Ухвала суду № 13636673, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11999/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівШурка О.І., Лічевецького І.О.,

при секретаріСесемко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2010 року № 0000782301/2 та № 0000772301/2, -

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2010 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 02 серпня 2010 року №0000782301/2 та № 0000772301/2.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі м.Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, натомість винести нову постанову, якою в адміністративному позові ТОВ «Мурані Трейдінг»відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтовується ДПІ у Деснянському районі м.Києва з посиланням на порушення судом першої інстанції п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 25 січня 2010 року по 18 лютого 2010 року працівниками ДПІ у Деснянському районі м.Києва проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Мурані Трейдінг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт №958/23-5/34183707 від 23 лютого 2010 року.

На підставі акту перевірки № 958/23-5/34183707 від 23 лютого 2010 року відповідачем 04 березня 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000782301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 149660 грн., та №0000772301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 187500 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПІ у Деснянському районі м.Києва, а згодом до ДПА у м.Києві в порядку апеляційного узгодження сум податкових зобовязань. Рішенням ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 14 травня 2010 року податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга ТОВ «Мурані Трейдінг»без задоволення. Проте, рішенням ДПА у м.Києві від 19 липня 2010 року скаргу ТОВ «Мурані Трейдінг»задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 04 березня 2010 року №0000772301/0 в частині донарахування 118750 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток та 59375 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, №0000782301/0 в частині донарахування 70000 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість та 35000 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі зазначеного рішення ДПА у м.Києві від 19 липня 2010 року ДПІ у Деснянському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2010 року № 0000782301/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 44660 грн., в тому числі 29773 грн. за основним платежем та 14887 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000772301/2, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 9375 грн., в тому числі 6250 грн. за основним платежем та 3125 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2010 року №0000782301/2 та № 0000772301/2.

Прийняття ДПІ у Деснянському районі м.Києва податкового повідомлення-рішення №0000782301/2 від 02 серпня 2010 року нормативно обґрунтовується порушенням платником податків п.п.4.1, 4.3 ст.4, пп.пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. При цьому «звичайна ціна»встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Водночас, згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз.1 пп.1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 вищезазначеного Закону). Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. На думку апелянта, звичайною ціною на товар, який реалізовувався ТОВ «Мурані Трейдінг»на території України, є митна вартість таких товарів. Проте, нормативного підтвердження такого висновку апелянт не наводить.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митна вартість товарів та їх звичайна ціна не є тотожними термінами і можуть не співпадати в кількісних показниках. Чинне законодавство не містить норм, які б визначали рівень звичайних цін на певні товари через визначення їх митної вартості. При цьому суд звертає увагу на мету використання митної вартості, яка у відповідності з положеннями Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби № 307 від 09 липня 1997 року, встановлюється виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики, що свідчить про те, що законодавство не ототожнює митну вартість товарів та звичайні ціни на них і не визначає митну вартість товарів, як підставу для визначення звичайних цін на такі товари.

Що стосується порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність порушень зазначених положень Закону України «Про податок на додану вартість»з боку платника податків, виходячи з позиції ДПА у м.Києві, яка викладена в рішенні про результати розгляду повторної скарги від 19 липня 2010 року, а також того факту, що сума податкового кредиту за грудень 2008 року не може складати 25000 грн., враховуючи, що сума податку на додану вартість на цій господарській операції складає 5000 грн.

Прийняття ДПІ у Деснянському районі м.Києва податкового повідомлення-рішення №0000772301/2 від 02 серпня 2010 року, яким ТОВ «Мурані Трейдінг»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 9375 грн., в тому числі 6250 грн. за основним платежем та 3125 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нормативно обґрунтовується порушенням платником податків пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції правомірно взято до уваги, що перерахування коштів за виконані роботи є обовязком ТОВ «Мурані Трейдінг»відповідно до умов укладеного договору № 080102/01 від 02 січня 2008 року з ТОВ «Фірма «Спорттовари». Фактичне виконання підрядником (ТОВ «Фірма «Спорттовари») робіт, що є предметом договору (ідентифікація товарів та нанесення на них штрих-кодів), підтверджено підписаними сторонами актами приймання-передачі робіт (надання послуг).

Враховуючи, що зазначені витрати позивача безпосередньо повязані з веденням його господарської діяльності, останні правомірно були віднесені платником податків до складу валових витрат. Припущення податкового органу про те, що реально такі послуги платнику податків не надавались, не підтверджені належними доказами, що суперечить ст.71 КАС України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2010 року № 0000772301/2 та №0000782301/2.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіО.І.Шурко

І.О.Лічевецький