Ухвала суду № 1367466, 03.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“03” жовтня 2007р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача:неявка

відповідача: Марченко Г.А.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківській області на постанову Господарського суду Харківської області від 11.10.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2005р.

у справі № А-13/241-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства агрофірми «Вербівське»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У березні 2004 року Відкрите акціонерне товариство агрофірма «Вербівське» (далі ВАТ «Агрофірма «Вербівське») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі за текстом - ДПІ у Балаклійському районі Харківської області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.10.03 р.: № 0001532602/0, № 0001542602/0, № 0001552602/0, № 0001562602/0, № 0001572602/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача фінансових санкцій підлягають визнанню недійсними, у звязку із відсутністю порушень ВАТ «Агрофірма «Вербівське» строків сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням, а саме постановою Господарського суду Харківської області від 11.10.2005р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2005р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.10.2003р.: № 0001532602/0, № 0001542602/0, № 0001552602/0, № 0001562602/0, № 0001572602/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалені в справі судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2003 року ДПІ у Балаклійському районі Харківської області здійснено перевірку ВАТ «Агрофірма «Вербівське» з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених сум платежів.

За результатами перевірки складено Акт від 21.10.2003 року № 28/26-212/00488941 (далі Акт перевірки), за даними якого податковим органом встановлено порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобовязання по фіксованому сільськогосподарському податку за 2000-2003 роки.

На підставі Акту перевірки з посиланням на п.п. 17.1.7. пункту 17.1. ст. 17 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ) відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. А саме, податкове повідомлення-рішення № 0001532602/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 11201,08 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання за платежем «фіксований сільськогосподарський податок», нарахованого після 01.01.2001 року; податкове повідомлення-рішення № 0001542602/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 6241,06 грн. за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем «фіксований сільськогосподарський податок», нарахованого після 01.01.2001 року; податкове повідомлення-рішення № 0001552602/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 3717,98 грн. за затримку на 175 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 7435,95 грн. за платежем «фіксований сільськогосподарський податок», нарахованого після 01.01.2001 року; податкове повідомлення-рішення № 0001562602/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 1392,71 грн. за затримку на 60 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 6963,55 грн. за платежем «фіксований сільськогосподарський податок» по підсумкам роботи за 2000 рік; податкове повідомлення-рішення № 0001572602/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 15327,70 грн. за затримку на 563 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 30655,40 грн. за платежем «фіксований сільськогосподарський податок» по підсумкам роботи за 2000 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, з огляду на те, що строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку, визначені ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998р. № 320-ХІV(далі Закон України від 17.12.1998р. № 320-ХІV),не співпадають зі строками сплати податкових зобовязань, визначених Законом України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

У касаційній скарзі податковий орган не погоджується з твердженями судів попередніх інстанцій, оскільки, на його думку, позивач не мав правових підстав визначати граничні строки сплати узгодженого податкового зобовязання відповідно до вимог Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998р. № 320-ХІV, а повинен був керуватися приписами Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ як спеціального закону з питань оподаткування, з урахуванням того, що відповідно до вимог п. 19.6. ст. 19 цього Закону усі інші закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить його нормам.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства та є помилковими.

Так, зокрема, податковим органом не враховані положення Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, стаття 1 якого передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 цього Закону платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, стаття 17 даного акту визначає, що сплата податків і зборів (обовязкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Отже, механізм сплати податків і зборів встановлюється виключно Законами України про оподаткування. Таким чином, оскільки в Україні діє Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок», саме він є спеціальним законом, який встановлює механізм сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Порядок нарахування та строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку визначені ст. 5 Закону України від 17.12.1998р. № 320-ХІV(в редакції, що діяла до 01.01.04 р.), згідно з якою платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах : у І кварталі 10 відсотків; у II- кварталі -10 відсотків; у ІІІ- кварталі 50 відсотків; у IV кварталі 30 відсотків.

Натомість, приймаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, відповідач послався на п.п. 17.1.7. пункту 17.1. ст. 17 Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ .

Проте, вказаний закон встановлює інший порядок сплати податків. Так, відповідно до підпункт 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону від 21.12.2000р. № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює:

а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Таким чином, названа норма Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ граничні терміни подачі податкової декларації визначає з урахуванням базового податкового (звітного) періоду.

Під терміном «базовий податковий період» абз. 2 п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 цього Закону в редакції, що діяла на час подачі більшості розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку, слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно зроблено висновок про те, що відповідно до наведеної ст. 5 Закону України від 17.12.1998р. № 320-ХІV таким базовим податковим періодом для сплати вказаного податку є календарний рік. А тому, застосування на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ до позивача штрафу за несплату у граничні строки фіксованого сільськогосподарського податку є безпідставним, оскільки нарахування таких санкцій можливо лише коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених Законом України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. До того ж відповідачем не доведено факту порушення позивачем строків сплати фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до вимог ст. 5 Закону України від 17.12.1998р. № 320-ХІV.

Заперечення відповідача, викладені в касаційній скарзі відносно правомірності застосування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату розстрочених податкових зобовязань, також не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 27.06.2001р. № 21 надано Відкритому акціонерному товариству «Вербівське» розстрочку сплати фіксованого сільськогосподарського податку за 2000 рік.

Відповідно до п.п. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 податковий борг, який виник у період з 01 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений.

При цьому, абз. 4 підпункту 19.3.4. пункту 19.3 ст. 19 Закону України 21.12.2000р № 2181 визначає, що у разі, коли згідно з пунктом 18.1 ст. 18 цього Закону податкове зобовязання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення.

З дня набрання чинності цим Законом, до дня наступного за граничним днем сплати податкового зобовязання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобовязання не нараховуються.

Отже, за змістом наведеної правової норми, штрафні санкції за податкові зобовязання з фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути нараховані лише тоді, коли: позивач не скористався правом на розстрочку; відповідач надав позивачу податкове повідомлення, де зазначив граничні строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку; позивач порушив граничні строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку за 2000 рік, зазначені в податковому повідомленні.

Проте, оскільки зазначені умови відсутні, то нарахування податковим органом штрафу за несвоєчасну сплату розстрочених податкових зобовязань суперечить приписам підпункту 19.3.4. пункту 19.3. Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ .

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених у відповідності з вищенаведеними нормами матеріального права, а прийняті судові рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 11.10.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2005р. у справі № А-03/241-05 без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий (підпис) Конюшко К.В.Судді

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)

(підпис)

Нечитайло О.М.

Пилипчук Н.Г. (підпис)Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар В.Б.Ликова