Постанова № 13651383, 19.01.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 р. № 13/4-483 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:МачульськогоГ.М., УліцькогоА.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Збаразьке АТП 16140"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р.

у справі№13/4-483

господарського судуТернопільської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Збаразьке АТП 16140"

до1)Приватного малого автотранспортного підприємства 16140,

2)Збаразької міської ради,

провизнання права власності, застосування реституції до договору від 08.07.2005р.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:ФедіркоВ.С., дов.№б/н від 18.01.2011р.;

відповідача-1:не з'явились;

відповідача-2:не з'явились; За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 18.01.2011р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукГ.А. (головуючий), МачульськийГ.М. та УліцькийА.М.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010р. Відкрите акціонерне товариство "Збаразьке АТП 16140" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право власності на незавершені будівництвом будинок майстерні під літерою "С" та будинок комплексу підготовки виробництва від літерою "Т", розташовані по вул.Грушевського, 117, у м.Збаражі Тернопільської області (далі Майно) та застосувати до договору купівлі-продажу від 08.07.2005р. Майна, укладеного між ним та Приватним малим автотранспортним підприємством 16140 (далі Підприємство), наслідки нікчемного правочину, що пов'язані з його недійсністю.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства", обґрунтовувало тим, що Майно вибуло з його власності на підставі укладеного між ним та Підприємством договору купівлі-продажу від 08.07.2005р., проте останній порушує публічний порядок та є нікчемним згідно ст.228 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.06.2010р. (суддя СтопникС.Г.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. (колегія суддів: МирутенкоО.Л., ГнатюкГ.М., Н.М.Кравчук) рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2010р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постанова мотивована відсутністю правових підстав для визнання за Товариством права власності на Майно та для визнання укладеного між Товариством та Підприємством договору купівлі-продажу від 08.07.2005р. нікчемним.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2010р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови порушив ст.35 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.65, 92, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

18.01.2011р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання (телеграма) Підприємства, у якому воно, посилаючись на хворобу директора, просить відкласти розгляд касаційної скарги Товариства.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що воно підлягає відхиленню, оскільки представляти інтереси юридичних осіб у господарському суді, у тому числі касаційному, виходячи з положень ст.28 Господарського процесуального кодексу України, можуть не лише їх орган (керівник), зокрема, директор, а й інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім того, задоволення клопотання Підприємства про відкладення розгляду касаційної скарги Товариства призведе до порушення строку розгляду вказаної касаційної скарги, встановленого ст.1118 Господарського процесуального кодексу України (касаційне провадження було порушено ухвалою Вищого господарського суду України від 30.12.2010р., а відтак строк розгляду касаційної скарги закінчується 30.01.2011р.).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

між Товариством та Підприємством було укладено договір купівлі-продажу від 08.07.2005р., на виконання якого перше передало (продало) другому Майно за 17974,00грн.

договір купівлі-продажу від 08.07.2005р. з боку Товариства підписано головою правління ОСОБА_1, а з боку Підприємства уповноваженим ОСОБА_2;

вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.05.2009р. у справі №1-51/2009р., який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 (колишній заступник голови правління Товариства), будучи обраним головою зборів акціонерів Товариства від 10.04.2001р., зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах Підприємства, вніс у протокол загальних зборів акціонерів Товариства від 10.04.2001р. завідомо неправдиві відомості про те, що акціонери проголосували за надання дозволу на відчуження Майна, який в подальшому і підписав, хоча в порядку денному цих загальних зборів питання відчуження Майна включено не було, в результаті чого на підставі зазначеного протоколу загальних зборів та інших документів 19.11.2004р. Майно Товариства було реалізовані Підприємству, чим акціонерам Товариства було завдано збитків;

вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.05.2009р. у справі №1-51/2009р. також встановлено, що протокол загальних зборів акціонерів Товариства від 10.04.2001р. з внесеними завідомо неправдивими даними Гандзюку Івану Івановичу дав підписати голова правління Товариства ОСОБА_1;

вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.05.2009р. у справі №1-51/2009р. визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою ст.364, частиною другою ст.366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини третьої ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення спору) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що договір купівлі-продажу від 08.07.2005р. не є таким, що порушує публічний порядок, а відтак застосування до спірних правовідносин ст.228 Цивільного кодексу України було здійснено господарським судом першої інстанції помилково.

Разом з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами першою та третьою ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами другою четвертою ст.13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Обставини, встановлені вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.05.2009р. у справі №1-51/2009р., свідчать про те, що договір купівлі-продажу від 08.07.2005р. було укладено внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, про які знав ОСОБА_1, який, будучи головою правління Товариства, підписав цей договір з боку останнього. Тобто, вказані особи, вчинили дії не в інтересах Товариства, а з їх порушенням.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 08.07.2005р. порушує права Товариства що, виходячи з викладених вище положень ст.ст.ст.13, 203 та 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним, проте це не було враховано господарськими судами першої та другої інстанції при вирішенні спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Товариство не заявляло позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 08.07.2005р. недійсним, оскільки помилково вважало зазначений договір нікчемним на підставі ст.228 Цивільного кодексу України.

Однак, п.1 частини першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зазначене також не було враховано господарськими судами першої та другої інстанції при прийнятті судових актів у справі.

Відповідно до частини першої ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок порушення норм законодавства України та неправильної юридичної оцінки обставин справи.

При цьому, зважаючи на те, що місцевий та апеляційний господарські суди встановили обставини справи, необхідні для вирішення спору, проте надали їм неправильну юридичну оцінку та не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2010р., а саме на підставі п.1 частини першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним укладений між Товариством та Підприємством договір купівлі-продажу від 08.07.2005р. та задовольнити позовні вимоги Товариства в частині застосування до вказаного договору наслідків недійсності правочину, встановлених абзацом другим частини першої ст.216 Цивільного кодексу України, згідно з яким у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства, а саме вимог про визнання за ним права власності на Майно, необхідно відмовити, виходячи з положення абзацу першого п.1 частини першої ст.216 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Збаразьке АТП 16140" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. та у справі №13/4-483 скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2010р. у справі №13/4-483 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

"Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Збаразьке АТП 16140" задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений між Відкритим акціонерним товариством "Збаразьке АТП 16140" (ідентифікаційний код 03118854) та Приватним малим автотранспортним підприємством 16140 (ідентифікаційний код 31973493) договір купівлі-продажу від 08.07.2005р.

Зобов'язати Приватне мале автотранспортне підприємства 16140 повернути Відкритому акціонерному товариству "Збаразьке АТП 16140" (ідентифікаційний код 03118854) незавершені будівництвом будинок майстерні під літерою "С" та будинок комплексу підготовки виробництва від літерою "Т", розташовані по вул.Грушевського, 117, у м.Збаражі Тернопільської області.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Збаразьке АТП 16140" (ідентифікаційний код 03118854) повернути Приватному малому автотранспортному підприємству 16140 грошові кошти у розмірі 17974,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Збаразьке АТП 16140" відмовити".

Головуючий суддя Г.А.Кравчук

Суддя Г.М.Мачульський

Суддя А.М.Уліцький