Ухвала суду № 136435697, 12.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2026 рокуСправа №160/15381/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду,

УСТАНОВИВ:

На розгляді Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що незважаючи на неодноразові звернення представника позивача про виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 в адміністративній справі № 160/15381/20, відповідач так і не надав жодних документів (розрахунків) які б підтверджували нарахування пенсії позивача за період з 11.10.2014 по 09.11.2017 та нарахування компенсації втрати частини доходу за вказаний період.

01.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 в адміністративній справі № 160/15381/20.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 в адміністративній справі № 160/15381/20.

20.04.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із звітом про виконання судового рішення.

В даному звіті відповідач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 160/3084/19 позов задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту звернення із заявою - 09.11.2017 р.; позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком з 11.10.2014 року по 08.11.2017 року залишено без розгляду; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Тобто, позивач просив поновити виплату пенсії з 11.10.2014. Поняття поновлення та виплати пенсії не тотожні. Поновлення пенсії передбачає визначення розміру пенсії на встановлену дату. Виплата пенсії, в свою чергу, передбачає розрахунок заборгованості по пенсії за певний період, якщо такий період наявний та його фактичну виплату та виплату поточної пенсії особі у встановлений законом спосіб (на рахунок в банку, через поштове відділення). Як вже було вище зазначено, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, що змінено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі у справі № 160/ 15381/20 зобов`язано виплатити недоотриману пенсію позивача за період з 11.10.2014 по 09.11.2017 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням компенсації втрати частини доходу. Отже, рішення суду не містить зобов`язання щодо поновлення виплати пенсії.

Відповідач вказував, що виплата пенсії позивачу була припинена в зв`язку з виїздом за кордон. Відтак, пенсія не нараховувалась, не здійснювались масові перерахунки пенсії, не нараховувались доплати, передбачені чинним законодавством. Тобто розмір пенсії за період з 11.10.2014 року по 08.11.2017 року не визначений. Отже, для нарахування доплати пенсії за спірний період та здійснення її виплати необхідно визначити розмір пенсії, тобто поновити її нарахування.

27.04.2026 року представник ОСОБА_1 надав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заперечення на звіт про виконання судового рішення.

В запереченнях на звіт про виконання судового рішення представник позивача зазначив, що суд зобов`язав відповідача виплатити недоотриману пенсію. Для виплати пенсії необхідно її нарахувати, а тому це невід`ємна частина процесу виплати, а не окреме зобов`язання.

27.04.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із доповненням до звіту про виконання судового рішення.

В даному доповненні до звіту відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 зі змінами внесеними постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі №160/15381/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновлено виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за період з 11.10.2014 по 08.11.2017 в розмірі, якій виплачувався на день виїзду за кордон, а саме - 1854.45 грн. Нарахований борг за період з 11.10.2014 по 08.11.2017 складає 68510,96 грн. та обліковується в Пенсійному фонді України відповідно до Постанови № 649 та Порядку №821.

Таким чином, сума заборгованості за період з 11.10.2014 по 08.11.2017 становить 68510,96 грн.

Досліджуючи вказаний звіт відповідача, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що рішення суду по даній справі набрало законної сили 26.05.2021 року, судовий контроль по даній справі встановлений 01.04.2026 року, в свою чергу станом на 27.04.2026 року (дату подання звіту про виконання рішення суду) рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме: не надано доказів виплати позивачу суми заборгованості за період з 11.10.2014 по 08.11.2017, в тому числі із компенсацією втрати частини доходів в сумі 68 510,96 грн.

Отже відповідач протягом майже 5 років не виконує рішення суду в повному обсязі, посилаючись на наявність істотних обставин, які унеможливлюють виконати рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З 19 грудня 2024 року положення частини 3 статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини 3 статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 року по справі №380/7706/22 зауважив, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Таким чином зміна способу і порядку виконання рішення суду направлена на забезпечення реального виконання судового рішення боржником.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, суд наділений повноваженнями на зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.9 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вищенаведена норма наявна в статті 382-3 КАС України «Рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення».

Таким чином законодавець наділив повноваженнями суд в межах судового контролю при прийнятті рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення на зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Таким чином, з огляду на положення ч.1 ст.378 КАС України, суд наділений повноваженнями з власної ініціативи змінювати чи встановлювати спосіб і порядок виконання судового рішення.

Суд повторно зазначає, що згідно з ч.3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній з 19.12.2024 року, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 11.10.2014 по 09.11.2017 в розмірі 68510,96 грн., а також не надано доказів включення вказаної заборгованості до відповідного бюджету пенсійного фонду, яким, зокрема, погашається заборгованість за рішеннями судів.

Таким чином суд вбачає наявність обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду у встановлений раніше порядок і спосіб.

Суд зазначає, що в контексті вказаних правовідносин існує загальна умова, наявність якої обумовлює зміну способу і порядку виконання рішення суду, а саме: наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та додаткова умова, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

При цьому вказані умови в контексті даних правовідносин діють незалежно одна від одної. Однак настання другої умови можливо виключно після спливу двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Суд зазначає, в даному випадку рішення суду набрало законної сили 26.05.2021 року, в свою чергу станом на 27.04.2026 року (дату подання останнього звіту про виконання рішення суду) рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме: не надано доказів виплати позивачу доплати пенсії позивача, в тому числі із компенсацією втрати частини доходів, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року по справі №160/15381/20, яка складає 68510,96 грн.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення реального виконання судового рішення ,з огляду на положення ч.9 ст.382-3 КАС України та ч.3 ст.378 КАС України, де встановлено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення у даній справі.

В свою чергу суд зазначає, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягає стягненню фактично не виплачена сума заборгованості в розмірі 68510,96 грн.

Керуючись ст.248, 256, 378, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року по справі №160/15381/20 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії виплатити недоотриману пенсію позивача за період з 11.10.2014 по 09.11.2017 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням компенсації втрати частини доходу, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 68510,96 грн.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський