Постанова № 13649683, 11.01.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 січня 2011 р. № 7/70-1169 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Т. Гоголь

Л.Рогач

за участю представників:

позивачаШевчик А.Р. –довіреність від 20.12.2010 р.

відповідачане з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

третьої особине з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Д " Торговий дім Тернопіль" на постановувід 01.11.2010 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 7/70-1169 господарського суду Тернопільської області за позовомПриватного підприємства "Д " Торговий дім Тернопіль" до Тернопільської міської ради

третя особаДепартамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради

провизнання недійсним та скасування рішень

Ухвалою від 15.12.2010 р. колегію суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга ПП "Д" Торговий дім "Тернопіль" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.01.2011 р.

У зв'язку з відпусткою судді Волковицької Н.О., у судовому засіданні 11.10.2011 р. справа розглядалась по суті колегією суддів у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді – Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., утвореному розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 10.01.2011 р., про що присутніх було повідомлено на початку судового засідання, відводів складу колегії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 р. ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, за участю третьої особи - Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 5/п9/4 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" від 07.12.2009 р., посилаючись, зокрема, на статтю 289 Господарського кодексу України, статтю 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), приписи Закону України "Про державну програму приватизації" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням ради від 07.12.2009 р. № 5/п9/4 затверджено до приватизації шляхом продажу нежитлового приміщення по вул. Генерала М. Тарнавського, 18 на аукціоні, який призначено на 12.03.2010 р.

На аукціоні 12.03.2010 р. майно продане не було.

Позивач зазначав, що 05.02.2010 р. він звертався до уповноваженого органу міської ради по справах приватизації - Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради із заявою про приватизацію приміщення по вул. Генерала М. Тарнавського, 18, у письмовій відповіді на яку Департамент листом від 12.02.2010 р. відмовив у задоволенні заяви позивача на приватизацію спірного приміщення, пославшись на прийняття міськрадою рішення від 07.12.2009 р. № 5/п9/4 про продаж майна на аукціоні.

Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням міськрада фактично позбавляє позивача законного права на приватизацію орендованого ним приміщення по вул. Генерала М. Тарнавського, 18, згідно договору оренди, який не розірваний та є дійсним, шляхом викупу вказаного приміщення, а також не відповідає приписам чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву Тернопільська міська рада та Департамент просили відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що оскаржуване рішення ради стосується приватизації об'єктів комунальної власності шляхом продажу на аукціоні, а приймаючи вказане рішення міськрада реалізувала повноваження власника щодо розпорядження спірним приміщенням в процесі приватизації, у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач також зазначав, що оспорюваним ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" не порушуються права та інтереси позивача, який не був на час прийняття спірного рішення орендарем приміщення, зазначивши, що згідно рішення № 366 від 05.03.2008 р. управління комунальної власності було зобов'язано укласти договір оренди з ПП "Торговий дім Тернопіль" терміном на 35 місяців, на підставі чого було укладено договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності по вул. Генерала М. Тарнавського, 18 № 6008 від 14.06.2008 р.

ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" у липні 2010 р. також подав до господарського суду позови до Тернопільської міської ради, за участю третьої особи - Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 5/п9/2 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" від 07.12.2009 р. щодо нежитлового приміщення по вул. Чорновола 14 (том 2 а.с. 7-9);

- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 5/п9/3 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" від 07.12.2009 р. (том 3 а.с. 7-9).

Позовні вимоги у вказаних позовних заявах повністю аналогічні вимогам, викладеним ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" у позові про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 5/п9/4, за яким судом порушено провадження у справі № 7/70-1169.

Ухвалами господарського суду Тернопільської області від 12.07.2010 р. порушено провадження у справі, з прийняттям до розгляду позовних матеріалів, з присвоєнням номерів справ № 7/72-1172 та № 7/71-1171 (том 2 а.с. 1, том 3 а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.07.2010 р. об'єднано справи № 7/70-1169, № 7/72-1172 та № 7/71-1171 в одне провадження з присвоєнням справі № 7/70-1169 (том 1 а.с. 47).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.08.2010 р. (суддя Стадник М.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що матеріалами справи встановлено, що позивач не є орендарем нежитлових приміщень комунальної власності по вул. Генерала М. Тарнавського, 18, вул. Чорновола 14 та вул. Кардинала Сліпого, 1, а тому рішеннями Тернопільської міської ради № 5/п9/4, № 5/п9/2 та № 5/п9/3 не порушені права та інтереси позивача.

За апеляційною скаргою ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Марко Р., Бойко С., Бонк Т.) переглянувши рішення господарського суду Тернопільської області від 27.08.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.11.2010 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами не досліджувались обставини справи щодо звернення позивача до уповноваженого органу із заявами про приватизацію спірних приміщень, щодо яких були прийняті оскаржувані рішення міською радою, як не досліджені й обставини стосовно перебування спірних приміщень по вул. Генерала М. Тарнавського, 18, вул. Чорновола 14 та вул. Кардинала Сліпого, 1 в оренді у позивача, і який, відповідно до норм чинного законодавства має переважене право на приватизацію цих приміщень.

Заявник касаційної скарги також зазначив, що судами було оглянуто оригінали договорів оренди, проте, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними договорів оренди, при цьому, на думку скаржника, посилання міської ради на те, що дані договори ніколи не укладались між сторонами не може братися до уваги, оскільки не підтверджуються належними доказами, факт підписання та пропечатування сторонами договорів відповідачем не спростовано, а судами не встановлено. Натомість, як вказую заявник касаційної скарги відповідачем було надано як доказ на підтвердження того, що договори оренди з позивачем не укладалися, листи не залученої до участі у справі третьої особи –ПП "Торговий дім Тернопіль" та рішення виконавчого комітету, проте, вказані докази не є належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України та не спростовують наявний факт укладення договорів оренди комунального майна.

У додаткових обґрунтуваннях до касаційної скарги ПП "Торговий дім Тернопіль" вказувало на те, що факт чинності договорів оренди спірного майна встановлено постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2010 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 р. у справі № 2-а-7079/10/2670, якими встановлено, що договори оренди нежитлових приміщень по вул. Чорновола, 14 № 3082 від 12.06.2008 р., по вул. Кардинала Сліпого, 1 № 2455 від 12.06.2008 р., по вул. М. Тарнавського, 18 № 6008 від 14.06.2010 р. не є розірваними та є дійсними до 12.06.2013 р., і вказані обставини, на думку скаржника, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиційними, проте, не враховані судами під час розгляду даної справи.

У запереченнях на касаційну скаргу Тернопільська міська рада просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін судові рішення у справі.

Крім того, до початку судового засіданні у касаційні інстанції Тернопільською міською радою було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника міськради в судове засідання та з посиланням на невизнання вимог ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" викладених у позові та касаційній скарзі.

За результатами розгляду вказаного клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на встановлені чинним законодавством обмеження щодо строків розгляду касаційної скарги, а також з врахуванням того, що Тернопільської міською радою доводи щодо позову та касаційної скарги викладені як у відзиві на позовну заяву, так і у запереченнях на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час здійснення судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що:

- рішенням Тернопільської міської ради від 07.12.2009 р. № 5/п9/2 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності" затверджено до приватизації нежитлове приміщення по вул. В'ячеслава Чорновола,14, площею 45,7кв.м.;

- рішенням Тернопільської міської ради від 07.12.2009 р. № 5/п9/3 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності" затверджено до приватизації нежитлове приміщення по вул. Кардинала Йосипа Сліпого,1 площею 169,4 кв.м.;

- рішенням Тернопільської міської ради від 07.12.2009 р. року № 5/п9/4 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності" затверджено до приватизації нежитлове приміщення по вул. Тарнавського,18, площею 195,2 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" про визнання незаконними та скасування рішень Тернопільської міської ради № 5/п9/2, № 5/п9/3 та № 5/п9/4 від 07.12.2009 р. з посиланням на порушення прав позивача як орендаря нежитлових приміщень, затверджених до приватизації шляхом продажу на аукціоні оспорюваними рішеннями.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням виконавчого комітету від 05.03.2008 р. № 366 "Про надання в оренду нежитлового приміщення, внесення змін в рішення виконавчого комітету та укладення договорів оренди", на підставі висновку постійно діючої комісії Тернопільської міської ради з питань контролю за використанням комунального майна від 30.01.2008 р., задоволені клопотання ПП "Торговий дім Тернопіль" від 18.01.2008 р. щодо продовження договорів оренди та вирішено надати в оренду нежитлові приміщення за адресами: вул. В.Чорновола,14 площею 45,7 кв.м., вул. Тарнавського,18 площею 195,2кв.м., вул. Й.Сліпого,1 площею 169,4 кв.м. та просп. С.Бандери, 84 площею 318,9 кв.м. та доручено Управлінню комунальної власності укласти договори оренди строком на 35 місяців (пункт 3 рішення).

На виконання рішення № 366 між виконавчим комітетом Тернопільської міської радив (Орендодавець) та Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (Орендар) укладено договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, терміном на 35 місяців з 01.01.2008 р. до 30.11.2010 р., а саме:

- договір № 3082 від 12.06.2008 р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар з 01.01.2008 р. прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності площею 45,7 кв. м. розміщене за адресою м. Тернопіль, вул. Чорновола,14 на першому поверсі, що знаходиться на балансі КЖЄП "Залізничник" з метою використання під магазин;

- договір № 4255 від 12.06.2008 р. відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар з 01.01.2008р. прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності площею 169,4 кв.м., розміщене за адресою м. Тернопіль, вул. Й.Сліпого, 1 (підвал), що знаходиться на балансі КЖЄП "Залізничник" з метою використання під склад;

- договір № 6008 від 14.06.2008р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар з 01.01.2008р. прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності площею 195.2 кв.м., розміщене за адресою м. Тернопіль, вул. Тарнавського,18 на цокольному поверсі, що знаходиться на балансі КЖЄП №6 з метою використання під склад.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності –Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" (ідентифікаційний код 14035686) проведена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1057 від 04.03.1997 р., що підтверджується довідкою Головного управлінням статистики у Тернопільській області та державного реєстратора і, останній, в особі директора Яремка Ореста Федоровича, орендував вищезазначені нежитлові приміщення по вул. Тарнавського згідно договору № 6008 від 20.11.1999 р., по вул. Чорновола згідно договору № 3082 від 18.11.1998 р. та по вул. Сліпого,1 згідно договору № 4255 від 17.05.2001 р., термін дії яких додатками до договорів продовжений до 31.12.2007 р., а рішенням виконавчого комітету від 05.03.200 8р. № 366 до 30.11.2010р.

Суди дійшли висновку, що договорами та рішенням виконавчого комітету підтверджено, що орендарем приміщень комунальної власності було Приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль" .

При цьому, судами було зазначено, що: - позивача –ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" зареєстровано після прийняття рішення виконавчим комітетом від 05.03.2008 р. № 366, а тому позивач не має правових підстав звертатися до виконавчого комітету про надання в оренду приміщень, так як станом на момент його прийняття такого підприємства не існувало; - позивач не є правонаступником Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", про що свідчить історія перереєстрації позивача; позивач не був та не є орендарем нежитлових приміщень комунальної власності по вул. В.Чорновола, 14, вул. Тарнавського, 18 та вул. Й.Сліпого,1, а тому прийняті міською радою рішення не порушують його права.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Проте, під час здійснення судового розгляду справи, а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не з'ясовувались питання, зокрема, щодо того хто саме на час прийняття міською радою оспорюваних рішень займав спірні приміщення та підстави такого перебування в приміщеннях.

Крім того, як вбачається з пункту 3.7 договору оренди № 6008 від 14.06.2008 р., в редакції наданій як позивачем, так і відповідачем, орендодавець зобов'язаний підготувати рахунок на сплату орендної плати до 10 числа місяця, наступного за місяцем за який сплачується орендна плата, а Орендар зобов'язується направити представника для отримання рахунку від уповноваженого органу по укладенню договорів оренди до 15 числа місяця (том 1 а.с. 19-22, 30).

Аналогічні зобов'язання передбачені пунктами 3.7 договорів оренди № 3082 та № 4255 від 12.06.2008 р.

Проте, питання щодо здійснення орендодавцем вказаних зобов'язань за договором щодо підготовки рахунків, а також виконання орендарем зобов'язань щодо оплати цих рахунків, і, у випадку здійснення оплати, то ким саме, судами не з'ясовувались.

При цьому, судами не звернуто уваги на те, що як вбачається зі змісту договору оренди № 6008 від 14.06.2008 р. в обох редакціях, наданих позивачем та відповідачем, вказаний договір укладений на підставі наказу № 113 від 26.11.1999 (1997 р.), проте, матеріали справи вказаного наказу не містять, питання стосовно того ким вказаний наказ видано, з якого приводу та підстави його видання судами не з'ясовувались, як не з'ясовувалось і питання стосовно того, на підставі чого були укладені договори № 3082 від 12.06.2008 р., № 4255 від 12.06.2008 р., оскільки зміст вказаних договорів не містить ніяких посилань на документ, який був підставою для їх укладення.

Крім того, матеріали справи не містять установчих документів ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" та ПП "Торговий дім Тернопіль" на підтвердження або навпаки спростування доводів позивача стосовно визначення його правового статусу у спірних договорах оренди.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу судів на доводи ПП ""Д" Торговий дім "Тернопіль", викладені у касаційній скарзі, стосовно встановлення факту чинності спірних договорів оренди постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2010 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 р. у справі № 2-а-7079/10/2670, з наданням вказаним судовим актам належної оцінки.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 р. у справі № 7/70-1169 та рішення господарського суду Тернопільської області від 27.08.2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

                                                                                           Л. Рогач