Постанова № 13635942, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16479/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддівТроян Н.М., Твердохліб В.А.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мансарда»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мансарда»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001052308/0 від 08 грудня 2009 року, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.12.2009 р. № 0001052308/0 (а.с. 3-8 том I).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року позовні вимоги задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001052308/0 від 08.12.2009 р. (а.с. 122-124 том II).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач по справі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2010 р. (а.с. 125 том II) та - апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2010 р. у справі № 2а-16479/10/2670 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена постанова прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с. 130-134 том II).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позивачу у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та на виконання листа ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.08.2009 року № 3849/26-1/31, було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Мансарда»з питань правових відносин з ПП «Алертс груп»за період з 01.11.2006 року по 31.08.2007 року.

За результатами перевірки складено Акт № 696/1-23-07-33935796 від 27.11.2009 року (а.с. 34-44 том I).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено наступні порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємий період у сумі 309 009,00грн., у тому числі по періодам: за IV квартал 2006 р. в сумі 91543 грн., за I квартал 2007 р. в сумі 123 795,00 грн., за II квартал 2007 р. в сумі 93 671,00 грн., та вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період, всього у розмірі 247207,00 грн. (а.с. 34-44 том I).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001052308/0 від 08.12.09 р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 463 513,50 грн., що включає суму основного платежу 309 009,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 154 504,50 грн. (а.с. 45).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх, на його думку, порушених прав та свобод.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що з боку позивача відсутні порушення вимог чинного законодавства при включенні до складу валових витрат суми коштів понесених на оплату отриманого товару від ПП «Алертс груп», а тому і відсутні підстави для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Мансарда»зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.03.2006 року за реєстраційним № 217465 (а.с. 9 том I).

Виходячи із завдань органів державної податкової служби, викладених у ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зазначені органи виконують, зокрема контрольно-наглядову функцію, яка конкретизована у ст. ст. 8 - 10 цього Закону. З аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної податкової служби здійснюють, зокрема контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів обов'язкових платежів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що між позивачем та ПП «Алертс груп»укладено договори № 6/10-06 від 06.10.2006 р. на виконання покрівельних робіт в адміністративному будинку; № 2/04-07 від 02.04.2007 р. про виготовлення продукції з давальницької сировини; № 27/04-07 від 27.04.2007 р. про виготовлення продукції з давальницької сировини.

Дані договори виконані, на підтвердження виконання сторонами умов договорів позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 30.11.2006 р. на суму 123464,40 грн. в т.ч. ПДВ 20577, 40 грн.; № 1 від 18.04.2007 р. на суму 109234,80 грн. в т.ч. ПДВ 18 205,80 грн.; № 1 від 14.05.2007 р. на суму 123 540,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 590,00 грн., копії виписок банківських установ від 04.12.2006 р. та від 26.12.2006 р. на суму 123 464,40 грн. в т.ч. ПДВ 20 577.40 грн.; від 22.05.2007 р. та від 08.06.2007 р. на суму 109 234,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 205,80 грн.; від 26.06.2007 р. в сумі 123 540,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 590,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат, витрати понесені на оплату отриманого товару від ПП «Алертс груп»в період з 01.11.06 р. по 31.08.07 р., що підтверджується податковими накладними, та отримання такого товару підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, в ході аналізу інформаційної бази даних «АІС ОР»встановлено, що ПП«Алертс Груп», код ЄДРПОУ 33595727, зареєстроване 22.07.2005 р. Деснянською РДА м. Києва. Як платник податків перебувало на обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва з 18.07.2005 р. Знято з обліку 21.02.2008 р. Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер 2541408910). Засновниками даного підприємства були: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3).ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 19.03.2009 року. Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_2 було встановлено, що він як директор ПП «Алертс Груп»підписував первинні документи, а саме: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, по взаємовідносинам з низкою підприємств-замовників. Згідно пояснень гр. ОСОБА_2 ніякі роботи, що вказані у актах виконаних робіт фактично не виконувалися, все робилося для того, щоб документально підтвердити перераховані на рахунок ПП «Алертс Груп»грошові кошти від TOB «Мансарда». Фактично на ПП «Алертс Груп»рахувався лише ОСОБА_2, всі субпідрядники були вигаданими для того, щоб сформувати податковий кредит для ПП «Алертс Груп». На які фірми перераховувалися у подальшому грошові кошти, ОСОБА_2 пояснити не зміг.

Колегією суддів дані факти прийняті до уваги та їм надано певну правову оцінку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2007 року, прийнятій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват комплект»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підтверджених документально понесених витрат (договорами, належно оформленими видатковими накладними, податковими накладними) що віднесені до валових, є обовязковою обставиною, але не вичерпною.

Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що вещевказанні договори виконані з огляду на надані позивачем докази, є непереконливими і останні підлягають повній і всебічній перевірці.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Алертс Груп»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по взаємовідносинам з TOB «Мансарда»та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Алертс Груп»створення правових наслідків.

Суд першої інстанцій не звернув увагу на той факт, що TOB «Мансарда»не надано жодних доказів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей за зазначеними вище угодами. Також, судом першої інстанції не було з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення господарських операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду першої інстанції слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

TOB «Мансарда»діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Алертс Груп», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались.

Вищевказане дає підставу стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини TOB «Мансарда»з ПП «Алертс Груп»носять характер нікчемного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Враховуючи вищевикладене, договори між підприємствами TOB «Мансарда»з ПП «Алертс Груп»від № 6/10-06 від 06.10.2006 р., № 2/04-07 від 02.04.2007 р. та № 27/04-07 від 27.04.2007 р. та інші правочини є нікчемними, та такими, що укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки має на меті отримання вигоди не від господарської діяльності, а від певного зменшення суми належних до сплати податків і є нікчемними в силу укладення їх всупереч ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи те, що угоди між підприємствами TОB «Мансарда»з ПП «Алертс груп»№ 6/10-06 від 06.10.2006 р., № 2/04-07 від 02.04.2007 р. та договір № 27/04-07 від 27.04.2009 р. та інші правочини є нікчемними, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно не прийнято до уваги акти про надання послуг, виписані від імені ПП «Алертс груп».

Відтак, TOB «Мансарда»порушено вимоги абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат підприємства всього на суму 1 236 037,00 грн.

Отже, суд першої інстанції при постановленні рішення не дослідив факт здійснення господарських операцій всіма передбаченими законодавством засобами.

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо недобросовісного характеру діяльності ТОВ «Мансарда»є обґрунтованими.

Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача є обґрунтованими та такими, що заслуговують уваги, а отже, постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мансарда»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 02 лютого 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

В.А. Твердохліб

Постанову виготовлено в повному обсязі: 01.02.11.