Постанова № 13649211, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2011 року 09:05 № 2а-14744/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСпільного Українсько-Італійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Техно ЛТД»

до

треті особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтрис»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор-К»

проскасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010р. №00077802307/0,

за участю:

позивача Бондарчук А.Я.

відповідач Кліща А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне Українсько-Італійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Техно ЛТД»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтрис», Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор-К»про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010р. №00077802307/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі чинного законодавства та з урахуванням всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Спільного Українсько-Італійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Техно ЛТД»за результатами якої 17.09.2010р. складено Акт №697/23-7/21664744 про результати невиїзної документальної перевірки з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Альтрис»за період з 01.06.2010р. по 31.07.2010р. та з ТОВ «Елкор-К»за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 1.3 статті 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7, п.10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 3, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. №2333/2037 (із змінами та доповненнями), п. 10.1 наказу ДПА України від 29.07.2005р. №244, а саме: позивачем занижено податку на додану вартість на загальну суму 1648558,25грн., у тому числі за березень 2010 року у сумі 342820,99грн., за квітень 2010 року у сумі 352216,69грн., за травень 2010 року у сумі 259527,70грн., за червень 2010 року у сумі 418685,92грн., за липень 2010 року у сумі 275306,95грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010р. №0007802307/0, яким на підставі підпункту «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначену суму податкового зобовязання усього на суму 2314837грн., у тому числі основний платіж 1648558грн. та штрафні (фінансові) санкції 666279грн.

В пояснення позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005р. проведена перевірка не тільки податкових декларацій але й інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем ДПА України, що призвело до неправомірного винесення податкового повідомлення рішення.

Відповідач свої припущення щодо фіктивності правочинів укладених позивачем з ТОВ «Альтрис»та ТОВ «Елкор-К»обґрунтовує лише тим, що податкова звітність подана контрагентами визнана недійсною (не прийнятою).

В постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 зазначено, що «для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний». При цьому доказом наявності злочинного умислу, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Долучені позивачем докази до матеріалів справи, свідчать про те, що між СП ТОВ «Італ Техно ЛТД»та його контрагентами вчинялися дії спрямовані на виконання укладених правочинів, а саме: передавався товар та перераховувалися кошти, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача, щодо фіктивності договорів.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що за результатами аналізу даних систем автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованим податковим зобовязанням, сформованим за рахунок ТОВ «Альтрис».

СП ТОВ «Італ Техно ЛТД»- обсяг придбання згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за червень 2010 1440748,24грн., в тому числі ПДВ 288149,65грн., за липень 2010 1376534,75грн., в тому числі ПДВ 275306,95грн.

ТОВ «Альтрис»- обсяг поставки згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за червень 2010 0грн., за липень 2010 0грн.

ТОВ «Альтрис»зареєстроване в ДПІ у Вишгородському районі №1435-ТОВ від 29.10.2008р. стан платника «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Таким чином, сума ПДВ у розмірі 563456,60грн. обчислена з вартості товарів придбаних позивачем у ТОВ «Альтрис»не включено останнім до складу податкового зобовязання не задекларовано та відповідно не сплачено до Державного бюджету відповідну суму зобовязань.

За результатами аналізу даних систем автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин позивача за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. встановлено відхилення між виявленим задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованим податковим зобовязанням, сформованим за рахунок ТОВ «Елкор-К», СП ТОВ «Італ Техно ЛТД»- обсяг придбання згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за березень 2010 1714104,95грн., в тому числі ПДВ 342820,99грн., за квітень 2010 1761083,43грн., в тому числі ПДВ 352216,69грн., за травень 2010 1297638,51грн., в тому числі ПДВ 259527,70грн., за червень 2010 652681,37грн., в тому числі ПДВ 130536,27грн.

ТОВ «Елкор-К»- обсяг поставки згідно систем автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за березень 2010 0грн., за квітень 2010 0грн., за червень 2010 0грн.

ТОВ «Елкор-К» зареєстроване в ДПІ у Вишгородському районі №1449-ТОВ від 05.12.2008р. Стан платника «направлено повідомлення про місцезнаходження».

Таким чином, сума ПДВ у розмірі 1085101,65грн. обчислену з вартості товарів придбаних позивачем у ТОВ «Елкор-К» не включено останнім до складу податкового зобовязання не задекларовано та відповідно не сплачено до Державного бюджету відповідну суму зобовязань.

Оскільки постачальниками ТОВ «Елкор-К» та ТОВ «Альтрис» не включено до складу податкового зобовязання та відповідно не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету ПДВ обчислене з вартості товарів або послуг придбаних позивачем та враховуючи те, що виписки податкових накладних та їх включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкові накладні, виписані та не включені до складу податкового зобовязання постачальниками є заповненими з порушенням встановленого порядку, то право на податковий кредит у СП «Італ Техно ЛТД» у відповідних періодах відсутнє.

Тому, позивачем неправомірно віднесена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість сплачена при взаєморозрахунках з ТОВ «Елкор-К» та ТОВ «Альтрис».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1.3. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (із змінами та доповненнями), передбачено, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданих до матеріалів справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб підприємців судом встановлено, що на момент підписання договорів між позивачем та ТОВ «Елкор-К», ТОВ «Альтрис», а також актів приймання-передачі та податкових накладних юридичні особи ТОВ «Елкор-К» та ТОВ «Альтрис» не були припиненні, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, яким б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобовязання за договорами між СП ТОВ «Італ Техно ЛТД» та ТОВ «Елкор-К», ТОВ «Альтрис» виконанні сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків, копії яких залучені до матеріалів справи.

Твердження відповідача, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Елкор-К», ТОВ «Альтрис»є фіктивними з підстав не визнання податкових декларацій поданих контрагентами судом до уваги не береться, оскільки позивачем надані докази, що ТОВ «Елкор-К», ТОВ «Альтрис»в судовому порядку оскаржуються дії податкових інспекцій щодо невизнання податкових декларацій.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України “Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Елкор-К»та ТОВ «Альтрис»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у вказаних субєктів господарювання права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 1648558,25грн., віднесена позивачем до податкового кредиту, що підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Елкор-К»та ТОВ «Альтрис»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат, які здійсненні у звязку з поставкою товарів, виконанням робіт та наданням послуг ТОВ «Елкор-К»та ТОВ «Альтрис», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 8 жовтня 2010 року №00077802307/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Спільного Українсько-Італійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Техно ЛТД»підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Спільного Українсько-Італійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ Техно ЛТД»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010р. №00077802307/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 03.02.2011р.

Суддя В.В. Амельохін