Рішення № 136501518, 14.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 462/8716/25

Провадження 2/465/2719/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу:

позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

предмет позову: стягнення надміру виплачених коштів,

в с т а н о в и в:

5 лютого 2026 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна, надіслана за підсудністю Залізничним районним судом м.Львова згідно з ч. 3 ст. 41 ЦПК України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача надміру виплачені кошти у розмірі 12 861,69 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов мотивує тим, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV).

Відповідно до п. 146.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 для осіб з інвалідністю, яким призначено, зокрема, пенсію по інвалідності та у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду. Згідно з довідкою з актом огляду МСЕК серії 12 ААГ №602788, відповідача визнано особою з інвалідністю ІІ групи, загального захворювання на строк до 01.11.2024.

Надалі, відповідно до витягу з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.02.2025 №183/25/67 відповідач з 21.11.2024 є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання на строк до 21.11.2026 (дата оцінювання 17.02.2025).

У зв`язку із зміною групи інвалідності з ІІ на III у ОСОБА_1 виникла переплата пенсії за період 01.11.2024 - 31.03.2025 в розмірі 12861,69 грн.

У порядку досудового врегулювання спору відділом перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відповідачу скеровано відповідні листи про необхідність явки на прийом, проте станом на 06.10.2025 відповідач в добровільному порядку зайво одержані кошти не повернув. З огляду на викладене, позивач просить позовну заяву задовольнити

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, із роз`ясненням права заявляти клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (ч. 7 ст. 279 ЦПК України). Встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованим за його зареєстрованим місцем проживання. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається врученою відповідачу 23.02.2026.

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи наведене та за відсутності клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії по інвалідності (2 група загального захворювання) відповідно до Закону № 1058-IV.

Судом встановлено, що згідно з довідкою з акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 602788, ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи, загального захворювання на строк до 01.11.2024 (а.с.11-12).

Враховуючи п. 14-6.1. п. 14-6.1. розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV відповідачу з 01.11.2024 продовжено виплату вказаної пенсії без результатів повторного огляду МСЕК.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.02.2025 №183/25/67 ОСОБА_1 з 21.11.2024 є особою з інвалідністю III групи загального захворювання на строк до 21.11.2026, дата оцінювання 17.02.2025 (а.с.10).

Відповідно до індивідуального перерахунку номер ОР 134550005684 за період 01.11.2024 - 31.03.2025 ОСОБА_1 виплачено пенсію в сумі 12 861,69 грн (а.с. 13-15).

З метою досудового врегулювання спору Відділом перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг на адресу відповідача надіслано листи повідомлення (06.03.2025 №1300-5307-8/33274, від 07.07.2025 №1300-5307-8/89954) про переплату та вимогу про повернення надміру одержаних коштів в сумі 12 861,69 грн (а.с.8-9).

Проте відповідач у добровільному порядку зайво одержані кошти не повернув.

Оцінка суду

Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 1058-IV, група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Статтею 34 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність (ч. 1 ст. 35 Закону № 1058-IV).

У разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи (ч. 2 ст. 35 Закону № 1058-IV).

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов`язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством (абз. 3 ч. 3 ст. 35 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024).

Встановлено, що дані з рішення від 17.02.2025 №183/25/67 позивачем надано суду, саме як витяг, отриманий 03.03.2025 о 08 год. 09 хв. з рішення ЕК (ідентифіковані в ППВП), де зазначено дату обробки рішення (17.02.2025 об 11 год. 22 хв.)

Отож, рішення від 17.02.2025 №183/25/67 по суті є рішенням, яким і встановлено інвалідність нижчої групи.

У відповідності до п. 4.2 Порядку №22-1 позивач дослідив, проаналізував та перевірив 03.03.2025 наявну інформацію, відображену у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.02.2025 №183/25/67

Відповідно до п. 14-6.1. розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, - визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 № 25-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 р. за № 374/7695) (надалі Порядок №4-6).

Відповідно до п. 3 Порядку №6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

При цьому відповідальність може бути покладена на пенсіонера виключно в наслідок зловживання з його боку, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічне тлумачення ст. 1212, 1215ЦК України надано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15.

Верховний Суд у постановах по справах: №711/1509/17 від 12 грудня 2018 року, №554/1809/17 від 21 грудня 2018 року у справі, № 307/2100/16-ц від 31 жовтня 2018 року, №487/2596/17від 13 квітня 2020 року дійшов до висновку, що тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Позивач, зазначивши про те, що спірна сума переплати пенсії отримана в результаті недобросовісності з боку набувача « ОСОБА_2 », обмежився лите констатацією такого твердження, однак не навів жодних підстав, з огляду на які суд мав би оцінити певні дії чи бездіяльність відповідача, які б характеризували його як недобросовісного набувача виплат.

Разом із цим, оскільки відповідач мав право на отримання пенсії по інвалідності без переогляду його МСЕК, то він реалізовував своє право, надане йому п. 14-6.1. розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Реалізація наданого права не може бути недобросовісною.

Позивачем не наведено і не доведено вини відповідача у формі прямого умислу, спрямованого на незаконне отримання такої пенсії.

Більш того, обставини змінилися лише 17.02.2025 на підставі відповідного рішення, та про них уже 03.03.2025 о 08 год. 09 хв. дізнався позивач, шляхом пошуку витягів з рішень ЕК (ідентифіковані в ППВП) за період 01.01.2025 02.03.2025.

Як зазначила у своїй поставові Велика Палата Верховного Суду від 05липня 2023 року в справі №912/2797/21, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Так, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ України, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, сплачений судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених коштів, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 14.05.2026.

Суддя: Баран О.І.