Рішення № 136377002, 07.05.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8359/25

Провадження № 2/0274/1163/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" травня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,

з участю секретаря Айрапетян А. А.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») через підсистему «Електронний суд» звернулося до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3217705252-95085 від 13.07.2021 у розмірі 34092,00 та судові витрати.

Короткий виклад доводів позову

Позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» обґрунтовує тим, що 13.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» (ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС») та ОСОБА_1 укладено договір № 3217705252-95085 за умовами якого на банківську карту відповідача були перераховані кошти у розмірі 4000 грн, строком на 20 діб із датою повернення 02.08.2021, зі сплатою процентів у розмірі 1, 95 % в день.

На підставі договору № 21-12/21, укладеного між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами, у числі за кредитним договором № 3217705252-95085 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір права вимоги за кредитними договорами да позичальників, у тому числі № 10-01/2023, за умовами якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 3217705252-95085.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконав та має прострочену заборгованість в розмірі 34092 грн з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту та 30092 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Вказану суму боргу позивач просить стягнути із відповідача.

Відзив на позовну заяву відповідач не подавав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 26.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, надав згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді.

Відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, шляхом публікації оголошення про виклик на вебпорталі судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.

Суд, відповідно до статті 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 13.07.2021 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали електронний договір позики № 3217705252-95085, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит шляхом перерахування на банківський рахунок відкритий до картки № НОМЕР_1 у розмірі 4000 грн на споживчі потреби, строком на 20 днів, дата повернення 02.08.2021 (включно), тип процентної ставки фіксована, денна процентна ставка становить 1,95 %. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C7EVGYK6 (а.с. 13-23).

Графік платежів, обумовлений сторонами на момент укладення договору, відображений у додатку №1 до договору позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021, строк кредитування 20 днів, дата видачі кредиту 13.07.2021, дата повернення кредиту 02.08.2021, сума кредиту 4000 грн, реальна річна процентна ставка 702 %, денна процентна ставка 1,95 %, сукупна вартість кредиту 5560 грн. Графік підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C7EVGYK6 (а.с. 23-24).

З інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» вбачається, що на виконання умов договору позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 на карту № НОМЕР_2 технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» через платіжний сервіс «Platon» були перераховані кошти у розмірі 4000 грн, номер транзакції 32616-07126-79964, що також доводиться листом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 11.03.2026 та випискою за договором б/н за період з 13.07.2021 до 17.07.2021 (а.с. 30, 31, 173,174).

21.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 21-12/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого, ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» права вимоги до боржників (а.с. 40-47).

Згідно реєстром боржників до договору № 21-12/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 21.12.2021 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3217705252-95085 в сумі 5544 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн; заборгованості по відсоткам в розмірі 1544 грн (а.с. 59-61, 62).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників (а.с. 63-73).

Із реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що ОСОБА_1 вказаний у списку боржників за кредитним договором № 3217705252-95085, за яким загальна сума заборгованості становить 34092 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн; заборгованості по відсоткам в розмірі 30092 грн (а.с. 44).

Відповідно до розрахунку боргу за договором № 3217705252-95085 від 13.07.2021, складеного ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.12.2021 становить 5544 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за основною сумою, 1544 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими за період із 13.07.2021 до 02.08.2021 (а.с. 35-39).

Відповідно до розрахунку боргу за договором № 3217705252-95085 від 03.07.2021, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 становить 34092 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за основною сумою, 30092 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 33).

Відповідно до розрахунку боргу за договором № 3217705252-95085 від 13.07.2021 складеного ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.11.2025 становить 30092 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за основною сумою, 30092 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 32).

Застосовані судом норми права, позиція суду

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики № 3217705252-95085 від 24.12.2019 укладений між первісним кредитором та відповідачем недійсним не визнавався.

Позивач довів, що було укладено договір позики № 3217705252-95085, за яким ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» перерахувало відповідачу 13.07.2021 грошові кошти в розмірі 4000 грн.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та не надав доказів про сплату боргу за кредитним договором.

Визначаючи розмір боргу, який підлягає до стягнення, суд доходить таких висновків.

Наявними у справі доказами доведено, що ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» (первісний кредитор) покладені на нього зобов`язання за договором позики № 3217705252-95085 виконало в повному обсязі, надавши відповідачу 13.07.2021 грошові кошти.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 вбачається, що позивач не сплатив заборгованість за простроченим тілом у розмірі 4000 грн.

Розрахунок боргу не оспорений відповідачем та він узгоджується із умовами договору.

Отже, наявні підстави для стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 4000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2.3. договору позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 строк період користування кредитними коштами складає 20 (днів) та починається з 13.07.2021 та закінчується 02.08.2021 (включно).

Згідно з п. 9.13 договору позики № 3217705252-95085 за користування, наданими за цим договором, грошовими коштами у строк передбачений п.п. 2.3. цього Договору (20 днів з 13.07.2021 до 02.08.2021), встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних (або 1,95 % за 1 (один) день користування грошовими коштами).

При цьому сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані товариством, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, на усю суму боргу та встановлюються у розмірі 1 404 % річних та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти позичальника (п. 9.6 договору).

Тобто умовами кредитного договору, сторонами узгоджено два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України у визначений строк дії договору та за користування кредитними коштами, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення.

Окрім того, договором позики передбачено розмір процентів, що будуть нараховані у разі прострочення грошового зобов`язання, після закінчення строку дії кредитного договору, які є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за договором позики № 3217705252-95085, як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) за період з 13.07.2021 до 02.08.2021 в розмірі 1544 гривень, так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України), що нараховані згідно з п.п. 9.6. договору позики, за період 03.08.2021 до 23.02.2022 року в сумі 28548 грн (30092-1544).

Отже розмір відсотків за договором позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 - 30092 грн та узгоджується з наданим розрахунком заборгованості.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення заборгованості за відсотками суд враховує, що вказаний розмір процентів не є співмірним із тілом кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заборгованість за договором позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 за процентами у розмірі 30092 грн не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 4000 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 16000 грн.

Враховуючи викладене суд стягує з ОСОБА_1 борг за договором позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 в розмірі 20 000 грн, що включає: 4000 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 16000 грн проценти.

Розподіл судових витрат

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, із відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 1239 грн 33 коп. (2422,40 х 20000 : 39092).

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, суд виходить із наступного.

За змістом п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат ( див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 (а.с. 108-112), заявку на надання юридичної допомоги № 1079 від 01.10.2025 (а.с.119), витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 у якому погоджено, що сума наданих послуг (боржник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), договір 3217705252-95085 за надання усної консультації з вивченням документів 2 год - 4000,00 грн, складення позовної заяви 2 год - 9000,00 грн (а.с. 120).

Відповідно до п. 4.2. договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.

Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком № 2 до договору, який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога (п. 4.3. договору).

Клієнт протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту про надання юридичної допомоги повинен підписати та направити адвокатському об`єднанню його примірник або надати адвокатському об`єднанню письмову мотивовану відмову від підписання такого акту, акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4. договору).

Проте позивачем не надано доказів сплати позивачем гонорару адвокатові згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 у розмірі, вказаному у витязі з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

З огляду на викладене, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики № 3217705252-95085 від 13.07.2021 у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1239 гривень 33 копійки витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, код в ЄДРПОУ 44276926;

відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. Ю. Хуторна