с.а.с.84-86 т.3), та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДТБ-Холдинг”, діючого від імені Відповідача 1 (Покупець) на підставі договору доручення №020 від 26.03.2008р. (а.с.18 т.4), був укладений біржовий контракт №023 (а.с.23 т.1), згідно ч.1 якого Продавець продав, а Покупець придбав: відходи вуглезбагачення в кількості 101880,87 тон, загальною вартістю 200165,35 грн., у т.ч. ПДВ 33360,90грн., що знаходиться в Шахтарському районі, на території Грабовської сільської ради, (с. Рівне).

Обєктом відчуження за цим контрактом (спірний контракт) виступило майно відходи вуглезбагачення, визначені в акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави №16 від 10.12.2007р. (а.с.83 т.3), складеного представниками Відповідача 2 та Третьої особи 1. В свою чергу, обсяг цих відходів вуглезбагачення визначено на замовлення Третьої особи 1 технічним звітом Топографо-геодезичного відділення „Азовінжгеодезія” (а.с.а.с.127-137 т.2).

Факт виконання Відповідачем 1 грошових зобовязань з оплати придбаного майна за спірним контрактом підтверджується платіжним дорученням №014 від 27.03.2008р. (а.с.15 т.2), прийняття ним цього майна у власність актом приймання-передачі від 03.04.2008р. (а.с.16 т.2), складеним з Третьої особою 1.

09.04.2008р. Шахтарська обєднана державна податкова інспекція листом №3648/10/24-013 (а.с.а.с.91, 92 т.1) повідомила Позивача про те, що виявлені відходи вуглезбагачення, які розташовані на землях запасу Грабовської сільської ради Шахтарського району з південної сторони від ставку накопичувача площею 11,29га, актом опису та попередньої оцінки від 15.08.2007р. (а.с.а.с.24, 25 т.1) поставлено на облік. При цьому, вжиті заходи з встановлення власника (а.с.а.с. 102, 103 т.1, а.с.а.с.4-6, 12 т.2) не дозволили його визначити, адже Позивачем було заявлено про приналежність відходів, які розташовано в мулонакопичувачу.

За результатами аналізу доданої до цього листа схеми земельної ділянки (а.с.93 т.1), на якій розміщені виявлені Відповідачем 2 відходи вуглезбагачення, при її співставленні із схемою орендованої земельної ділянки (а.с.72 т.1), схемою та поясненнями Грабовського сільського голови (а.с.23 т.2) відомостей Шахтарського радого відділу земельних ресурсів у листі №1757 від 25.07.2007р. (а.с.12 т.2 та його зворотна сторона), викопіюванням земельної ділянки за технічним звітом Торезького топографо-геодезичного відділення „Азовінжгеодезія” (а.с.137 т.2) з урахуванням пояснень посадової особи останньої (а.с.13 т.4), судом встановлено, що:

-на орендованій (досліджуваній) Позивачем за договором оренди землі №40516900001 23.05.2005р. земельній ділянці загальною площею 146,98га розташований один ставок-накопичувач площею 11,29га;

-земельна ділянка, на які розташовані замірювані та відчужені за спірним контрактом відходи вуглезбагачення, переважно перебуває в межах орендованої Позивачем земельної ділянки (частково виходить за її межі) в тій її частині, яка на схемі до договору оренди визначена площею 4,97га як землі запасу Грабівської сільської ради;

-відчужені відходи вуглезбагачення з огляду на місце їх розташування перебувають поза межами орендованого Позивачем у складі цілісного майнового комплексу ставку-шламонакопичувачу площею 11,29га (на південь від нього / нижче по карті).

Правомірність означеного висновку суду щодо місце розташування спірних відходів вуглезбагачення підтверджується змістом складеного Позивачем на вимогу суду протоколу огляду земельних ділянок від 04.11.2009р. з додатком № 1 (а.с.а.с.36, 37 т.2).

Листом №2833/10/24-013-5 від 15.04.2008р. Державна податкова інспекція у м. Торезі Донецької області (а.с.26 т.1) повідомила Позивача про те, що:

- 26.03.2008р. на Донецькій товарній біржі в ході біржових торгів були реалізовані відходи вуглезбагачення, передані Шахтарською ОДПІ для реалізації , яке було придбане Відповідачем 1;

- 07.04.2008р. представники Відповідача 1 виїхали на місце з метою відвантаження придбаних відходів вуглезбагачення, але представники Позивача заборонили проводити будь-які роботи, у звязку з чим Відповідач 2 просив повідомити причини завдання перешкод у проведенню робіт з відвантаження відходів вуглезбагачення.

У листах №5-83 від 15.04.2008р. (а.с.а.с.97, 98 т.1) та №5-85 від 17.04.2008р. (а.с.100 т.1) Позивач повідомляв про приналежність йому відходів вуглезбагачення та порушення прав власності з боку Відповідача 2 при визнанні їх безхазяйними і передачі на реалізацію.

За таких обставин, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про визнання біржового контракту №023 від 26.03.2008р. недійсним та повернення кожній із сторін в натурі всього, що вони отримали на виконання цієї угоди. У подальшому, уточненням № 1-846 від 02.10.2009р. (а.с.а.с.110, 111 т.1) Позивач змінив предмет позову, наполягаючи лише на задоволенні вимог про визнання біржового контракту №023 від 26.03.2008р. недійсним.

Відповідач 1 позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях №37-10 від 06.10.2009р. (а.с.а.с.119,120 т.1), №51-1-ю від 17.11.2009р. (а.с. 47 т.2) та поясненнях від 22.11.2010р. (а.с.а.с.112, 113 т.2).

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, приведених у поясненнях №9562/10/10-013 від 03.11.2009р. (а.с.1 т.2) та відзиві №8354/10/10-013 від 03.12.2010р. (а.с.а.с.23, 25 т.3).

Треті особи 1 і 2 довели до відома суду відомі їм обставини розглядуваного спору у вказаних поясненнях.

Суд розглядає справу в контексті уточнених позовних вимог Позивача, оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла на момент подання уточнень № 1-846 від 02.10.2009р. (а.с.а.с.110, 111 т.1) Позивач був управнений на такій стадії розгляду справи змінювати предмет позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного біржового контракту недійсним через відчуження на його підставі приналежного Позивачеві майна.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи встановлений ст. 58 Конституції України загальний принцип заборони ретроспективної дії законів і нормативно-правових актів та правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Зважаючи на статус сторін спору та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та Законами України „Про оренду державного та комунального майна”, „Про відходи”.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Суд наголошує, що обовязковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Як встановлено судом, Позивач безпосередньо не є ані учасником спірного договору, ані зобовязаною чи управненою стороною за його змістом. Поряд із цим, із змісту позову та пояснень Позивача вбачається, що останній визначає наявність порушення його права та інтересів у звязку із існуванням оспорюваної угоди через приналежність йому обєкту продажу - відходів вуглезбагачення.

Беручи до уваги, що ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає можливість оспорювання дійсності угоди не лише її стороною, але і іншою зацікавленою особою, і ст. 16 цього Кодексу та ст. 20 Господарського кодексу України серед способів судового захисту порушеного права (інтересу) зазначає про визнання договору недійсним, суд вважає, що предметом дослідження (доказування для позивача) з точки наявності всіх згаданих вище умов обовязкових умов для задоволення розглядуваного позову є наявність права власності у Позивача (захищуване субєктивне право) на реалізоване (порушення цього права) на підставі спірного контракту майно відходи вуглезбагачення визначеної судом дислокації.

