Рішення № 136383771, 02.04.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2406/25

Провадження №2/472/208/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Дівульської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2025 року до суду за підсудністю надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що 29.04.2021 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001866252201 у вигляді підписання відповідачем заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 30 000 гривень на строк 24 місяця, зі сплатою відсотків 0,01% річних, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99%.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором № 1001866252201.

Проте позичальник своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 03.07.2025 року становить 32 211,32 гривні та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 18 750,72 гривні; заборгованості за процентами - 5,93 гривні; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 13 454,67 гривень.

За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданим кредитом в розмірі 32 211,32 гривні та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві представник позивача просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 18.02.2026 року та 02.04.2026 року не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, тобто 06.03.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання судової повістки. 09.03.2026 року відповідачка подала до суду звернення, в якому просила надати роз`яснення щодо кредитної заборгованості. 31.03.2026 року відповідчці було надано інформацію на її звернення та направлено копію позовної заяви з додатками. Проте будь-яких заяв чи клопотань до суду відповідачка не подала, про причини неявки не повідомила суд, відзиву на позовну заяву чи заперечення щодо позову до суду не подала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не повідомила суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подала, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.04.2021 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001866252201 у вигляді підписання відповідачем заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, що підтверджується копією зазначеної заяви, до якої також був підписаний паспорт споживчого кредиту.

Згідно з умовами вказаного договору сума кредиту становить 30 000 гривень, процентна ставки - 0,01 % річних, строк кредиту - 24 місяця, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%.

Факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 30 000 гривень підтверджується платіжною інструкцією від 29.04.2021 року.

Позичальник своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 03.07.2025 року становить 32 211,32 гривні та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 18 750,72 гривні; заборгованості за процентами - 5,93 гривні; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 13 454,67 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вона активно користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості. Останнє погашення заборгованості було здійснено 29.07.2022 року в розмірі 897 гривень.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Умовами вказаного договору також встановлена щомісячна плата (комісія в розмірі 2,99%) за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Перший Український Міжнародний Банк", щодо обов`язку позичальника сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, та з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

Крім того, у кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 295/11290/21.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 13 454,67 гривень задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1001866252201 від 29.04.2021 року станом на 03.07.2025 року на загальну суму в розмірі 18 756 гривень 65 копійок, з яких: 18 750,72 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 5,93 гривні - сума заборгованості за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 410,56 гривень судового збору (18 756,65 гривень х 2 422,40 гривень) / 32 211,32 гривні).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 1001866252201 від 29.04.2021 року станом на 03.07.2025 року на загальну суму в розмірі 18 756 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок, з яких: 18 750,72 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 5,93 гривні - сума заборгованості за процентами; та стягнути судовий збір в розмірі 1 410 (одна тисяча чотириста десять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 13 454,67 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко