увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“10” жовтня 2007 р. №К-918/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р.
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р.
у справі №5/659-19/69
за позовом Дочірнього підприємства “Прикарпаття-м'ясо” Закритого акціонерного товариства “Львівський м'ясокомбінат”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство “Прикарпаття-м'ясо” Закритого акціонерного товариства “Львівський м'ясокомбінат” (далі по тексту - позивач, ДП “Прикарпаття-м'ясо”) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2003 р. №0003412320/0/25157.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р. у справі №5/659-19/69 (суддя Левицька Н.Г.) позовні вимоги ДП “Прикарпаття-м'ясо” задоволено в повному обсязі; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 24.10.2003 р. №0003412320/0/25157.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 р. у справі №5/659-19/69 (головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді Галушко Н.А., Процик Т.С.) відмовлено у відновлені пропущеного строку подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з доданими до неї матеріалами повернено скаржнику.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2005 р. у справі №5/659-19/69 (головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді Дроботова Т.Б., Волковицька Н.О.) ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 р. скасовано та направлено справу до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова по суті.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.08.2005 р. у справі №5/659-19/69 (головуючий суддя - Колесник П.І., судді Гуль В.С., Гусак М.Б.) відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2005 р. у даній справі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №5/659-19/69 (головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді Галушко Н.А., Процик Т.С.) рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р. залишено без змін.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №5/659-19/69 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.10.2003 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0003412320/0/25157, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 514 748,50 грн., в т.ч. 343 165,50 грн. основного платежу та 171 583,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту “Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства “Прикарпаття-м'ясо” ЗАТ “Львівський м'ясокомбінат” за період з 01.04.2000 р. по 31.03.2003 р.” від 21.10.2003 р. №1593, 1594/23-2-220/30478403 (далі по тексту - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем не включено до складу валових доходів отримані готівкові кошти - як суми безповоротної фінансової допомоги у 4 кварталі 2002 року в сумі 215 720,27 грн. та у 1 кварталі 2003 року в сумі 681 864,65 грн., чим порушено п.п. 4.6.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; не зроблено виправлень в податковому обліку щодо зменшення суми валових витрат за 2002 рік та не зроблено виправлень в податковому обліку правомірності перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування на наступні звітні квартали, що призвело до завищення валових витрат у 1 кварталі 2003 року на 544 500,00 грн., чим порушено п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; не зроблено виправлень в податковому обліку за результатами позапланової перевірки щодо правомірності амортизаційних нарахувань, чим порушено п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів від 16.12.2002 р. №674 від ОСОБА_1 поступили готівкові кошти у розмірі 215 720,27 грн., від 17.01.2003 р. №77 від ОСОБА_1поступили готівкові кошти у розмірі 258 441,50 грн., від 03.03.2003 р. №294 від ОСОБА_2 поступили готівкові кошти у розмірі 360 423,15 грн.
Відповідно до письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи, вказані кошти, повернуті в касу ДП “Прикарпаття-м'ясо” як невикористанні підзвітні суми, що видані підзвітним особам касиром на підставі виписаних видаткових касових ордерів, а саме, згідно видаткових касових ордерів від 30.11.2002 р. №633 на ОСОБА_1 видано готівкові кошти у розмірі 215 720,27 грн., від 02.01.2003 р. №13 на ОСОБА_1 видано готівкові кошти у розмірі 258 441,50 грн., від 17.02.2003 р. №337 на ОСОБА_2 видано готівкові кошти у розмірі 360 290,49 грн. Усі операції по видачі грошових коштів з каси підприємства по вказаних видаткових касових ордерах зафіксовані у касовій книзі позивача в графі “Видаток”, що підтверджується аркушами касової книги.
Відповідно до п.п. 5.9.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 р. №72 (далі по тексту - Положення), касовими документами підприємства є касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, авансові звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум.
Згідно з п. 1.2 Положення, касова книга - це документ бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства.
Відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 Положення факт руху готівки на підприємстві враховується у касовій книзі. Записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.
Згідно з п. 5.3.8 Положення, в дохід підприємства може зараховуватися лише готівка, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що оскільки вся готівка підтверджується належним чином оформленими прибутковими касовими ордерами та відображена в касовій книзі, що не заперечується відповідачем, то включення зазначених в прибуткових касових ордерах сум до доходу підприємства є безпідставним.
Посилання ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на те, що зазначені в прибуткових касових ордерах суми є безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна бути включена до валового доходу позивача, на думку судової колегії, спростовуються наступним.
Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
За таких обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що суми готівкових коштів, які повернені до каси позивача згідно прибуткових касових договорів, не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні наведеної норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, у п. 3.9 Положення зазначено, що у прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи, а в наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерах зазначено, що підставою їх виписки є “невикористанні підзвітні кошти”.
Усі операції по видачі грошових коштів з каси підприємства по вказаних видаткових касових ордерах були зафіксовані у касовій книзі позивача в графі “Видаток”, що підтверджується аркушами касової книги та не заперечується ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.
Відсутність на вищевказаних видаткових касових ордерах підпису одержувачів коштів свідчить про наявність недоліків в оформленні касових документів та не може бути підставою для встановлення факту відсутності видачі готівки з каси підприємства.
Таким чином, матеріали справи спростовують твердження ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, викладені в Акті перевірки, що отримані за прибутковими касовими ордерами від 16.12.2002 р. №674, від 17.01.2003 р. № 77, від 03.03.2003 р. № 294 готівкові кошти є безповоротною фінансовою допомогою та повинні бути включені до валових доходів підприємства.
В частині висновків Акту перевірки щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат суми коштів за 2000-2002 рр. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат виробництва та обігу, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Судова колегія звертає увагу на те, що обмежень щодо включення до валових витрат витрат за трудовими угодами, пункти 5.3 - 5.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять. Крім того, положення п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачають віднесення до складу валових витрат платника податку витрат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру.
Враховуючи надані позивачем трудові угоди та акти виконаних робіт, суди попередніх інстанцій встановили, що ДП “Прикарпаття-м'ясо” правомірно та обґрунтовано включено до складу валових витрат витрати, понесені за такими угодами.
В частині висновків Акту перевірки щодо неправомірності нарахування позивачем амортизації на основні фонди, передані підприємству як внесок до статутного фонду Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.
Оскільки, як вбачається зі статуту позивача, при внесенні майна засновником товариства (підприємства) до його статутного фонду відбувається передача прав власності на таке майно за компенсацію у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді), емітованих вказаною юридичною особою, то передача такого майна, в даному випадку основних фондів позивача, є прямою інвестицією в розумінні п. 1.28 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
За таких обставин, на думку судової колегії, основні фонди, внесені до статутного фонду, підлягають амортизації.
З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 24.10.2003 р. №0003412320/0/25157, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 514 748,50 грн., в т.ч. 343 165,50 грн. основного платежу та 171 583,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі помилкових висновків Акту перевірки, у зв'язку з чим обґрунтовано визнано недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р. та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №5/659-19/69 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №5/659-19/69 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2004 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №5/659-19/69 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