Між тим, аналіз наявних у справі документів дає підстави для висновку про недоведеність Позивачем приналежності йому набутих Відповідачем 1 відходів вуглезбагачення, оскільки:

·По-перше, спірне майно не було набуте внаслідок отримання в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства ДВАТ ГЗФ „Червона Зірка”. При цьому, ч. 3 ст. 9 Закону України „Про відходи” в редакції, що діяла і на момент укладання Позивачем договору оренди, і на момент укладання спірного контракту (дії і зараз), визначає саме державу власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті, в якій мова йде про відходи, що належать територіальній громаді). В свою чергу, ч. 1 ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що передача майна в оренду не має наслідком припинення державної власності на нього, яка у сукупністю із аналогічним положенням в п. 2.2. договору оренди №1024/03 від 25.02.2003р. дає підставу для висновку, що використовуваний Позивачем цілісний майновий комплекс досі є обєктом державної власності, статус якого у світлі згаданого вище положення Закону України „Про відходи” унеможливлює припущення про приналежність Позивачу спірного майна, навіть якщо воно було утворено в результаті господарської діяльності орендованого державного підприємства. Наразі, належних підстав для переходу права власності на спірне майно як обєкту державної власності до Позивача - приватизації відповідного підприємства згідно ст. 10 Закону України „Про відходи” із матеріалів справи не вбачається.

·По-друге, вказівка у наданих останнім документів обліку та аудиторському висновку (а.с.а.с.103-133 т.3) на певні виробничі запаси не має відношенню до спірного майна, оскільки виходячи із визначення запасів як облікової категорії у розумінні п. 4 Наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку” та п. 1.1. Наказу Фонду державного майна України від 5 травня 2001 року N 787 „Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації” та його співставлення із визначення та порядком обліку відходів згідно Постанови КМУ „Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів” від 31 серпня 1998 р. N 1360, виробничі запаси Позивача і спірні відходи вуглезбагачення не можуть ототожнюватися.

·По-третє, придбані Відповідачем 1 відходи вуглезбагачення знаходяться поза межами розташованого на орендованій земельній ділянці ставку-шламонакопичувачу. При цьому, Позивач не міг визначити період формування відходів вуглезбагачення до укладання договору оренди цілісного майнового комплексу (пояснення від 07.12.2010р. - а.с.а.с.1, 2 т.3), а надані документи (а.с.а.с.42-60 т.1) про узгодження державним управлінням охорони навколишнього природного середовища ліміти утворення і розміщення відходів, у тому числі мулів/шламів вуглезбагачення, передбачали їх розміщення у відповідному шламонакопичувачу, а не поза його межами, що разом із вказаними вище положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України „Про відходи” спростовує правомірність визначення Позивачем себе власником відходів через статус їх виробника згідно ст. 1 цього Закону;

·По-четверте, набуття Позивачем земельної ділянки в оренду за змістом положень Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі” не має правовим наслідком і автоматичне отримання у власність орендарем ділянки розташованих на неї відходів вуглезбагачення. Більш того, за умовами п. 15 договору оренди землі №40516900001 від 23.05.2005р. земельна ділянка надана Позивачеві для функціонуванні ставку-накопичувачу та розміщення породних відвалів (якими спірні відходи вуглезбагачення не є), а не для розміщення поза межами цього відходів вуглезбагачення всупереч приписів державного управління охорони навколишнього природного. Правильність цього висновку суду підтверджується положеннями ст.11 та ч.4 ст. 12 Закону України „Про відходи” в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди земельної ділянки та спірного біржового контракту, згідно яких:

-при зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується окремо, відповідно до закону - чого здійснено не було;

-власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення щодо поводження з ними тобто факт користування земельною ділянкою не є несумісним із відсутністю права власності на розташовані на неї відходи.

Таким чином, відсутність захищуваного субєктивного права або інтересу унеможливлює його порушення, а відтак і законність оспорювання Позивачем біржового контракту та застосування обраного ним способу судового захисту відносно такого відсутнього порушення, що має наслідком відмову у задоволені розглядуваних позовних вимог через юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Отже причиною виникнення розглядуваного спору є хибне уявлення Позивача про приналежність йому відчужених на користь Відповідача 1 відходів вуглезбагачення, у звязку із чим за ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат”, м. Торез (ідентифікаційний код 32131749) до Приватного підприємства „Торез-Контракт”, м. Торез (ідентифікаційний код 33128014) та Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції, м. Шахтарськ (ідентифікаційний код 23030245) про визнання біржового контракту №023 від 26.03.2008р. недійсним

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.01.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2011р.

Суддя Попков Д.О.