Постанова № 13649166, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 січня 2011 року 12:05 № 2а-13574/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Басюк Таїсії Леонідівни

від відповідача: Нацюк Вікторії Володимирівни

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Престо»

до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 №0002612301/0, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам розяснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 №0002612301/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач на підставі необєктивних та передчасних висновків акту невиїзної документальної перевірки, без перевірки первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, за відсутності юридичних та фактичних підстав для самостійного визначення податкового зобовязання на підставі вказаних висновків перевірки, прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначив податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 375917,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував із посиланням на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки за результатами невиїзної документальної перевірки податковим органом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Престо»всупереч вимогам підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтвердило первинними документами суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідач вказує на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Престо»згідно з поданою декларацією за червень 2010 року включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг», тобто не були віднесені ним до податкового зобовязання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг».

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва складено акт від 27.08.2010 №5512/23-1/31286469, яким зафіксовано факт порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок, зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 289167,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 27.08.2010 №5512/23-1/31286469, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Престо»вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»грунтуються, у тому числі, на результатах аналізу даних системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по деклараціям за червень 2010 року, згідно з якими позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг».

На підставі акту перевірки від 27.08.2010 №5512/23-1/31286469 державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 №0002612301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Престо»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 375917,00 грн., з яких: 289167,00 грн. основний платіж, 86 750,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.

Відповідно до абзацу третього пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205(у редакції на час виникнення спірних правовідносин), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Водночас, як вбачається зі змісту акту невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»жодних арифметичних чи методологічних помилок у поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва не виявлено.

Натомість, висновки акту невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Престо», які стали підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобовязання, грунтуються на результатах аналізу даних системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по деклараціям за червень 2010 року, згідно з якими позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг».

Аналізуючи доводи державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка на момент виникнення права на податковий кредит не підтверджена в податковій звітності товариства обмеженою відповідальністю «Пулінг», суд звертає увагу на те, що не є підставою для відмови у праві на податкових кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Зазначена позиція підтримана Вищим адміністративним судом України згідно з листом від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Доказів на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Престо»та товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг», а також на спростування відповідності їх дійсному економічному змісту, державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва суду не надано.

Враховуючи те, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва під час судового розгляду справи документально не підтверджено факт невідображення в податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 289 166,67 грн., яке виникло за результатами фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Престо», а також у звязку із необхідністю встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі №2а-13574/10/2670, відповідну інформацію витребувано від державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва листом від 09.12.2010 №20783/10/15-1109 повідомлено суд, що товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг»подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року з порушенням термінів її подання, а саме 07.10.2010; в розділі 1 «Податкові зобовязання»додатку 5 «Розшифровки у розрізі контрагентів»рядок 123 відображено обсяг поставки та суму податку на додану вартість у розмірі 289166,67 грн. по контрагенту з іпн.312864626523 (товариство з обмеженою відповідальністю «Престо»).

За таких обставин, на час розгляду справи в суді товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг»відображено у своєму податковому обліку податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 289 166,67 грн., яке виникло за результатами фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Престо».

Аналізуючи заперечення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва стосовно порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Престо»вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо непідтвердження первинними документами суми податку на додану вартість, включеної до складу податкового кредиту, суд звертає увагу на наступному.

Згідно зі змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що накладні та податкові накладні, що фіксують факти здійснення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»з товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг», відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, у тому числі підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, суд вказує на необґрунтованість доводів державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва щодо непідтвердження первинними документами суми податку на додану вартість, включеної до складу податкового кредиту, і як наслідок, порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Престо»вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, однією із обставин, яка є підставою для проведення податковим органом позапланової перевірки, є виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, суд звертає увагу, що ненадання платником податків пояснень та документального підтвердження заявлених у податковій декларації даних на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти днів з дня отримання запиту є однією з обставин, з якою закон повязує наявність підстави для проведення позапланової перевірки, в межах якої може досліджуватися, в тому числі, питання щодо підтвердження даних, заявлених у податковій декларації.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на запит державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 11.08.2010 №9980/10/15-224 щодо надання податковому органу визначеного переліку документів, товариством з обмеженою відповідальністю «Престо»листом від 25.08.2010 №2508-01 на підтвердження даних, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, податковому органу надано письмові пояснення та копії первинних документів по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг». Вказаний лист отримано державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва 26.08.2010, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість, акт невиїзної документальної перевірки від 27.08.2010 №5512/23-1/31286469 не містить будь-яких висновків за результатами дослідження наданої позивачем інформації, а також посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані позивачем.

За таких обставин, враховуючи те, що акт невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»від 27.08.2010 №5512/23-1/31286469 містить завчасні та непідтверджені висновки щодо порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, завищення податкового кредиту на суму 289166,67 грн., а також відображення в податковій звітності контрагента позивача обсягів поставки та суму податку на додану вартість у розмірі 289166,67 грн. по взаємовідносинам із позивачем, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 07.09.2010 №0002612301/0.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Постанову складено в повному обсязі 24 січня 2011 року