Постанова № 13649187, 11.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2010 року 08:20 № 2а-8921/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкової заборгованості в сумі 40 300,00грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач має несплачений податковий борг у сумі 4300,00 грн. який виник внаслідок порушення останнім п.5.2 ст. 5, п.1,2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «про податок з доходів фізичних осіб»а також вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На час розгляду справи дана заборгованість в повному обсязі відповідачем не сплачена.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав, своїм процесуальним правом не скористався, до суду не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані Позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою і здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, видане Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва, про що зроблено запис в журналі реєстрації за № НОМЕР_3 від 21.12.2006 р. Згідно даного свідоцтва Відповідач проживає в АДРЕСА_1 та має ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва 22.12.2006 р. взяла Відповідача на облік платників податків про що свідчить відповідна довідка № 5102/14/29-18702.

Позивачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 р. в ході якої було виявлено, що чистий дохід який підлягає оподаткуванню у 1 кварталі 2007 р. становить 1000,00 грн. та у 1 кварталі 2008 р. 1000,00 грн. Не підтвердження сум валових витрат Відповідачем призвело до заниження оподаткованого доходу на загальну суму 2000,00 грн. Також в ході перевірки виявлено, що Відповідач проводила розрахункові операції з покупцями у 1 кв. 2007 р. на суму 4000,00 грн. та у 1 кв. 2008 р. - 4000,00 грн. за готівкові кошти, без застосування реєстратора розрахункових операцій та без зареєстрованих у встановленому порядку розрахункової книжки та книги обліку доходів та витрат. Наведені обставини відображені в Акті перевірки № 2519/17-2881802866 та зазначено, що Відповідачем порушено: вимоги п. 5.2 ст. 5, п. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.2003 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 334/94-ВР), порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 p. № 889-IV із змінами та доповненнями (далі Закон № 889-IV) та вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. за № 265/98-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 265/98-ВР).

На підставі вказаного акту 26.08.09 р. Позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0027371740/0, яким Відповідачу донараховано суму податкового зобовязання у розмірі 300,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій яким №0027381740, згідно п.1 ст. 17 Закону № 265/98-ВР, донараховано 40000,00 грн.

На адресу Відповідача Позивачем були направлені перша податкова вимога від 15.09.2009 р. № 1/5086 та друга податкова вимога від 18.12.2009 р. № 2/7167 які були повернуті на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Судом враховується, що зазначені Позивачем санкції у сумі 40000,00 грн. є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК.

Крім того, статтею 250 ГК установлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач рішенням № 0027381740 від 26.08.09 р. застосував до Відповідача санкцію у серпні 2009 р. тоді як порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відбулося у перших кварталах 2007 та 2008 років. Отже Позивач при прийняті зазначеного рішення пропустив передбачений ст. 250 ГК України строк. Таким чином рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0027381740 виходить за межі правової системи координат та прийнято Позивачем протиправно. За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача санкцій у сумі 40000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Відповідача податкової заборгованості у розмірі 300 грн., яка виникла у наслідок донарахування останньому податку з доходів фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення № 0027371740/0 від 26.08.09 р.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості. На момент вирішення спору заборгованість не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок: УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідент.код 26077906, банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) податкову заборгованість у сумі 300,00 грн. (триста гривень) за рахунок активів боржника.

3.В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.Г. Степанюк