Рішення № 136401290, 21.04.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/117/26

№2-о/930/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

за участю заявника: ОСОБА_1

представника заявника - адвоката: Сивого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Сивий Михайло Віталійович, заінтересована особа: Брацлавська селищна рада, про встановлення факту що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сивий М.В., звернувся до суду із зазначеною вище заявою, у якій просить ухвалити рішення, яким встановити юридичний факт того, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), перебувала на утриманні та під фактичним доглядом ОСОБА_1 не менше п`яти років до дня смерті, а також визнати, що встановлений судом факт має юридичне значення для реалізації ОСОБА_1 права на спадкування за законом як спадкоємцем п`ятої черги відповідно до статті 1265 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник протягом тривалого часу, орієнтовно з 2005 року і до дня смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ), фактично здійснював її утримання та постійний догляд.

ОСОБА_2 була особою похилого віку, проживала самостійно, не мала близьких родичів, страждала на хронічні захворювання та у зв`язку зі станом здоров`я не могла повною мірою самостійно забезпечувати свої життєві потреби.

У зв`язку з цим заявник систематично надавав їй матеріальну та побутову допомогу, допомагав у веденні домашнього господарства, доглядав за худобою, забезпечував продуктами харчування, лікарськими засобами та предметами першої необхідності, організовував надання медичної допомоги, викликав лікарів, супроводжував до медичних закладів та здійснював інші дії, спрямовані на забезпечення належних умов її життя.

Після смерті ОСОБА_2 саме заявник організував її поховання, оскільки інших осіб, які б опікувалися спадкодавицею або брали участь у вирішенні зазначених питань, не було. Після відкриття спадщини заявник продовжує доглядати за господарством, у тому числі за домашніми тваринами покійної, а також за майном, що залишилося після її смерті.

Факт тривалого утримання та догляду підтверджується сукупністю доказів, зокрема: показаннями свідків - сусідів та знайомих спадкодавиці, які протягом багатьох років безпосередньо спостерігали участь заявника в її житті; довідкою КНП «Медичний центр» Брацлавської селищної ради, відповідно до якої саме заявник систематично організовував виклики лікарів, проведення медичних оглядів та придбання необхідних лікарських засобів; фактичними діями заявника, які за своїм характером свідчать про постійне утримання спадкодавиці.

Заявник звернувся до нотаріуса з метою відкриття спадкової справи, однак для реалізації права на спадкування за законом виникла необхідність у встановленні в судовому порядку юридичного факту перебування спадкодавиці на утриманні заявника.

Інших спадкоємців попередніх черг не встановлено, спір про право між будь-якими особами відсутній.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 26.01.2026 заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Сивий Михайло Віталійович, заінтересована особа: Брацлавська селищна рада, про встановлення факту що має юридичне значення, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні заявник та його представник адвокат Сивий М.В. заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Брацлавської селищної ради - повторно не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності заінтересованої особи згідно ст.223 ЦПК України.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні надали показання про те, що вони знайомі із заявником та покійною ОСОБА_2 і неодноразово бачили, як заявник - ОСОБА_1 - допомагав останній по господарству.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані ними документи і матеріали, допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. (ст.315 ЦПК України).

Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

З огляду на викладене, необхідно врахувати правову мету звернення заявника до суду.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За загальним правилом, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Як убачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду з метою встановлення факту перебування спадкодавиці ОСОБА_2 на його утриманні та під фактичним доглядом для подальшої реалізації права на спадкування за законом як спадкоємця п`ятої черги відповідно до статті 1265 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

За змістом частини другої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Отже, правове значення для вирішення даної справи має встановлення саме факту перебування заявника на утриманні спадкодавця, а не навпаки.

Разом з тим із поданої заяви та пояснень заявника вбачається, що останній просить встановити факт перебування ОСОБА_2 на його утриманні та під його доглядом, тобто фактично посилається на надання ним допомоги спадкодавиці.

Суд зазначає, що сам по собі факт надання допомоги, догляду, участі у веденні господарства, придбання продуктів харчування чи лікарських засобів не є тотожним юридичному факту перебування особи на утриманні в розумінні вимог цивільного законодавства.

Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебувала саме на його повному чи основному матеріальному забезпеченні, а надана ним допомога була для останньої єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили лише обставини періодичного надання заявником допомоги покійній по господарству, однак їх показання не містять відомостей щодо перебування ОСОБА_2 на повному матеріальному утриманні заявника.

Також матеріали справи не містять доказів про розмір доходів померлої, її матеріальний стан, наявність чи відсутність пенсійного забезпечення, а також доказів систематичного здійснення заявником витрат на її утримання, які б свідчили про наявність між сторонами саме правовідносин утримання.

Надана суду довідка КНП «Медичний центр» Брацлавської селищної ради лише підтверджує факт організації заявником медичної допомоги ОСОБА_2 , проте не підтверджує факту її перебування на його утриманні у розумінні статті 1265 ЦК України.

Суд також враховує, що встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження можливе лише за умови безспірності такого факту та підтвердження його належними і достатніми доказами.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності юридичного факту перебування ОСОБА_2 на його утриманні не менше п`яти років до дня її смерті, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст. 1265 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 15, 16, 76-77, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315, 318-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Сивий Михайло Віталійович, заінтересована особа: Брацлавська селищна рада, про встановлення факту що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко