увійти
УКР
К-14047/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Ярцевій С.В.,
за участю представників:
від позивача - Нежигай І.О.,
від відповідача - Попової О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 28.11.205 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2006 року по справі № 2/333а за позовом ТОВ «Віннер Алекс Донецьк» до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30 січня 2006 року, позовні вимоги ТОВ «Віннер Алекс Донецьк» до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18 лютого 2006 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме вимог п.5.1 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з врахуванням наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що письмові докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат та підтверджують правильність їх формування.
При цьому судами було встановлено, що на підставі висновків акту перевірки щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Вінер Алекс Донецьк» за період з 28.07.2003 року по 31.12.2004 року № 81/23-1/32610115 від 10.06.2005 року про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем прийняте 12.07.2005 року податкове повідомлення-рішення № 0002182340/0/11984/10/23-113, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 218400 грн., у тому числі 145600 грн. основного платежу, 72800 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Зокрема, в акті перевірки зазначалося, що підприємством до складу валових витрат включена сума у розмірі 560300,00 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме включено до складу валових витрат:
- отримання юридичних послуг від ПП ОСОБА_1 на підставі договору на юридичне обслуговування від 01.10.2003р. у сумі 85000,00 грн. надані до перевірки матеріали консультаційних послуг не мають інформації для керівництва підприємства по використанню у діяльності цього підприємства, складаються з загальної оглядової інформації з наданням переліку використаної літератури;
- витати на юридичні послуги від ПП ОСОБА_2 на підставі договору на юридичне обслуговування від 02.01.2004р. б/н про надання нормативних документів до юридичних консультацій в сумі 245000,00 грн., що не підтверджено актами виконаних робіт;
- послуги від ПП ОСОБА_3 на підставі договору на консалтингове та консультаційне обслуговування від 17.03.2004р. б/н в сумі 139000,00 грн., на думку відповідача, роботи по підбору кадрів мають однаковий зміст, дорівнюються одна одній, різниця складається лише в назві салонів, використовувалась ідентична література;
- послуги по аудиторському супроводженню бухгалтерського та податкового обліку від ПП ОСОБА_4 на підставі договору від 25.12.2003р. № 63 у сумі 46800,00 грн.;
- інформаційні послуги від ПП ОСОБА_5 у сумі 1000,00 грн. в жовтні 2004р., що не підтверджено актами виконаних робіт.
Таким чином, відповідач прийшов до висновку що позивачем занижено податок на прибуток за 2003-2004 роки на суму 145100 грн., у тому числі за 2003 рік у розмірі 29800 грн., за перший квартал 2004 року у розмірі 32200 грн., за другий квартал 2004 року у розмірі 61400 грн., за третій квартал 2004 року у розмірі 18800 грн., за четвертий квартал 2004 року у розмірі 2900 грн.
За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 002182340/1/26190/10/23-313 від 26.09.2005р., яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 218400 грн., у тому числі 145600 грн. основного платежу, 72800 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 002182340/1/26190/10/23-313 від 26.09.2005р., суди правильно виходили з вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлених по справі обставин.
Зокрема, згідно із визначенням, наведеним в пункті 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 статті 4 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валові витрати виробництва та обігу, згідно з п.5.1 ст.5 зазначеного Закону, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Витрати, які не включаються до складу валових витрат визначені пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону.
Пункт 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює заборону встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Вартість послуг, отриманих від ОСОБА_6 на суму 43500 грн., ОСОБА_1 на суму 85000 грн., ОСОБА_3 139000 грн., ОСОБА_2 у сумі 245000 грн., ОСОБА_4 у сумі 46800 грн. та ОСОБА_5 у сумі 1000 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, первинними документами, які стали підставою для формування зазначених витрат, підтверджують правильність формування позивачем валових витрат.
Згідно з визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Обов'язкові реквізити первинного документу, що складений на паперових та машинних носіях, визначені пунктом 2 статті 9 зазначеного Закону.
Як правильно було встановлено судами, первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат позивача по спірним господарським операціям відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» спростовуються матеріалами справи та встановленими по справі обставинами.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 28.11.205 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
