Ухвала суду № 13649248, 28.01.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 р. Справа № 32493/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Багрія В.М.

Старунського Д.М.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 р. по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Агроресурс»до Державної податкової інспекції у м. Рівнепро визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року позивач - Закрите акціонерне товариство «Агроресурс» - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000382344/0/23-318 від 03.06.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 000382344/0/23-318 від 03.06.2010 року. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету. Отже, з системного аналізу положень Закону № 168/97- ВР вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком. При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги) сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту. Тому, суд першої інстанції визнав неправомірними висновки відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення про те, що контрагентами позивача не сплачено суми податку на додану вартість у бюджет. Наведене й стало підставою для задоволення позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 р. по справі№2а-3822/10/1770 та відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» чітко передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основні функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, на думку апелянта, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Проте, ЗАТ «Агроресурс» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при придбанні сировини, матеріалів та комплектуючих необхідних для виробництва котлів. При відпрацюванні ланцюгів постачання даної сировини встановлені підприємства - постачальники: ТзОВ «Брассвейрс», ПП «Колгри», ТзОВ «Сайвик», ТзОВ «Інтекс-метал», ПП «Прототип СЛВ», ТзОВ «Український промисловий ресурс», по яким не можливо підтвердити включення до податкових зобов'язань сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ЗАТ «Агроресурс» та відповідно суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету. Отже, апелянт зазначає, що у ЗАТ «Агроресурс» відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2009 року на суму 788241,65 грн., у вересні 2009 року на 644302 грн., дані суми не підлягають поверненню з бюджету, так як не підтверджено факт сплати постачальниками податку на додану вартість до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з наступних підстав:

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що 21.05.2010 року ревізорами відповідача проведено перевірку, про що складено акт № 675/ 544 /24175498 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Агроресурс» за серпень, вересень 2009 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Так, в ході названої перевірки відповідачем встановлено, що позивач сформував податковий кредит внаслідок проведення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з рядом контрагентів, у діяльності яких наявні на думку Державної податкової інспекції у м. Рівне наявні порушення вимог податкового законодавства. Підставою для вказаного висновку стало те, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне було направлено ряд запитів по ланцюгу постачання на проведення зустрічної перевірки на підтвердження взаємовідносин із підприємствами, відповідь на які не надходила. Відтак, на основі названих обставин, ревізорами відповідача в названому акті перевірки відображено, що по підприємствам з ланцюга постачання товарів (а зокрема: ТзОВ «Сайвик», ТзОВ «Інтекс- метал», ТзОВ «Брайссервейрс», ПП «Колгри», ТзОВ «Імпекс-метал», ПП «Прототип СЛВ», ТзОВ «Український промисловий ресурс», ТзОВ «Вега -С», «Анкар 10») не можливо підтвердити взаємовідносини та зокрема не можливо підтвердити включення ними до податкових зобов'язань сум ПДВ по взаємовідносинах, що слідують із ланцюга постачання до ЗАТ «Агроресурс», а відповідно відповідач вважає, що суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету переліченими контрагентами, що перебували в ланцюгу постачання товарів. На підставі обставин, відображених вище у названому акті перевірки та за порушення п. 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 000382344/0/23-318 від 03.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в розмірі 788 241,55 грн. за вересень 2009 року в сумі 644302 грн.

Надаючи правову оцінку вказаному податковому повідомленню рішенню, яке стало предметом оскарження у справі, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання, звітного податкового періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді, сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 7.7.4 Закону України № 168/97-ВР визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з поданою ЗАТ «Агроресурс» до Державної податкової інспекції у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за серпень 2009 року (вх. від 21.09.2009 року № 103506) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 845216 гривень. Щодо суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року, то поданою ЗАТ « Агроресурс» до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за вересень 2009 року (вх. від 20.10.2009 року № 126972) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 644302 гривні.

Про обґрунтованість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за серпень, вересень 2009 року ( у розмірах , що обумовлені деклараціями ) з ПДВ за липень 2009 року, серпень, вересень 2009 року свідчить також і та обставина, що операції позивача які були обєктом оподаткування та на підставі яких сформовано податковий кредит були реально здійсненими. Вказана обставина підтверджується видатковими та податковими накладними на придбання товарів у постачальників, документами складського обліку, внутрішнього переміщення ТМЦ, первинними документами , щодо подальшої реалізації таких цінностей.

Також колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта на відсутність у платника податку права на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (послуг) через непідтвердження його при перевірці ланцюга постачання платників податку, оскільки несплата податку до бюджету принаймні одним з учасників ланцюга не може розглядатися податковими органами як обставина, що виключає можливість бюджетного відшкодування, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення господарської діяльності, ліквідація чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента, оскільки операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи, ліквідації або анулювання її податкового статусу. Правовою підставою для вказаного висновку суду апеляційної інстанції є те, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа , яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснити утримання та внесення до бюджету податку , що сплачується покупцем , або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону ( пункт 10.2.статті 10 Закону). Отже , якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету , то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 р. по справі№2а-3822/10/1770 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський