Рішення № 13646705, 25.01.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2011 р.

Справа № 16/132

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/132

за позовом: Одеської залізниці, м. Одеса

до відповідача: Малотимошівської сільської ради, с. Мала Тимошівка Новоукраїнського району Кіровоградської області

про стягнення 158 660,44 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Мірошник В.М., сільській голова, рішення № 1 від 26.11.10 р.

Одеська залізниця звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 158 660,44 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та зазначає, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Однак, відповідач при здійсненні владно-адміністративних повноважень порушив вимоги п. п. 3, 4, 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення", чим спричинив Одеській залізниці матеріальні збитки в сумі 158 660,44 грн.

Відповідно до поданого до суду відзиву на позов, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню господарським судом. Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів споживання населенням саме такої кількості води, що зазначена позивачем у розрахунку збитків. Крім того, відповідач стверджує, що затверджені ще в березні 2008 року тарифи на житлово-комунальні послуги позивачем в судовому порядку не оскаржувалися; у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання; погашення заборгованості з різниці в тарифах має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з місцевого бюджету. Вказане є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача (а.с. 74-75).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступні обставини.

Одеська залізниця в особі Знам"янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3 (далі - Знам"янське БМУ № 3) виробляє та постачає питну воду населенню ст. Кропивницька в кількості 74 абоненти багатоквартирних будинків № 1 та № 3 ст. Кропивницька.

Знам"янське БМУ № 3 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи.

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. розділу 2 Положення про Знам"янське БМЕУ № 3, затвердженого 22.02.01 р., предметом діяльності підрозділу є задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в сфері утримання, ремонту і експлуатації будівель, споруд, об'єктів водопостачання та водовідведення та інженерних мереж, попередження їх передчасного зносу. Підрозділ здійснює випуск товарів народного споживання, надання послуг, в тому числі послуг водопостачання та водовідведення (а.с. 21 -25).

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Так, ч. 2 вказаного Закону визначено, що виконавця/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Знам"янським БМЕУ № 3 на підставі "Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.06 р. № 959 зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.07 р. № 1276, здійснено розрахунок собівартості послуги водопостачання та водовідведення та направило зазначені розрахунки на перевірку до Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області.

23.10.07 р. Знам"янське БМЕУ № 3 отримало Висновки державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області № 50 та № 51 про економічну обґрунтованість витрат на виробництво послуг водопостачання в розмірі 7,05 грн. за 1 м/куб води та послуг водовідведення в розмірі 45,60 грн. за 1 м/куб без урахування ПДВ (а.с. 11-12).

Згідно ч. 3 ст. ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Знам"янське МБЕУ № 3 листом № 9722 від 29.10.07 р. звернулось до відповідача з проханням, відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" погодити тарифи для населення на послуги водопостачання на рівні 8,46 грн. (з ПДВ) за 1 м/куб води та водовідведення на рівні 54,72 грн. (з ПДВ) за 1 м/куб води без урахування рентабельності (а.с. 10).

14.03.08 р. рішенням № 61 дев'ятої сесії Малотимошівської сільської ради "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання" Знам"янському БМЕУ № 3 затверджено тарифи на послуги водопостачання для населення в розмірі 3,11 грн. за 1 м/куб води (з урахуванням ПДВ) та на послуги водовідведення у розмірі 4,11 грн. за 1 м/куб води (з урахуванням ПДВ) (а.с. 13).

Частинами 4, 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Оскільки Малотимошівська сільська рада в своєму рішенні не передбачила відшкодування з місцевого бюджету збитків підприємства-виробника житлово-комунальних послуг, у зв'язку з затвердженням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат Знам"янського БМЕУ № 3 на виробництво зазначених послуг, підприємство листом № 3391 від 24.06.08 р. звернулось до відповідача з повідомленням про необхідність відшкодувати збитки Знам"янського БМЕУ № 3, із розрахунком відшкодування ( а.с. 14-15).

Малотимошівська сільська рада в своєму листі-відповіді № 85 від 28.06.08 р. відмовила Знам"янському БМЕУ № 3 відшкодувати його збитки у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки в бюджеті сільської ради для цього кошти не закладені, сільська рада є дотаційною (а.с.16).

Листом № 5720 від 04.12.08 р. Знам"янське БМЕУ № 3 звернулось до відповідача з пропозицією повторно розглянути та погодити тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька, відповідно до висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області № 50 та № 51 від 23.10.07 р. (а.с. 58-65).

20.01.09 р. чотирнадцятою сесією Малотимошівської сільської ради було прийнято рішення № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення споживачів ст. Кропивницька", яким Знам"янському БМЕУ № 3 затверджено тарифи на послуги водопостачання для населення в розмірі 6,00 грн. за 1 м/куб води та водовідведення в розмірі 6,80 грн. за 1 куб/м води (з урахуванням ПДВ) (а.с. 13).

Знам"янським БМЕУ № 3 направлено лист до Малотимошівської сільської ради № 619 від 24.02.09 р. з повідомленням про необхідність відшкодування підприємству різниці між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю послуг водопостачання та водовідведення шляхом укладення угоди (а.с. 18).

В своєму листі - відповіді № 28 від 13.04.09 р. Малотимошівська сільська рада повідомила про неможливість відшкодувати різницю між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю послуг посилаючись на те, що в бюджеті сільської ради такі кошти не передбачено (а.с. 19).

Одеська залізниця звернулась до Новоукраїнського районного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Малотимошівської сільської ради № 89 від 20.01.09 р. "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька".

Постановою Новоукраїнського районного суду від 04.03.10 р. у адміністративній справі № 2а-230/2010 позовні вимоги Одеської залізниці задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20.01.09 р. № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення споживачів ст. Кропивницька" в частині затвердження Знам"янському БМЕУ № 3 тарифів на послуги для споживачів станції Кропивницька водопостачання для населення у розмірі 6,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ, водовідведення для населення у розмірі 6,60 грн. з урахуванням 20% ПДВ; в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Малотимошівської сільської ради Новокраїнського району Кіровоградської області від 20.01.09 р. № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення споживачів ст. Кропивницька" в частині затвердження Знам"янському БМЕУ № 3 тарифів на послуги для інших споживачів відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю (а.с. 26-27).

Оскільки Малотимошівською сільською радою не відшкодовано різницю між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю послуг з водопостачання та водовідведення, що спричинило Одеській залізниці матеріальні збитки, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Згідно ч.ч. 4-6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між встановленим (затвердженим) розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених робіт (послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Встановлення (затвердження) органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування цін (тарифів) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без визначення джерел для відшкодування відповідної різниці, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, не допускається і може бути оскаржено у судовому порядку.

Зазначені правові норми кореспондуються з нормами ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька, зокрема щодо їх обсягів, підтверджується звітами про роботу водопроводу (окремої водопровідної мережі) та каналізації (окремої каналізаційної мережі) за період з 2008 року по 2010 рік, що подаються до органу статистики України з метою здійснення державного статистичного спостереження (а.с. 85- 94).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, різниця між тарифами, затвердженими рішеннями сільської ради, та розрахунковою собівартістю послуг водопостачання та водовідведення по ст. Кропивницька за період з квітня 2008 року по березень 2009 року складає 158 660,44 грн. (а.с. 28).

Таким чином, шляхом затвердження відповідачем тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем, нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без здійснення передбаченого чинним законодавством України відшкодування різниці між тарифом та розрахунковою собівартістю послуг, відповідачем завдано Одеській залізниці шкоди в розмірі 158 660,44 грн.

Відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачу матеріальної шкоди в розмірі 158 660,44грн., позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, господарський суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені ним у письмовому відзиві на позов, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштової переписки, що велась між сторонами, відповідачу при прийнятті рішень № 61 від 14.03.08 р. та № 89 від 30.01.09 р. було відомо, що встановлені Тимошівською сільською радою тарифи на послуги водопостачання та водовідведення є нижчими за економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво.

Оскарження ж рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено тариф на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку підприємством - виконавцем/виробником комунальних послуг в судовому порядку є правом останнього, а не його обов'язком, що вбачається з аналізу норми ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ч. 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Крім того, вказані правові норми чітко визначають, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів саме відповідного місцевого бюджету, а не за рахунок Державного бюджету України, як стверджує відповідач.

Необґрунтованим є також посилання відповідача на норми ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки до правовідносин, що виникли між сторонами слід застосовувати норми ст. 1173 Цивільного кодексу України, так як дана стаття є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести: а) суб'єктний склад завдавачів шкоди; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Подане в судовому засіданні 25.01.11 р. відповідачем у справі клопотання про залучення у справі Новоукраїнськї районної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних і вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 98) задоволенню не підлягає, з огляду на те, що по-перше, відповідач не довів належними доказами суду, що рішення з даного спору може вплинути на права або обов'язки Новоукраїнської районної ради, що відповідно до змісту ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, є необхідним для застосування даної норми.

По-друге, зазначене клопотання заявлено представником відповідача в останній день строку вирішення спору, передбаченого частинами 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, що процесуально унеможливлює його задоволення.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2011 р. оголошувалась перерва до 25.01.2011 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27142, с. Мала Тимошівка Новоукраїнського району, вул. Лісова, 3, код 23221330, особовий рахунок не відомий) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26006000280 в ОФ АБ "Експрес-Банк", МФО 328801, код 01072036) 158 660,44 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1586,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено - 31.01.2011 року.