Постанова № 13635956, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2963/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія Чернігів»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03.06.2010 позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання нечинними повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 12.11.2009 № 0005732320/0, від 20.01.2010 № 0005732320/1 (два повідомлення-рішення), від 23.03.2010 № 0005732320//2 (два повідомлення-рішення), від 27.05.2010 № 0005732320/№ 3 (два повідомлення-рішення).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка ТОВ «УГМК- Чернігів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 02.11.2009 № 843/23/34258827.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2009 № 0005732320/0 визначено податкове зобов'язання ТОВ «УГМК-Чернігов»з податку на прибуток в сумі 1 888 881,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1 002 345,00 грн. та штрафні санкції в сумі 886 536,00 грн., застосованих за порушення п. 3.1. ст. 3; п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4; п.п. 7.3.1, 7.3.3, 7.3.5 п. 7.3 ст. 7; п.10.1. ст. 10; п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями на підставі акта перевірки від 02.11.2009 № 843/23/34258827.

ДПІ у м. Чернігові, визначаючи податкове зобов'язання ТОВ «УГМК-Чернігов»з податку на прибуток в сумі 1 888 881,00 грн., а органи ДПА при розгляді скарг позивача виходили з наступного.

По-перше, відповідач вважав, що валютна виручка від проданого товару, яка не продана протягом звітного періоду, є заборгованістю у розумінні п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Непогашена протягом звітного періоду (ІV квартал 2008 р.) заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним обмінним курсом НБУ, що діяв на такий день. При цьому, балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку (стор. 8 акту перевірки). Тобто, 261679,45 дол. США станом на 31.12.2008 , що знаходились на банківському рахунку ТОВ «УГМК-Чернігов», отримані від іноземних покупців у зв'язку з продажем товару в ІV кварталі 2008 р., повинні бути перераховані як не погашена заборгованість відповідно до п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому прибуток, отриманий в наслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи ТОВ «УГМК-Чернігів». ДПІ у м. Чернігові виходить з того, що балансова вартість іноземної валюти після перерахунку станом на 31.12.2008 має становити 2 014931,77 грн. (курс 7,70 грн.). Прибуток отриманий внаслідок такого перерахунку повинен становити 339292,27грн., до бюджету має бути сплачено 84823,00 грн.

По-друге, відповідач вважав, що за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 ТОВ «УГМК-Чернігів»завищило валові витрати на загальну суму 3702718,00 грн. Завищення виникло внаслідок порушення підприємством вимог п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, при визначені балансової вартості іноземної валюти, яка надійшла на рахунок підприємства у зв'язку з продажем товарів у перевіряємому періоді, підприємство виходило з обмінного курсу НБУ на дату отримання валюти на банківський рахунок підприємства, а не на дату нарахування (отримання) доходу від реалізації товарів іноземним покупцям. Внаслідок чого до бюджету має бути сплачено 917522,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилаючись на положення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»мотивував своє рішення тим, відповідно до картки рах. 312, виписок про рух коштів по рахункам підприємства станом на 31.12.2008 на банківському рахунку підприємства знаходились грошові кошти у іноземній валюті на суму 261679,45 доларів США, отримані від іноземних покупців в оплату за товари (роботи послуги). Балансова вартість зазначеної іноземної валюти на момент отримання доходу, а саме на момент відвантаження товарів становила 1675639,50 грн. Станом на кінець звітного періоду 31.12.2008 курс НБУ складав 7,70 грн. за 1 дол. США, а балансова вартість вказаної іноземної валюти, визначена в порядку п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» становила 2014931,77 грн. Прибуток внаслідок такого перерахунку становить 2014931,77 - 1675639,50 = 339292,27 грн. Із цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в порушення вищенаведених норм закону позивачем не було включено до складу валових доходів прибуток від такого перерахунку в сумі 339292,27 грн.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 встановлено їх завищення на загальну суму 3702718 грн. так, позивачем у податковій декларації у рядку «Інші витрати»визначено показник у загальній сумі 64741323 грн., на формування цього показника мало вплинути віднесення підприємством до валових витрат витрати по договорам оренди автотранспортних засобів, витрати від зміни курсу (курсові різниці) по залишкам кортів на банківських рахунках підприємства, балансову вартість проданої іноземної валюти. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки він визначав балансову вартість іноземної валюти по курсу НБУ на дату отримання валютних коштів на банківський рахунок підприємства, а не на дату нарахування (отримання) доходу від реалізації товарів іноземним покупцям, в результаті чого суд першої інстанції вважав, що ТОВ «УГМК-Чернігів»завищено валові витрати на загальну суму 3702718 грн. та як наслідок погодився з висновками ДПІ в м. Чернігові про наявність заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1002345 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 12.11.2009 № 0005732320/0; від 20.01.2010 № 0005732320/1; від 23.03.2010 № 0005732320/2; від 27.05.2010 № 0005732320/3 прийняті відповідачем на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахування її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість зазначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборговїності у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абз. 2 цього підпункту, або умовного продажу (погашення ) заборгованості, визначеного абз. 3 цього підпункту, платник податку повинен визначити прибуток або збиток від такої операції (абз. 4 цього підпункту), що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно до абзацу 6 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 цього закону під терміном «заборгованість»розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізінгу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього закону.

З огляду на зміст абз. 6 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»іноземна валюта (виручка), отримана платником податку узв'язку з продажем товару, до заборгованості для цілей п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст.7 цього закону не відноситься.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно вважав, що валютна виручка, яка рахувалась на балансі товариства станом на 31.12.2008, є заборгованістю, та застосовуючи норми права до відносин, які вони не регулюють дійшов невірного висновку про те, що прибуток, отриманий внаслідок перерахунку повинен становити 339292,27 грн., а до бюджету має бути сплачено 84823,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції було допущено порушення вимог абз. 4 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування «прибутку підприємств»та неправомірно не застосовано п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 зазначеного закону, розглядаючи питання валютної виручки, яка знаходилась на балансі позивача станом на 31.12.2008.

В свою чергу, балансова вартість іноземної валюти (виручки), отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару відповідно до абз. 5 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка обліковується на банківському рахунку платника податку, підлягає перерахунку в такому ж порядку як і заборгованість.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені норми права для балансової вартості валюти (виручки), отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару, передбачають лише перерахунок і визначають такий же порядок перерахунку як і для боргу, однак вони не розповсюджують абз. 4 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо визначення прибутку та збитків на виручку, отриману у зв'язку з продажем товару.

Відповідно до п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 зазначеного закону на суму балансової вартості перерахованої в гривні валютної виручки від продажу товару збільшуються валові витрати у разі її продажу.

Станом на 31.12.2008 на балансі ТОВ «УГМК-Чернігів»значилась перерахована в гривні валютна виручка від продажу товару в сумі 2014932,94 грн. Таким чином, позивач на виконання вимог закону здійснив перерахунок балансової вартості валюти (виручки), отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару. На сторінці 8 акту балансова вартість валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару, після перерахунку станом на 31.12.2008 визначена по курсу 7,7 грн. за 1 дол. США в сумі 2014931,77 грн., що відповідає визначеній позивачем. Зазначена перерахована балансова вартість валютної виручки врахована 05.01.2009 при визначенні доходу від продажу валютної виручки.

Враховуючи вищезазначене вимога ДПІ м. Чернігова щодо визначення в результаті перерахунку прибутку в сумі 339292,27 грн. і сплати із цієї суми податку на прибуток є неправомірною, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та щодо безпідставності неврахування абз. 5 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону при визначенні балансової вартості валютної виручки в момент її отримання, з огляду на наступне.

Так, у періоді з 01.01.2008 по 30.06.2009, позивач здійснив відвантаження товару на експорт, оплата за який надійшла у майбутніх податкових періодах, і нарахувало валовий дохід від такого відвантаження в сумі 62973118,00 грн., виходячи з курсу НБУ обмінної валюти, який діяв на дату нарахування доходів відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З отриманого доходу підприємством сплачено податок на прибуток.

Отриманий дохід, визначений по першій події (у зв'язку з продажем товару) відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Колегія судів звертає увагу на те, що балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці п.п. 7.3.1 цього ж Закону, тобто за офіційним валютним курсом НБУ на дату відвантаження. Питання визначення балансової вартості іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару, закон відсилає лише до курсу гривні, що зазначений у першому абзаці п.п. 7.3.1 Закону. Вимога зазначеної норми щодо не підлягання перерахунку доходів від експорту товару у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду не розповсюджується на питання формування балансової вартості іноземної валюти.

Отже, у випадку, коли для платника податку першою подією є відвантаження товару на експорт, його валові доходи (мається на увазі від першої події - експорту) визначаються за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату відвантаження і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

При цьому, отримання валютної виручки за проданий на експорт товар є другою подією і безпосередньо не впливає на суму валових доходів від продажу товарів.

Одночасно, в момент отримання валютної виручки платник податку у відповідності до абз. 2 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вищезазначеного Закону формує балансову вартість іноземної валюти за офіційним валютним курсом НБУ на дату відвантаження товару, яка згідно з абз. 5 п.п. 7.3.3 цього ж Закону підлягає перерахунку у разі зміни офіційного валютного курсу, як і іноземна валюта, яка обліковується на банківських рахунках платника податку на дату закінчення звітного періоду.

У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця, у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості, тобто перерахованої, такої іноземної валюти (пп. 7.3.5 п.7.3 ст. 7 цього ж Закону).

На виконання вимог зазначених норм права ТОВ «УГМК-Чернігів»здійснило визначення балансової вартості валютної виручки від продажу товарів за офіційним валютним курсом НБУ на дату відвантаження товару, яка згідно з абз. 5 п.п. 7.3.3 вищезазначеного Закону перерахована у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу на дату отримання. В подальшому перерахована балансова вартість валютної виручки включена до валових витрат в сумі 64615216 грн., що зазначено в деклараціях з податку на прибуток підприємств. Перерахована балансова вартість валютної виручки від продажу товару відображена в балансах і картках рахунку 312.

Отже, висновок відповідача щодо завищення валових витрат на загальну суму 3702718 грн. є неправомірним, що також не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору с сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним-індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами КАС України може бути лише визнання такого акту протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія Чернігів»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 12.11.2009 № 0005732320/0, від 20.01.2010 № 0005732320/1 (два повідомлення-рішення), від 23.03.2010 № 0005732320//2 (два повідомлення-рішення), від 27.05.2010 № 0005732320/№3 (два повідомлення-рішення).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2011.