Постанова № 13649161, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2011 року 16:55 № 2а-14180/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Зебелян Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

провизнання протправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2010р. №№0000702303/0,0000692303/0

Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Укртехнопром" звернулося в суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 27.09.2010 р. №0000692303/0, № 0000702303/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 4727245,00 грн. (2373925,00 грн. основний платіж, 2353320,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6252333,00 грн. (4168222,00 грн. основний платіж, 2084111,00грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Укртехнопром" зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 30.06.2004 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 33056631).

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а саме: п. 1.32., п.п.4.1.2. п. 4.1. ст. 4, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., .п.п.5.3.1., п.п.5.3.2., п.п.5.3.9., п.5.3., п.п.5.4.4. п.5.4, п.5.9. ст.5, п.п.8.2.1., п.п.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чим занижено податок на прибуток підприємства на 2373925,00 грн.; пп. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати на загальну суму 4168222,00 грн., про що було складено акт від 21.09.2010 р. № 586/23-3-33056631.

На підставі акта перевірки, відповідно до п.п.б п.п. 4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0000692303/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 4727245,00 грн. (2373925,00 грн. основний платіж, 2353320,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Податковий борг з податку на прибуток підприємства позивача був сформований відповідачем по взаємовідносинах (взаєморозрахунках) з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Так, відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем до складу валового доходу підприємства не було включено суму кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, в розмірі 70 966,0 грн. (59129,00 грн. сума вартості обладнання, 11827,67 сума ПДВ) перед контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм", чим занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року на 17741,50 грн., що призвело до нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8870,75 грн.

Заборгованість позивача в розмірі 70966,00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм" виникла під час виконання договору поставки від 01.06.2006 р. № 2, на умовах якого ґрунтувалися взаємовідносини між сторонами. Внаслідок порушення позивачем строків оплати за отриманий згідно прибуткової накладної від 24.07.2006 р. товар (радіатори), в бухгалтерському облік позивача значиться відповідна сума.

Згідно наданих банківських та касових документів, відповідачем встановлено, що позивачем не здійснювалося погашення вищезазначеної заборгованості контрагенту, а контрагентом, в свою чергу, протягом строку позовної давності трьох років, не здійснювалося стягнення такої заборгованості.

Враховуючи положення п.п.1.22.1. п.1.22. ст. 1, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності слід вважати безповоротною фінансовою допомогою. Валовий дохід підприємства включає доходи з інших джерел, в том числі, але не виключно, у вигляді сум без поворотної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді.

Таким чином, суд вважає, донарахування відповідачем податкової заборгованості позивачу з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2009 року в розмірі 17741,50грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8870,75 грн. правомірним та обґрунтованим.

Крім цього, під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем до валових витрат підприємства були віднесені витрати в розмірі 59129,00 грн., не повязані з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), чим занижено податок на прибуток з ІІІ квартал 2009 року на 14782,25 грн., що призвело до нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7391,125 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіривши наявні матеріали справи, судом встановлено, що віднесена позивачем до валових витрат сума в розмірі 59129,00 грн. є сумою вартості обладнання за договором поставки від 01.06.2006 р. № 2 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм", перед яким у позивача наявна непогашена заборгованість, термін позовної давності якої минув. Розмір заборгованості 70966,0 грн. (59129,00 грн. сума вартості обладнання, 11827,67 сума податку на додану вартість) яку, згідно законодавства, слід віднести до суми валового доходу підприємства.

Отже, донарахування відповідачем податкової заборгованості позивачу з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2009 року в розмірі 14782,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7391, 125 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Під час перевірки відповідачем також було встановлено, що в перевіяємому періоді позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", які ґрунтувалися на договорі поставки від 01.02.2007 р. № 18.

Так, позивачем до складу валових витрат підприємства були віднесені витрати з придбання товарів (запасних частин до котлів) в період з грудня 2008 року по липень 2009 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік", як це передбачено договором, в розмірі 9015855, грн., а саме: за IV квартал 2008 року 6877,00 грн., за І квартал 2009 року 3271047,-- грн., за ІІ квартал 2009 року - 2650080,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року 3087851,00 грн., що, на думку відповідача є помилковим та призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 2253963,75 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1126981,875 грн.

