Рішення № 136406028, 11.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/13108/25

провадження № 2/208/1781/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/13108/25 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та річних,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ АБ «Укргазбанк» подав до Заводського районного суду міста Кам`янськогопозовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та річних.

В обґрунтування позову зазначено, що між АБ «УКРГАЗБАНК» та Відповідачем був укладений кредитний договір № 2203/32 від 20 січня 2012 року, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Відповідачеві грошові кошти, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.

У зв`язку з порушенням Позичальником умов кредитного договору, АБ «УКРГАЗБАНК» був вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

06.03.2019 Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 235/180/19 позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203/32 від 20.01.2012 року в розмірі 20 279,48 грн та судовий збір в сумі 1 762,00 грн задоволено.

В процесі виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду остаточно була погашена лише у березні 2025 року.

АБ «Укргазбанк» за невиконання зобов`язань за кредитом договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу:

1808,49 гривень 3 % річних та інфляційних втрат 3948,24 гривень за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 06.03.2019р. по 23.02.2022 року (включно), підтвердженням чого є розрахунок заборгованості.

Виконання зобов`язань за Кредитним договором № 2203/32 від 20 січня 2012 року було забезпечено заставою придбаного за кредитні кошти транспортного засобу Volkswagen, модель Polo. 2011 року випуску згідно Договору застави №312/32 від 20.01.2012 року.

Відповідно до п. 4.2. договору застави передбачено, що за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4. даного договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 1,5 % від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3. цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з другого календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Відповідач порушив умови договору застави щодо страхування предмету застави.

Станом на 14 березня 2025 року за порушення умов щодо зобов`язань, відносно не страхування предмету застави ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити банку за період з 23.04.2018 р. по 29.02.2020 р., як застоводержателю, штраф у розмірі: 152673,00 х (1,5+0,75х23) % = 28626,19 гривень.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 2203/32 від 20 січня 2012 року в розмірі 34 382,92 грн., а саме: - за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 06.03.2019 р. по 23.02.2022 року (включно) в сумі 1808,49 грн; - індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період 06.03.2019р. по 23.02.2022 року (включно) в сумі 3 948,24 грн; - штраф за несвоєчасне страхування предмету застави в сумі 28 626,19 грн

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, що є порушенням законних прав позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 року, цивільну справу №208/13108/25 розподілено в провадження судді Гречаній В.Г.

Згідно із відповіддю № 1874956 від 09.10.2025 р. з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із відповіді №1874964 від 09.10.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери довідки ВПО щодо ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою суду від 10.10.2025 року відкрито провадження у справі №208/13108/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача АТ АБ «Укргазбанк» - Скиданюк М.В. в судове засідання не з`явився, 27.02.2026р. подав до суду заяву, у якій просить судове засідання проводити за відсутності представника, задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом розміщення публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що в розумінні ч. 12 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Між АБ «УКРГАЗБАНК» та Відповідачем був укладений кредитний договір № 2203/32 від 20 січня 2012 року, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Відповідачеві грошові кошти, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.

06.03.2019 Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 235/180/19 позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203/32 від 20.01.2012 року в розмірі 20 279,48 грн та судовий збір в сумі 1 762,00 грн задоволено.

В процесі виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду остаточно була погашена лише у березні 2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних, сума заборгованості у період з 06.03.2019р. по 23.02.2022 року (включно) становить 1808,49 гривень.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат у період з 06.03.2019р. по 23.02.2022 року (включно) становить 3948,24 гривень.

Виконання зобов`язань за Кредитним договором № 2203/32 від 20 січня 2012 року було забезпечено заставою придбаного за кредитні кошти транспортного засобу Volkswagen, модель Polo. 2011 року випуску згідно Договору застави №312/32 від 20.01.2012 року.

Відповідно до п. 4.2. договору застави передбачено, що за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4. даного договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 1,5 % від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3. цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з другого календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Відповідач порушив умови договору застави щодо страхування предмету застави.

Відповідно до наданої позивачем довідки, станом на 14 березня 2025 року за порушення умов щодо зобов`язань, відносно не страхування предмету застави ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити банку за період з 23.04.2018 р. по 29.02.2020 р., як застоводержателю, штраф у розмірі: 152673,00 х (1,5+0,75х23) % = 28626,19 гривень.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за відсутності відзиву на позов й доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є стягнення боргу на підставі ст. 625 ЦК України, а саме 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів - суми основного боргу за договором позики, стягнутих рішенням суду.

Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

За змістом положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та матеріальних втрат кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, положення ст.625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, норма ст.625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 ЦК України.

Відповідно до чт.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З позову вбачається, що 20 січня 2012 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та Відповідачем був укладений кредитний договір № 2203/32.

Як зазначалось позивачем, 06.03.2019 Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 235/180/19 позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203/32 від 20.01.2012 року в розмірі 20 279,48 грн та судовий збір в сумі 1 762,00 грн задоволено.

В процесі виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду остаточно була погашена лише у березні 2025 року.

Текст рішення в матеріалах справи відсутній (замість нього до матеріалів долучено копію рішення від 02.10.2025 р. Дніпровського районного суду м.Запоріжжя стосовно ОСОБА_2 , який жодного відношення до справи, що розглядається, не має), як і відсутня копія Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 75414836 від 17.03.2025, на яку позивач посилається на сторінці 6 позову, що унеможливлює встановлення обставин, що мають суттєве значення до справи.

Щодо стягнення штрафу за несвоєчасне страхування предмету застави, позивачем не доведено факт не виконання відповідачем вимог договору застави, також є не зрозумілим період нарахування штрафу - 23.04.2018 р. по 29.02.2020 р., в той час як договір застави укладений 20.01.2012 р. і саме з цього часу у відповідача виникло зобов`язання застрахувати предмет застави. Договорів про страхування майна за періоди 2012 -2018 р. позивачем до позову не долучено.

Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. необхідно згідно ст.141 ЦПК України віднести на рахунок позивача

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та річних - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Укргазбанк», місцезнаходження - м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Гречана