Постанова № 13635945, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9904/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Троян Н.М., Твердохліб В.А.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Бахмацької МДПІ Чернігівської області № 0000322310/0 та № 0000312310/0 від 09.06.2009 р. (а.с. 3-13 том I).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовлено (а.с. 208-216 том I).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»подало заяву про апеляційне оскарження (а.с. 228 том I) та - апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2009 р. по справі № 2а-9904/09/2570 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, постанова суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та прийнята з порушенням норм діючого законодавства (а.с. 230-235 том I).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року залишено без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року залишено без змін (а.с. 262-268 том I).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2010 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року скасовано та справу направлено на новий апеляційний розгляд (а.с. 56-59 том II).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, доводи зявившихся учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Бахмацької МДПІ на підставі направлень від 29.04.2009 р. № 113, від 14.05.2009 р. № 125 та п. п. 1, 3, 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХП, наказів Бахмацької МДПІ від 29.04.2009 р. № 153, від 14.05.2009 р. № 168 проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Бахмач Агро»з питань правильності ведення податкового обліку та достовірності даних, що містяться у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 05.07.2007 року по 31.03.2009 року, про що складено Акт № 462/23/35173362 від 29 травня 2009 року (а.с. 39-67 том I).

За результатами перевірки встановлено, що занижено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року в сумі 505 684 грн. в порушення пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями; завищено рядок 26 декларації за період з серпня 2008 року по березень 2009 року в сумі 4126 620 грн. в порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»; наслідком неправомірного завищення від'ємного значення в рядку 26 декларації є заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларації) за березень 2009 року в сумі 354 089 грн.; не подано до податкової інспекції скорочену декларацію за період з січня 2008 року по грудень 2008 року при звітному періоді «місяць»в порушення п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими .товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 та п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с. 39-67 том I).

На підставі вищевказаного акту № 462/23/35173362 від 29.05.2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009 року № 0000322310/0 про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 462355,70 грн., в т.ч. 354089,00 грн. - основний платіж та 108 266,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 37 том I) та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009 року № 0000312310/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 505 684,00 грн. (а.с. 38).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дія пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та дія Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками поширювалась на позивача з урахуванням того, що TOB «Бахмач Агро»відповідно до п. 2.2 Статуту (а.с. 17) здійснює вирощування, збирання, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, тобто є сільськогосподарським товаровиробником.

Крім того, з 05.07.2007 року TOB «Бахмач Агро»зареєстровано, як платник податку на додану вартість, сума від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва становить 95,7 % загальної суми валового доходу, а тому з 01.01.2008 року відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»повинно нараховувати та сплачувати податок на додану вартість до бюджету згідно спеціального порядку оподаткування, а саме подавати до податкового органу дві декларації-бюджетну та спеціальну, в якій відображати операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування, що безпосередньо передбачено законодавством. Це означає, що законодавець тільки виключно сільськогосподарським товаровиробникам надає таку пільгу, і саме цим платникам податку надається таке право на застосування спеціального режиму.

Крім того, TOB «Бахмач Агро»до складу податкового кредиту неправомірно включив суму податку на додану вартість на придбання інформаційно-технологічних послуг, отриманих від TOB «ЛАТАГРО»згідно договору від 01.02.2008 року № 8/08.

Крім того, на думку суду першої інстанції, податковим органом правомірно визначено три податкових періоди та були всі законні підстави на застосування штрафних санкцій.

В результаті чого, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Бахмацька міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та правомірно застосувала до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»штрафні санкції, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, відмовивши позивачу в задоволенні позову до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 09.06.2009 р., яке винесено на підставі пункту 1 висновку Акту перевірки МДПІ, колегія суддів відмічає.

Підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР передбачає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як вбачається, TOB «Бахмач Агро»за перевіряємий період не приймав рішення щодо зарахування суми податкового кредиту (рядок 26 декларації по ПДВ), зокрема 505 684,00 грн. в рядок 25.2 декларації (наступні податкові періоди), а тому у Бахмацької МДПІ в силу Закону № 168/97-ВР не може бути заниження суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 р.

Тобто, у Бахмацької МДПІ не було повноважень на свій розсуд вирішувати як TOB «Бахмач Агро»використати свій податковий кредит, який сформований у відповідності до чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених документів (даний факт не спростований Бахмацькою МДПІ).

А отже, такі дії свідчать про необ'єктивність податкових інспекторів під час перевірки, що в свою чергу, призвело до винесення незаконного податкового повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 09.06.2009 р.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000322310/0 від 09.06.2009 р., яке винесено на підставі пункту 3 висновку Акту перевірки МДПІ, судова колегія відмічає.

Зазначений пункт 3 висновку Акту перевірки МДПІ випливає із пункту 2 висновку Акту перевірки МДПІ, по якому не виноситься податкове повідомлення-рішення.

Тобто, в зв'язку з тим, що завищено рядок 26 декларації за період з серпня 2008 року по березень 2009 року у сумі 4 126 620,00 грн. відбулося неправомірне завищення від'ємного значення в рядку 26 декларації, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларації) за березень 2009 року в сумі 354 089,00 грн.

Таким чином, Бахмацька МДПІ неправомірно зняла податковий кредит (26 рядок) у сумі 4 126 620,00 грн. Зазначена сума 4 126 620,00 грн. податкового кредиту складається з основної суми у розмірі 3 757 735,00 грн. (порушення п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР) та іншої суми (різниці), яка відноситься, на думку Бахмацької МДПІ, до порушень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується порушень п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 та 3 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 року N 320-XIV (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон № 320-XIV), фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- плати (податку) за землю;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Таким чином, платник податків при переході на фіксований сільськогосподарський податок звільняється від сплати податків і зборів, які чітко передбачені в абз. 2 ст. 1 Закону № 320-ХІV, в той же час даний перехід на спеціальний режим оподаткування не передбачає обов'язку платника податку переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та подавати до податкового органу податкову скорочену декларацію з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника.

Тобто, абз. 2 та 3 ст. 1 Закону № 320-XIV полягає в тому, що перехід на сільськогосподарський податок не зобов'язує платника податку автоматично застосовувати спеціальні норми по ПДВ.

Крім того, п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР, передбачає в яких випадках особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку. Перехід на фіксований сільськогосподарський не входить до даного переліку.

Тобто, згідно п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, не передбачено можливості прийняття платником рішення щодо вибору порядку обкладання ПДВ, але разом з тим не передбачено обов'язку для платника податку на перехід на спеціальний режим оподаткування по ПДВ.

Подання скорочених декларацій в розумінні цього Закону і інших нормативних актів передбачає використання платником податку відповідної пільги, яка надається державою для підтримки розвитку певної галузі економіки. В даному випадку на підтримку сільськогосподарських товаровиробників.

У статті 9 Закону № 168/97-ВР зазначається процедура реєстрації осіб як платників податку на додану вартість. В даній статті Закону зазначено, що обов'язкова реєстрація платника ПДВ тільки при умовах, які зазначені в п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, обов'язковий перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у відповідності до зазначених вище нормативних актів, не передбачено, так як це пільга (право) для платника податку, а не обов'язок.

Крім того, пп. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР зупиняє дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва..., а не забороняє сплачувати ПДВ до бюджету і не зобов'язує подавати скорочену декларацію по ПДВ.

Також колегія суддів відмічає, що позиція Бахмацької МДПІ з посиланням на Постанову КМУ № 271 від 26.02.1999 р. є необґрунтованою, так як дана Постанова діє у разі якщо платник податків самостійно прийняв рішення (а не змушений його прийняти під тиском податкового органу).

Крім того, відповідно до пп. 1.4.1 пп. 1.4 п. 1 Наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України «Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України»від 23 липня 2004 р. N 419/453 (із змінами та доповненнями) (далі - Наказ № 419/453), пільги з податку на додану вартість - це переваги, надані певним суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобов'язань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Згідно Листа ДПА України, Заступник Голови Державної податкової адміністрації України С.В. Чекашкін, затвердив 01.07.2008 р. «Довідник N 46 пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.03.2008». В даному довіднику під кодом 14010213 зазначена пільга, яка надається платнику податку згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, такої ж позиції по вирішенню зазначеного вище питання притримується і Вищий адміністративний суд України, який повністю підтверджує те, що застосування платником податків спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та відповідного подання до податкового органу податкової (скороченої) декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, яка підтверджує право на пільгу, є його правом, а не обов'язком.

Тобто, беручи до уваги в комплексі Закон № 168/97-ВР, Наказ № 419/453, Довідник N 45, термінологічні вислови, судову практику ВАСУ та інші нормативні акти, п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР - це податкова пільга (пільга) надана державою платникові податку і тільки платник податків вправі вирішувати чи скористатися йому наданою державою пільгою чи ні.

Немає жодного законодавчого акту, який дозволяє податковим органам в цілому і Бахмацькій МДПІ Чернігівській області зокрема, примушувати платника податків скористатися наданою йому державою пільгою.

Таким чином, обов'язковий перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у відповідності до зазначених вище нормативних актів, не передбачено, так як це пільга (право) для платника податку, а не обов'язок.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 р., органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон № 2181-III), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Застосування цієї норми якраз полягає в тому, що в Законі № 168/97-ВР немає чіткого зазначення про обов'язок чи право застосування п. 11.29, а тому при вирішенні зазначеного питання має бути застосовано пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону 2181- III.

Що стосується порушень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки МДПІ, зазначено, що TOB «Бахмач Агро»в порушення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не надало первинних документів, що свідчать про фактичне надання інформаційно-технологічних послуг, визначення виконавців та причетність послуг до господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Бахмач Агро»уклало договір з TOB «ЛАТАГРО»на придбання інформаційно-технологічних послуг № 8/08 від 01.02.2008 р.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон № 996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається, під час перевірки були надані договори про надання інформаційно-технологічних послуг між TOB «ЛАТАГРО»та TOB «Бахмач Агро»з датами, номерами та місцем складання, акти виконаних робіт із конкретним зазначенням наданих послуг, обсяг послуг (кількість годин), вартість наданої послуги, місце складання акту, дати складання і до якого договору відноситься. Крім того, до даних документів були надані звіти про виконання послуг із зазначенням відповідальної особи, яка виконувала дані послуги і її підписом.

Зазначені первинні документи були підписані Генеральними директорами TOB «ЛАТАГРО»та TOB «Бахмач Агро»та скріплені печатками.

Таким чином, зазначенні вище документи є первинними та відповідають чинному законодавству і на підставі них вівся бухгалтерський та податковий облік.

Однак, Бахмацька МДПІ вважає, що надані договори про надання інформаційно-технологічних послуг, акти приймання-передачі наданих послуг та звіти про виконання послуг не є документальним підтвердженням наданих послуг, а також не бере до уваги той факт, що всі надані первинні документи судами або в інший спосіб не були визнанні недійсними.

Таким чином, невірно дана оцінка первинним документам призвела до невірного застосування норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість»і як наслідок призводить до значного зменшення податкового кредиту.

TOB «Бахмач Агро»документально підтвердив оплату по укладеній угоді про надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: позивачем надано докази фактичного виконання зобов'язання, яке було предметом укладеного договору з TOB «ЛАТАГРО»(договір надання інформаційно-консультаційних послуг, завірені копії актів приймання-передачі, податкових накладних та платіжних доручень).

Зі змісту наведених вище положень Закону вбачається, що інших документів, які б підтверджували право платника податків на податковий кредит законодавством не вимагається.

Крім того, у відповідності до норм Закону № 996-XIV, відсутність будь-якого реквізиту на первинному документі (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV) або якщо зазначений обов'язковий реквізит записаний в іншому вигляді (на думку контролюючого органу) автоматично не визнається недійсним або не визнається непервинним. Головне щоб первинні документи дали змогу кваліфікувати надані послуги, проведені роботи або купівлю-продаж товару, як цього вимагає Закон № 996-XIV.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Чистиною 1 ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, Бахмацька МДПІ не надала доказів визнання недійсним договору інформаційно-консультаційних послуг № 8/08 від 01.02.2008 р., а разом з тим доказів визнання недійсними актів приймання-передачі послуг, податкових накладних, рахунків. А тому дані документи є чинними і відповідають первинним документам на підставі яких і ведеться податковий та бухгалтерський облік.

Враховуючи викладене та виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, відмовивши Товариству з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»в задоволенні позову.

Натомість, судова колегія вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі заслуговують на увагу, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»- задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»- задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Бахмацької МДПІ Чернігівської області № 0000322310/0 та № 0000312310/0 від 09.06.2009 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 02 лютого 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

В.А. Твердохліб

Постанову виготовлено в повному обсязі: 01.02.11.