Постанова № 13651689, 25.01.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 р. № Б26/18-10-2 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Панової І.Ю. головуючого,

Заріцької А.О.,

Хандуріна М.І. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 12.11.2010

у справі

господарського суду№ Б26/18-10-2

Дніпропетровської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудінвест"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран"

пропро грошові вимоги у справі про банкрутство, за участю представників сторін:

Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" Дребот І.А. (дов. від 11.01.2011);

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2010 (суддя Камша Н.М.) визнано грошові вимоги ТОВ "Фудінвест" до ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" на суму 19 557 343,49 грн. - 4 черга задоволення; 1 506 409,66 грн. 6 черга задоволення, 125 грн. 1 черга задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2010 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. головуючий, Мороз В.Ф., Голяшкін О.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2010 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ ""Фудінвест" у визнанні грошових вимог. Вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають обставинам, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Виходячи зі змісту ст. 14 кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обовязків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Фудінвест" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з грошовими вимогами в межах строку їх подання 01.06.2010. Грошові вимоги зазначеного кредитора до боржника складали 21 063 753,15 грн.

Грошові вимоги ґрунтуються на невиконанні боржником умов договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-141 від 25.08.2009, що підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Українські правові ініціативи" від 15.02.2010 у справі № 10/02/10-К та від 22.02.2010 у справі № 09/02/10-К.

Боржником та розпорядником майна грошові вимоги кредитора визнано в повному обсязі.

Ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "МегаБанк" не погодився з таким результатом розгляду грошових вимог кредитора ТОВ "Фудінвест" та просив суд скасувати судові рішення, якими вони визнані в повному обсязі. Вказує, що договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки з боку боржника укладено неповноважною особою Мініним Д.Б., який на час укладання договору не перебував на посаді та не виконував обов'язки генерального директора ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран".

Вимоги скаржника, які окрім іншого, мотивувалися тим, що спірний договір є сфальсифікованим документом, виготовленим з метою штучного створення кредиторської заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, що дасть можливість ввійти до комітету кредиторів із значною кількістю голосів та розпоряджатися майном боржника в процедурі банкрутства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно були застосовані положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, підтверджені рішенням третейського суду кредиторські вимоги мають розглядатись по суті, виходячи з правового аналізу підстав, за яких виникли такі вимоги (цивільно-правова угода тощо) та доказів, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Втім, частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Однак, дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками підприємств відповідно до установчих документів.

В ст. 207 ЦК України закріплено вимоги до письмової форми правочину, зокрема в ч. 2 закріплено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в Харківській області знаходиться кримінальна справа № 10100027, порушена за ст. 190 ч. 4 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошима АБ "Золоті ворота", скоєного службовими особами ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" та зазначено про перебування справи.

Заступник начальника - начальник СВ УБОЗ ГУМВС України в Харківській області у клопотанні про зупинення провадження у справі (лист від 09.08.2010 № 111/17-0213) повідомив суд, що в ході досудового слідства встановлено, що службові особи та власник ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", діючи з метою неповернення кредитних коштів та виведення активів підприємства, 10.08.2009 передав усі права на підприємство ОСОБА_1 та призначив на посаду Генерального директора підприємства підставну особу ОСОБА_2. Останній, будучи допитаним в якості свідка пояснив, що на посаді Генерального директора ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" ніколи не перебував та обов'язки генерального директора ніколи не виконував. При цьому уточнив, що паспорт громадянина України ним був втрачений у 2008 році. (а.с. 110- 112).

Ні місцевим господарським судом, ні апеляційним господарським судом, взагалі не було досліджено обсяг повноважень Генерального директора ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" на укладення договорів (в даному випадку на суму понад 13 млн. грн.), як і досліджено наявність (відсутність) повноважень у ОСОБА_2. як Генерального директора боржника, оскільки судами Статут ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", в якому закріплено обсяг повноважень Генерального директора, не досліджувався та в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, вказаним обставинам та нормам діючого законодавства не була надана належна правова оцінка при розгляді та визнанні кредиторських вимог ТОВ, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи та невірним застосуванням, зокрема, норм ст. 35 ГПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті за неповного з'ясування обставин справи, а тому підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, звернути увагу на обставини та норми законодавства щодо підстав та порядку виникнення права власності на цінні папери іменні акції, зокрема, положення норм Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, зокрема, дати оцінку доказам у справі, встановивши їх належність та допустимість, вирішити спір відповідно до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2010 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2010 у справі № Б26/18-10-21 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді А.О. Заріцька

М.І. Хандурін