увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“17” жовтня 2007 р. №К-12673/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Шегинський Р.А. (дов. від 16.10.2007 р.)
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2005 р.
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р.
у справі №5/1184-19/202
за позовом Приватного підприємства “Електропромсервіс”
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство “Електропромсервіс” (далі по тексту - позивач, ПП “Електропромсервіс”) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2005 р. №0004042323/0/23-2/31074973/2706.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2005 р. у справі №5/1184-19/202 (суддя Левицька Н.Г.), яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. (головуючий суддя - Дубник О.П., судді Бобеляк О.М., Орищин Г.В.), задоволено позовні вимоги ПП “Електропромсервіс”; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.02.2005 р. №0004042320/0/23-2/31074973/2706.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2005 р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. у справі №5/1184-19/202 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.02.2005 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №04/23-2/31074973, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 274,15 грн., в т. ч. 7 487,42 грн. основного платежу та 4 786,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту “Про результати комплексної планової документальної перевірки приватного підприємства “Електропромсервіс” за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2004 р.” від 14.02.2005 р. № 57/23-7/31074973 (далі по тексту - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 7 589,09 грн., внаслідок безпідставного віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за надання транспортно-експедиційних, вартість яких не підтверджена товарно-транспортними накладними, що призвело до завищення податкового кредиту на суму у розмірі 2 540,91 грн. та безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкових накладних з надання рекламних заходів на суму у розмірі 5 048,18 грн.
Поряд з цим, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій надання транспортно-експедиційних послуг, отриманих позивачем від ПТЕП “Автотрансекспедиція”, ПП ОСОБА_1; СПД ОСОБА_2 ТОВ “Ботак”, ПП “Нічний експрес”, ПП ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, ПП “МОЯ-транс”, ТОВ “Люкс”, ПП “Оберт-плюс”, ТОВ “Гал мод”, ТОВ “САТ”, ТОВ “Нова пошта”, СПД ОСОБА_7; а також надання рекламних послуг, отриманих позивачем від ППФ “Бізнес-Контракт”, МКХ ХРА “Модерн”, ППФ “Бізнес-Консалтинг”; МПП “Централ”, повністю підтверджується договорами, актами виконаних робіт, актами прийому-передачі, рахунками, податковими накладними. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог діючого законодавства.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати понесені позивачем на вказані вище послуги підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в т.ч. відповідними податковими накладними, на підставі чого позивачем сформовано податковий кредит
З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова, викладений в Акті перевірки, є необґрунтованим, а отже, прийняте на підставі нього спірне податкове повідомлення-рішення від 15.02.2005 р. №0004042323/0/23-2/31074973/2706 підлягає визнанню недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2005 р. та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. у справі №5/1184-19/202 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. у справі №5/1184-19/202 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. у справі №5/1184-19/202 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