Відповідач вважає, що включені позивачем до складу валових витрат витрати з придбання товарів у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік", як це передбачено податковим законодавством, не повязані з господарською діяльністю, не направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а також, здійснювані не у якості компенсації вартості товарів, які придбавалися та не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом, вивчивши та проаналізувавши наявні у справі докази встановлено наступне.

В ході проведення заходів, спрямованих на зясування обставин здійснення фінансових операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", відповідачем було встановлено, що одноосібний засновник, директор та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік" ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внесений актовий запис про смерть в Червоноградському відділенні реєстрації актів цивільного стану Макіївського МУЮ Донецької області. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік", у тому числі: підписувати договори, податкові чи прибуткові накладні тощо, є померла ІНФОРМАЦІЯ_1 особа гр. ОСОБА_3

Зазначене свідчить про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник, директор та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік" ОСОБА_3 документи бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав та не підписував.

Взаємовідносини ж за договором поставки від 01.02.2007 р. № 18 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", що підтверджується матеріалами справи (в т.ч. і податковими накладними), фактично мали місце в період з грудня 2008 року по липень 2009 року, тобто вже після смерті директора контрагента ОСОБА_3, що суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинні бухгалтерські документи повинні мати обовязкові реквізити, а саме: вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені операції. Первинні документи, для надання їм юридичної сили та доказовості, повинні мати обовязкові реквізити і бути підписані особою, відповідальної за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, всі первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік" після 30.11.2008 р. є недійсними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, і не є підставою для віднесення зазначених у них сум до валових витрат підприємства.

Отже, донарахування відповідачем податкової заборгованості позивачу з податку на прибуток підприємства в розмірі 2253963,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1126981, 875 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Згідно акту перевірки від 21.09.2010 р. № 586/23-3-33056631, відповідачем також встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат підприємства витрати по отриманим від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 послугам з інформаційно-консультативного обслуговування на загальну суму 181495,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 45373,75 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22686,875 грн., а також витрати на відрядження працівників підприємства у розмірі 19645,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства в розмірі 4911,25 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1719,30 грн.

З аналізу поданих сторонами матеріалів по справі та наданих пояснень представників сторін, суд вважає віднесення позивачем зазначених витрат до валових витрат підприємства помилковим, виходячи з наступного.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На підтвердження інформаційно-консультативних послуг, наданих фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем були надані акти надання послуг. Будь-яких інших документів, які б розшифровували вказані загальною сумою вартість наданих послуг, уточнювали їх склад та підтверджували виконані послуги, позивачем надані не були. В той же час, для підтвердження включення витрат по інформаційно-консультативним послугам до складу валових витрат необхідні документи, оформленні відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, подані позивачем акти надання послуг не підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п.5.4.8. п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на вїзд (віз), обовязкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, повязаних з правилами вїзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у звязку зі здійсненням таких витрат. Сума добових визначається у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо звязку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не подано жодних, передбачених вище необхідних документів, які б підтвердили звязок відрядження працівників з основною діяльністю такого платника податку.

Крім цього, суд звертає увагу, що в закордонних паспортах працівників відсутні відмітки про перетинання кордону, що свідчить про те, що вони взагалі не перебували у відрядженні.

Отже, донарахування відповідачем податкової заборгованості позивачу з податку на прибуток підприємства по послугам з інформаційно-консультативного обслуговування в розмірі 45373,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22686,875 грн., а також податкової заборгованості з податку на прибуток по відрядженню працівників в розмірі 4911,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1719,30 грн., є правомірним та обґрунтованим.

Під час перевірки відповідачем також було встановлено, що в перевіяємому періоді позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті", які ґрунтувалися на договорі про надання послуг з підбору персоналу на вакантні посади від 22.08.2008 р. № 22-08/08.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті" надавалися послуг з підбору персоналу на вакантні посади, а позивачем сплачувалися відповідні кошти в розмірі 148606,00 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження витрат на придбання послуг по підбору персоналу, як передбачено в акті перевірки, необхідні документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи та поданих доказів, судом встановлено, що позивачем під час перевірки, були надані відповідачу окрім актів здавання-приймання наданих послуг інші підтверджуючі документи платіжні документи про оплату послуг в тому числі ті ті, що підтверджують факт прийняття певних осіб на вакантні посад.

Таким чином включення витрат по наданню послуг по підбору персоналу до складу валових витрат здійснено позивачем правомірно.

Зазначене свідчить про те, що позиція відповідача щодо донарахування позивачу податкового зобовязання з податку прибуток підприємства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті" в розмірі 37151,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18576,00 грн. є необґрунтованою та його рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Доводи податкового органу про наявність у позивача відділу кадрів до уваги не приймається, оскільки зазначена обставина не виключає можливості замовлення послуг з пошуку персоналу сторонній організації.

Також, на підставі акта перевірки, відповідно до п.п.б п.п. 4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0000702303/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 6252333,00 грн. (4168222,00 грн. основний платіж, 2084111,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Донарахування податку на додану вартість позивача здійснено податковим органом за оцінкою взаємовідносин з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеск-метал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті".

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік" ґрунтувалися на договорі поставки від 01.02.2007 р. № 18.

Згідно зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік" здійснювалась поставка запасних частин до котлів, що підтверджується податковими накладними контрагента. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має.

На думку позивача, зазначені податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, які дають йому право на податковий кредит в розмірі 2028171,00 грн.

Податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. У той же час податкова накладна не є єдиним та безумовним доказом наявності податкового кредиту.

Як зазначалося раніше, в ході проведення заходів, спрямованих на зясування обставин здійснення фінансових операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", відповідачем було встановлено, що одноосібний засновник, директор та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік" ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внесений актовий запис про смерть в Червоноградському відділенні реєстрації актів цивільного стану Макіївського МУЮ Донецької області. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік", у тому числі: підписувати договори, податкові чи прибуткові накладні тощо, є померла ІНФОРМАЦІЯ_1 особа гр. ОСОБА_3

Зазначене свідчить про те, що з 30.11.2008 р. засновник, директор та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайвік" ОСОБА_3 документи бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав та не підписував.

Взаємовідносини ж за договором поставки від 01.02.2007 р. № 18 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", що підтверджується матеріалами справи (в т.ч. і податковими накладними), фактично мали місце в період з грудня 2008 року по липень 2009 року, тобто вже після смерті директора контрагента ОСОБА_3, що суперечить нормам діючого законодавства.

Таким чином, всі первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік" після 30.11.2008 р. є недійсними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а визначені податковими накладними суми, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Отже, донарахування відповідачем податкової заборгованості позивачу з податку на додану вартість в розмірі 2028171,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 014085,50 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Крім цього, актом перевірки засвідчені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєморозрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеск-метал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті".

Така позиція відповідача є необґрунтованою, а податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0000702303/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість по зазначеним взаємовідносинам є протиправним та таким, що підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Так, взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-метал" ґрунтуються на договорі поставки від 01.08.2009 р., який був чинний на момент його виконання. Згідно зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-метал" здійснювалась поставка запасних частин до котлів, що підтверджується податковими накладними контрагента. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-метал". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. Зазначені податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, які дають позивачу право на податковий кредит в розмірі 2087326,00 грн.

Будь-яких доказів, що свідчать про нікчемність правочину суду податковим органом не надано. Не було також надано пояснень з приводу часткового врахування наслідків, нікчемного, на її думку, правочину під час перевірки.

Суд звертає увагу, що викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності зазначеного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-метал" в силу своєї нікчемності з огляду на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-метал" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а товариство - контрагент відсутнє за місцем реєстрації, що свідчить про його фіктивну господарську діяльність, до уваги не приймаються виходячи с наступного.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел субєкта господарювання на вчинення такого правочину.

В тексті акту перевірки, заперечень на позовну заяву та пояснень представників відповідача, відсутні будь які докази, які підтверджують викладене в самому акті.

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті", ґрунтуються на договорі про надання послуг з підбору персоналу на вакантні посади від 22.08.2008 р. № 22-08/08. На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті" надавалися послуги з підбору персоналу на вакантні посади, що підтверджується актами здавання-приймання наданих послуг. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Аффініті". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. Зазначені акти, як це передбачено податковим законодавством, є документами, які дають позивачу право на податковий кредит в розмірі 54327,00 грн.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

З огляну на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-метал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті" на загальну суму 3212479,50 грн. (в тому числі штрафні (фінансові) санкції 1 070826,50 грн.) є необґрунтованим.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, повністю не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0000692303/0 в частині донарахованого податку на прибуток в розмірі 37151,50 грн. та 18576,00 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. № 0000702303/0 в частині донарахованого податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 3212479,50грн.

Судові витрати в сумі 1,00 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій