Рішення № 136498666, 11.05.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/4300/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Буткевич М.І., за участі секретаря судового засідання Беляєвої А.М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Біловодченко М.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою, поданою представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Національний банк України про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання надати інформацію,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність АТ «Ощадбанк» щодо ненадання інформації про наявність чи відсутність заборгованості перед банком по кредитному договору, а також про припинення дії договору застави автомобіля Chevrolet Lacetti NF 486 ( НОМЕР_1 ) та зобов`язати відповідача надати письмово таку інформацію. Також позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_2 , є споживачем банківських послуг, які він отримував в 2007 році від АТ «Ощадбанк» у вигляді споживчого кредиту для купівлі автомобіля - Chevrolet Lacetti NF 486, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 р.

Автомобіль був переданий банку в заставу для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків і штрафних санкцій згідно умов кредитного договору.

В 2013 році АТ «Ощадбанк» звернувся до Житомирського районного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по договору споживчого кредитування, позов був задоволений судом, і стягнуто з позичальника на користь банку 108 597,25 грн. (справа № 278/757/13ц).

Банк отримав виконавчий лист, і пред`явив його для організації примусового стягнення до Житомирського районного ВДВС. У провадженні Житомирського РВДВС перебувало виконавче провадження № 50684898, відкрите на підставі виконавчого листа № 278/757/13ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 108 597,25 грн.

Дане провадження було закінчено 24.02.2017 р. у зв`язку з повним погашенням боргу. Заставне обтяження було знято в автомобіля Chevrolet Lacetti NF 486, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 р., також був знятий арешт, накладений на автомобіль в рамках виконавчого провадження № 50684898 за заявою боржника після повного погашення боргу перед банком.

З 2022 року ОСОБА_2 тимчасово перебуває за кордоном, підтвердженням чого є його карта побуту у Польші, тому особисто звернутися до банку він не має на даний час можливості, у зв`язку із чим 11.09.2024 року була виготовлена довіреність на дружину ОСОБА_3 , яка була завірена польським нотаріусом.

18.03.2025 року позивач, діючи через свого представника дружину ОСОБА_3 , уклав договір комісії для продажу автомобіля через комісіонера ТОВ «Житомир Авто», проте укласти угоду купівлі-продажу автомобіля не зміг, оскільки у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС (МРЕВ) зафіксовано наявність обтяження (застави) автомобіля Chevrolet Lacetti NF 486, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Виникла необхідність в отримані інформації про відсутність майнових претензій у АТ «Ощадбанк» до позивача по вищевказаному кредитному договору. Водночас у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про таке обтяження відсутні, проте для проведення реєстраційних дій та відчуження автомобіля орган МВС вимагає офіційне підтвердження банку про відсутність заборгованості за кредитним договором та припинення застави.

Позивач та його представники неодноразово зверталися до АТ «Ощадбанк» з письмовими та усними заявами про надання офіційної інформації щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 непогашеної кредитної заборгованості; підтвердження припинення договору застави автомобіля Chevrolet Lacetti NF 486, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 р.

Відповідач всупереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про звернення громадян» відмовився надати запитувану інформацію.

На запит адвоката Кудіної М. Г. від 01.04.2025 року про надання інформації про залишок заборгованості по кредиту у ОСОБА_2 АТ «Ощадбанк» надало письмову відмову в наданні запитуваної адвокатом інформації, пославшись на відсутність згоди ОСОБА_2 на розкриття конфіденційної інформації, посвідченої нотаріально.

На запит про надання вищевказаної інформації представника ОСОБА_2 його дружини, ОСОБА_3 , банк направив відповідь про відмову в наданні запитуваної інформації.

Відсутність інформації від банку порушує права споживача фінансових послуг на отримання повної та достовірної інформації щодо кредитних зобов`язань, створює перепони у відчуженні належного позивачу автомобіля та фактично є протиправною бездіяльністю.

Ухвалою від 01.09.2025 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а. с. 28). Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив.

Копія ухвали про відкриття провадження направлялась відповідачу за юридичною адресою.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки повноваження представників не підтверджені належним чином. Свою позицію представник відповідача виклала у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі та про помилкове залучення, оскільки спір між сторонами не стосується прав та обов`язків Національного банку України.

Суд заслухавши думку учасників та дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.03.2025 року між ТОВ «Житомир Авто» в особі Романчука Юрія Сергійовича та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 був укладений договір комісії № 8914/25/3/001272 (а.с. 5).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про таке обтяження на об`єкт рухомого майна з державним номерним знаком НОМЕР_1 відсутні (а.с. 6).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру санкцій від 25.07.2025 року санкційних дій стосовно ОСОБА_2 не знайдено (а.с. 9).

За інформацією з Єдиного реєстру боржників інформація стосовно ОСОБА_2 відсутня (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 та дружина позивача ОСОБА_3 неодноразово зверталася до АТ «Ощадбанк» з адвокатським запитом, на що відповідачем було відмовлено у наданні такої інформації.

АТ «Ощадбанк» вказує, що відповідно до п. 1 Розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року № 267, банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі, однак в додатках до адвокатського запиту такий дозвіл відсутній (а.с. 12).

На запит дружини позивача АТ «Ощадбанк» повідомляє, що відповідно до п.п. 2.1. п.2 гл.4 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. (зі змінами), у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які мають бути правомірними, конкретними та здійсненними та належить вчинити представнику, однак відповідно до копії Довіреності, виданої на ім`я Хрипти Тетяни Олександрівни такі юридичні дії не зазначені (а.с. 20).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо визнання протиправною бездіяльність АТ «Ощадбанк».

Нормами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

У ч. 1, ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

Зазначене свідчить, що запитувана інформація представником ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_3 та адвокатом Кудіною Марією Геннадіївною щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_2 непогашеної кредитної заборгованості перед АТ «Ощадбанк» станом на 2025 рік та підтвердження факту припинення договору застави автомобіля Chevrolet Lacetti NF 486, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 р., укладеного між ОСОБА_2 і АТ «Ощадбанк» станом на 2025 рік є таємною інформацією, що становить банківську таємницю, тобто інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Статтею 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачений виключний перелік державних органів та інших осіб, які мають право вимагати від банків розкриття такої інформації, а також визначено обсяг інформації, що розкривається банком, при цьому адвокати, до зазначеного переліку не віднесені.

Відповідно до п. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками: на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Відповідно до п. 2 р. ІІІ Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці затверджених Постановою Правління Національного Банку України №267 від 14.07.2006 (в подальшому «Постанова №267») письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара та/або обтяжувача підписується: 1) у паперовому вигляді цією особою. Її власноручний підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально.

Аналіз зазначених норм діючого законодавства дає підстави вважати, що долучені до письмових запитів довіреності від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 від 11.09.2024, якою Позивач надав ОСОБА_3 серед інших право здійснювати від його імені розпорядження та керування автотранспортним засобом, який належить йому на праві власності марки: Chevrolet, модель: Lacetti NF 486, VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , для чого представнику надано повноваження серед іншого представляти інтереси Позивача у відповідних територіальних органах з надання сервісних послуг, судових органах, комісіях, в органах нотаріату, банківських установах, центрах надання адміністративних послуг, страхових компаніях, органах митного та прикордонного контролю та будь-яких інших установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля, не відповідає вимогам щодо письмового дозволу фізичної особи на розкриття інформації, що містить банківську таємницю, передбаченим ст. 62 Законом України «Про банки та банківську діяльність» та п. 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління НБУ № 267 від 14.07.2006.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно поданих документів дружиною позивача та представником позивача до АТ «Ощадбанк» для отримання інформації. Довіреність, що додана до звернення б/н, без дати підписання звернення, яка зареєстрована в Банку вх. №Х-3039-2025 від 12.05.2025, надана Позивачем на ім`я ОСОБА_3 , якою Позивач уповноважує Хрипту Т.О. бути представником з питань оформлення спадкових справ після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , тобто надана довіреність жодним чином не уповноважує повіреного на отримання інформації, що запитується в зверненні, крім того підпис Позивача на зазначеному документі завірено нотаріусом Польської Республіки, без наданого перекладу українською мовою, що завірений нотаріально.

Звернення, що надіслано ОСОБА_3 б/н та без дати підпису звернення, що зареєстроване в Банку вх. №Х-4839-2025 від 30.07.2025 містить додатки копію довіреності, що видана від імені Позивача польською мовою, та переклад українською мовою, що підписаний Хриптою Ігорем Йосиповичем, справжність підпису завірено нотаріусом Польської Республіки. До вказаного звернення додано нотаріально засвідчений документ, яким нотаріус Польської Республіки засвідчує, що підписи під документами, що складені польською та українською мовами в його присутності особисто поставлені ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Таким чином, документ, викладений українською мовою, справжність підпису під яким засвідчено нотаріусом Польської Республіки не може вважатись нотаріально засвідченим перекладом.

За змістом ст. 1003 ЦК України та відповідно до підп. 2.1 п.2 гл.4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Зазначені довіреності не містять повноважень отримувати/надавати згоду на розкриття банківської таємниці щодо зобов`язань довірителя перед Банком, про що Банк повідомив Хрипту Т.О. у відповідях № 55/5.1-02/106742/2025 від 19.08.2025 та №34/2-12/2910/2025/с від 22.05.2025.

Верховний суд в постанові від 02.04.2018 у справі № 752/2802/16-ц зробив висновок, що на розкриття інформації, що містить банківську таємницю, необхідним є письмовий дозвіл клієнта банку, в якому визначається обсяг такої інформації, підпис якого має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Чого Позивачем зроблено не було, а довіреності, що надані представником Позивача не відповідають вимогам законодавства щодо перекладу документів, що видані нотаріусами іноземних держав, та не містять обсягу інформації, на розкриття якої видано довіреність.

Договір про надання правової допомоги від 01.04.2025, що доданий до адвокатського запиту від 01.04.2025 вих. №376 не містить місце укладання (що утруднює визначення юрисдикції/ місця вчинення правочину), не містить письмової згоди Позивача на розкриття банківської таємниці у визначеному законом порядку, а п. 6.2, 6.8. зазначеного договору про право доступу до банківської інформації не відповідає вимогам щодо письмового дозволу фізичної особи на розкриття інформації, що містить банківську таємницю, передбаченим ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та п. 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління НБУ № 267 від 14.07.2006.

Отже, Банк діяв у спосіб, прямо передбачений законом, і не може вважатися таким, що вчинив бездіяльність щодо ненадання інформації за зверненнями ОСОБА_2 в особі його представників про наявність чи відсутність заборгованості перед Банком по кредитному договору, а також про припинення дії договору застави автомобіля Chevrolet Lacetti NF 486, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007р.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь позивача витрати на правничу допомогу і моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Не можна вважати протиправною поведінкою Банка що полягає у не наданні інформації, що містить банківську таємницю представнику, повноваження якого не підтверджені у встановлений законом порядку. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14 298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди.

Разом з тим, при розгляді позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

При цьому Позивачем не додано доказів завдання моральної шкоди Банком, також не наведено чому саме Позивач обрахував свою моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Отже, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/ бездіяльності Відповідача не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку Позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Частиною першою ст. 15 УПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої ст. 1 вищевказаного Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

01.04.2025 між ОСОБА_2 та адвокатом Кудіна Марія Геннадіївна укладено договір б/н про надання правової допомоги (в подальшому «Договір про надання правової допомоги»).

Відповідно до п. 8.2. Договору про надання правової допомоги сума гонорару встановлюється додатковою угодою з клієнтом, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до частини п`ятої ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До позовної заяви не додано додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, в якій зазначено суму гонорару, а також не додано інших доказів, в порушення вимог ст. 137 ЦПК України. Враховуючи вищенаведене, вважаємо, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з Банку моральної шкоди та витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, зобов`язавши відповідача подати звіт про його виконання у строк, визначений судом, відповідно до ст. 453-1 ЦПК України.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення;4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8) в інших спорах немайнового характеру.

Відповідно до частини другої ст. 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі N 9901/235/20 сформувала правовий висновок, що із змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Верховний суд неодноразово наголошував, що висновки Верховного Суду, викладені в його постановах, можуть застосовуватися в цивільному судочинстві, навіть якщо ці висновки сформульовані при розгляді справ в адміністративному судочинстві.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, зобов`язавши відповідача подати до суду звіт про його виконання у строк, визначений судом, відповідно до ст. 453-1 ЦПК України є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Ощадбанк», місцезнаходження: вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ: 00032106.

Суддя М.І.Буткевич