Постанова № 13649150, 25.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2011 року 11:04 № 2а-17577/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0001421750/0

за участю представників сторін:

позивача : Пархоменко Л.М.

відповідача: Нечепа О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.01.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення №0001421750/0 від 09.11.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження товариством зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на субєктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що податкове повідомлення рішення, яким визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції винесене правомірно, внаслідок порушення позивачем п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, ст. 8, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Зелмер Україна»(код ЄДРПОУ 35250394) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.08.2007р. по 30.06.2010р. та складено акт перевірки №363/23-304/35250394 від 22.02.2010р.

За результатами перевірки правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету встановлені порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, пп.8.1.1, 8.1.2, п. 8.1, ст. 8, п. 9.11.3 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Наказу ДПА України від 15.10.2004р. №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу».

В акті перевірки встановлено, що на момент перевірки на підприємстві відсутнє повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем ОСОБА_20 громадянином Польщі резидентського статусу. Тому, застосування до іноземної особи ставки оподаткування доходів, встановленої до громадян, що мають статус резидента (15%) призвело до заниження податкових зобовязань позивача по податку з доходів фізичних осіб на суму 114192,42 грн. Відповідач у звязку з цим вважає, що оподаткування доходів зазначеної особи повинно було здійснюватися за ставкою, встановленою п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування доходів громадян” (30%).

На підставі висновків акту перевірки та керуючись пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення №0001421750/0 від 09.11.2010р. про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 342577,26 грн., в т.ч. 114192,42 грн. основного платежу, 228384,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Правомірність вказаного податкового повідомлення рішення є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено актом перевірки, з позивачем у трудових правовідносинах на посаді директора перебуває громадян Польщі ОСОБА_20 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідно до п.п. 9.11.1 п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які: а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів; б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів; в) є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів.

Відповідно до п.п.9.11.3 п.9.3 ст.9 цього Закону якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно зі з п. 7.3 ст.7 цього Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

У матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії Тимчасової посвідки на проживання, дійсної до 18.12.2010р. та дозволів на працевлаштування №22043 від 23.11.2007р., №33047 від 07.11.2008р., №38167 від 18.12.2009р., видані Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Відповідно до п.п.1.1.20 п.1.1 ст.1 Закону України фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Як встановлено судом, ОСОБА_20 згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №НОМЕР_2, є субєктом підприємницької діяльності з 18.12.2007 року.

Доказом того, що ОСОБА_20 проживає на території України є укладені договори оренди житлового приміщення від 28.09.2007р., а також №004 від 18.12.2008р., який був продовжений до 31.12.2010р.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані докази постійного проживання на території України також членів сімї ОСОБА_20

- довідка школи Монтессорі №84 від 23.11.2010р., про те, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається з 2008 року в даній школі;

- довідка №2361 від 02.12.2010р.видана ОСОБА_9 про те, що він дійсно з серпня 2006 року навчається в Печерський Міжнародній школі м. Києва;

- довідка від 30.11.2010р., про те, що ОСОБА_10 виконує обовязки Члена Правління Міжнародного товариства польських підприємців в Україні, починаючи з 12 лютого 2009 року.

Згідно з Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, порядок оподаткування доходів нарахованих іноземним громадянам-резидентам України визначений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Встановлення іншого порядку оподаткування доходів громадян має здійснюватися з дотриманням приписів Закону України «Про систему оподаткування».

Щодо доводів відповідача про недотримання фізичною особою іноземцям ОСОБА_20 вимог Наказу ДПА України від 05.10.04 № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу», то суд зазначає наступне.

Зазначений вище наказ з метою впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які є працедавцями для іноземців, та осіб без громадянства, дотримання ними вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», керуючись статтею 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», затверджує виключно примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу.

Згідно Листа Міністерства юстиції України від 31.12.2009 № 2336-09-24 за результатами правового аналізу наказу ДПАУ від 05.10.2004 № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу»встановлено, що форми зазначених Заяв та Повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обов'язковими до виконання та використовуються виключно за бажанням фізичної особи, у зв'язку з чим та відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731, на державну реєстрацію не подаються.

Проте, враховуючи викладену в листах ДПАУ від 22.09.2009 р. N 9345/6/17-0716, від 20.10.2009 р. N 22860/7/17-0717, від 04.11.2009 р. N 24216/7/17-0717 правозастосовну практику, цей наказ фактично спрямований Державною податковою адміністрацією до органів державної податкової служби як обов'язковий до виконання.

Відповідно до вказаного вище Листа Міністерства юстиції України пропонується скасувати зазначений наказ, розробити в межах повноважень відповідний нормативно-правовий акт із зазначеного питання, узгодити його із заінтересованими органами та подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин суд не вбачає наявності в діях позивача ознак порушення вимог податкового законодавства, а відтак і підстав для донарахування йому податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб. Тому суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення є необґрунтоване та прийняте відповідачем з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001421750/0 від 09.11.2010 р. Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович