Ухвала суду № 136460463, 13.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3957/15-ц

Провадження №2-п/463/16/26

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

13 травня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Ціпивко І.І.

з участю секретаря Гусак К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісіля Романа-Володимира В`ячеславовича, про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

01 квітня 2026 року на адресу Личаківського районного суду м. Львова надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісіля Романа-Володимира В`ячеславовича про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.. Також останній просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідачка дізналась про дане рішення суду 10.03.2025. Просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Зазначає, що відповідач не з`явилася в судове засідання 26 листопада 2015 року з поважних причин, оскільки не отримувала повістки та не була належно повідомлена про судове засідання. Відповідач здійснювала погашення заборгованості за кредитом, що не враховано судом при винесенні рішення, а тому ціна позову не відповідає дійсності. Вказане підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. За таких обставин відповідачка була позбавлена на передбачений Конституцією України судовий захист своїх прав у межах даної цивільної справи.

Ухвалою від 03.04.2026 прийнято до провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісіля Романа-Володимира В`ячеславовича, про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При вирішенні питання про прийняття вказаної заяви, суд виходив виключно з відомостей вказаних в заяві представника про перегляд заочного рішення та долучених до неї документів.

Сторона заявника (відповідача) клопотала про розгляд справи за їх відсутності. В попередніх судових засіданнях представник заявника надав пояснення аналогічні наведеним в заяві та просив таку задовольнити.

Представник правонаступника (стягувача) у справі в попередньому судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив з підстав повторності звернення з такою заявою. Клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частину п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 05.05.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 13.05.2026.

Дослідивши заяву, заперечення, матеріали цивільної справи та заслухавши позицію сторін, суд дійшов такого висновку.

В першу чергу суд вважає безпідставними доводи сторони правонаступника (стягувача) на неможливість повторного звернення відповідача (боржника) із заявою про перегляд заочного рішення та відповідно залишення такої заяви без розгляду чи її повернення виключно із вказаної підстави (повторність звернення).

Так, судом встановлено, що дійсно ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2025 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду у зв`язку із закінченням строку звернення до суду.

Разом з тим, із загальних правих ЦПК України, встановлених ст. 257 ЦПК України щодо дій ініціатора звернення (позивача, заявника), залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її залишення без розгляду.

Глава 11 Розділу ІІІ ЦПК України (Заочний розгляд справи) не містить імперативної заборони на таке (повторне) звернення.

Така позиція суду, узгоджується із позицією ВС викладеною в постанові ВС від 28.01.2026 у справі 438/699/24.

Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено що заочним рішенням Личаківського районного суд м. Львова від 25.11.2015 року в справі № 463/3957/15-ц позов задоволено. Стягнуто з на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11077644000 від 17 листопада 2006 року в розмірі 48001,75 дол. США заборгованість по кредиту та процентам, 44258,80 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 3654 гривні судового збору.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Як зазначалось вище, в обґрунтування клопотання про поновлення процесуальних строків для подання заяви про перегляд заочного рішення сторона відповідачки покликається на те, що жодних повісток про виклики до суду, а також ухваленого судом заочного рішення вона не отримувала. Також вказує, що здійснювала погашення заборгованості за кредитом, що не враховано судом при винесенні рішення, а тому ціна позову не відповідає дійсності.

Проте, посилання сторони заявника на те, що про рiшення суду вона дiзналася лише 10.03.2025 року, не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Як встановлено судом, 02.01.2025 року по даній справі №463/3957/15-ц, стягувача ПАТ «УкрСиббанк» замінено на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».

Як вбачається з долучених до заперечень на заяву про перегляд заочного рішення документів, боржник брала участь у судових справах, що стосувалися виконання саме заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року. Боржник сама та через представника неодноразово приймала участь в оскарженні дій по виконанню рішення Личаківського районного суду м. Львова (справа 463/3957/15-ц). Судовий процес за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» про заміну стягувача у виконавчому провадженні (справа 463/3957/15-ц, провадження №6/463/105/23). Представник боржника Кармалiти (Кисiль) Свiтлани Григорiвни 27.11.2023 року подавав до суду заперечення на заяву про заміну сторони її правонаступником. У своєму заперечені представник згадує про оскаржуване рішення суду. В ухвалі Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2023 року (справа 463/3957/15-ц) зазначено, що представник боржника Кармалiти (Кисiль) Свiтлани Григорiвни проти задоволення заяви заперечив, вважає, що підстав для задоволення такої немає, просив в задоволенні заяви відмовити. Все вищенаведене вказує на обізнаність боржника про дане заочне рішення суду вже в той час.

19.01.2024 року сторона боржника подала апеляційну скаргу на дану ухвалу (провадження № 22-ц/811/176/25), в якій неодноразово згадує рішення від 26.11.2015 року. Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.04.2025. Крім того боржник сама та через представника неодноразово зверталася до приватного виконавця Білий А.М., який стягує заборгованість по рішенню Личаківського районного суду м. Львова (справа 463/3957/15-ц) про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за споживчим кредитом № 11077644000 від 17 листопада 2006 року в сумі 48 001, 75 (сорок вісім тисяч один ) дол. США заборгованість по кредиту та процентам, 44 258, 80 (сорок чотири тисячі двісті пятдесят вісім) гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

Отже, за приписами ст. 284 ЦПК України останнім днем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Личаківського районного суд м. Львова від 25.11.2015 року в справі № 463/3957/15-ц є точно не 01.04.2026, а набагато швидший час, який встановлено вище(01).

Натомість заяву про перегляд заочного рішення відповідачка ОСОБА_2 подала 01.04.2025, тобто після спливу строку, встановленого ст. 284 ЦПК України.

Вказане підтверджує те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність заочного рішення Личаківського районного суд м. Львова від 25.11.2015 року в справі № 463/3957/15-ц ще не пізніше 12.12.2023, проте жодних належних дій для подання заяви про перегляд такого у визначений законом строк остання не вчинила.

До матеріалів заяви про перегляд заочного рішення не долучено жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_3 подати заяву про перегляд заочного рішення у встановлений ст. 284 ЦПК України строк, починаючи з 12.12.2023, тобто з моменту що вперше підтверджує її обізнаність про наявність оскаржуваного рішення.

Положеннями ст. 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду, належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі відповідачки та виключають (ускладнюють) можливість її звернення до суду із заявою у визначений законом строк.

Наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Поновлення строку на перегляд заочного рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зазначена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.04.2022 у справі № 2-971/10, провадження № 61-20ск22.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 відступила від раніше сформованого висновку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) та констатувала, що Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127ЦПК України в сукупності зі ст. 284, 286, 287 цього Кодексу: оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

З урахуванням викладеного, суд визнає неповажними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Личаківського районного суд м. Львова від 25.11.2015 року в справі № 463/3957/15-ц, оскільки відповідачкою не доведена поважність таких належними та достатніми доказами, а тому строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення за вказаних відповідачкою підстав поновленню не підлягає, а тому таку заяву слід залишити без розгляду.

Окрему увагу, суд вважає звернути стороні заявника (відповідача), що дійсно, доводи заяви щодо поновлення строку звернення від 01.04.2026 є аналогічними заяві, за результатом розгляду якої було постановлено ухвалу від 10.04.2025.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне роз`яснити, що процесуальне рішення про залишення заяви без розгляду внаслідок пропущення строку на її подання (якщо клопотання про поновлення такого строку не заявлене або в його задоволенні відмовлено) може бути оскаржене в апеляційному порядку (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України), що, з одного боку, забезпечить право заявника на визначений статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод доступ до правосуддя, частиною якого є право на оскарження, а з іншого боку - забезпечить дотримання принципу правової визначеності.

Проте, ухвала від 10.04.2025 стороною заявника не оскаржувалась, оскільки ним було обрано повторне звернення із заявою про перегляд заочного рішення, проте заявлено аналогічні підстави звернення, які судом повторно визнано неповажними. Разом з тим, сторона заявника на даний час необмежена скористатись згаданим правом (апеляційного оскарження) як даної ухвали так і ухвали від 10.04.2025.

Керуючись ст. 126, 284 ЦПК України,

постановив:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісіля Романа-Володимира В`ячеславовича в поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісіля Романа-Володимира В`ячеславовича, про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 13 травня 2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО