Ухвала суду № 13635937, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2559/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.;

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Троян Н.М., Твердохліб В.А.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства «Фортуна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Фортуна», в якій просило:

- стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Фортуна», 22523, с. Брицьке, Липовецький район, Вінницька область, вул. Леніна, 1 (код ЄДРПОУ 32780561, банківські реквізити: р/р 2600712236, «Райффайзенк банк Аваль», МФО 302247) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Липовецький район, р/р 31214230700273, код ЄДРПОУ 34701099, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік») адміністративно-господарські санкції в розмірі 19850,00 грн. пеню в розмірі 369,52 грн. (а.с. 2-3).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 34-35).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач по справі - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі № 2-а-2559/10/0270 про відмову в задоволенні позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 19850,00 грн. та пені в розмірі 369,52 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги тим, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в результаті чого мало місце неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи і відповідно неправильно винесене судове рішення (а.с. 36-38).

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»щодо створення робочих місць для інвалідів.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства-відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відносно відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства «Фортуна»відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 60 осіб, з них: відсутня середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»становить 2 особи (а.с. 4).

На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за № 01-08/666-10/39 від 06.05.2010 р. (а.с. 5), Липовецький районний центр зайнятості у Вінницькій області надав відповідь за вих. № 02-17/908 від 25.05.2010 р. (а.с. 7-8), згідно з яким ПСП «Фортуна»у 2009 році регулярно подавало звіти за формою № 3-ПН щодо інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За даними Липовецького районного центру зайнятості направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних видано:

- 28.01.2009 року, від якого ОСОБА_3 відмовився у зв'язку з незнаходженням роботи за місцем проживанням;

- 24.03.2009 року, - ОСОБА_4 відмовився за станом здоров'я;

- 04.06.2009 року, - ОСОБА_2 відмовився в зв'язку з транспортною недоступністю;

- 27.07.2009 року, - ОСОБА_5 відмовився у з зв'язку з низькою заробітною платою;

- 28.10.2009 року, - ОСОБА_6 відмовився за станом здоров'я під час співбесіди (а.с. 7-8).

Крім того, фактів відмов роботодавця у працевлаштуванні інвалідів не було, а протягом 2009 року підприємством прийнято участь у 8-ми семінарах, які проводив центр зайнятості.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. № 875-XII (із змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 3 ст. 18 вказаного закону, підприєм?ства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі пі?дприємства, організації гром?адських організацій інвалід?ів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону?, щороку сплачують відповідни?м відділенням Фонду соціальн?ого захисту інвалідів адміні?стративно-господарські санк?ції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче м?ісце, призначене для працевла?штування інваліда і не зайнят?е інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому чи?слі підприємств, організацій? громадських організацій інв?алідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, с?амостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в яком?у відбулося порушення нормат?иву, встановленого частиною п?ершою статті 19 цього Закону (ч. 4 ст. 20 Закону).

Отже, виходячи з аналізу вказаних вище норм вбачається, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому статтею 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі по тексту - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2009 році на підприємстві становила 60 осіб, згідно із ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році становить 2 особи, фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, відсутні (а.с. 4).

Таким чином, відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

З відповіді Липовецького районного центру зайнятості від 25.05.2010 р. вих. № 02-17/908 (а.с. 7-8), згідно з якою в 2009 році 5 безробітним інвалідам були видані направлення для працевлаштування на підприємстві-відповідача, вбачається, що останні відмовилося від запропонованих вакансій в зв'язку з віддаленістю населеного пункту, в якому знаходиться підприємство, низькою заробітною платою та за станом здоров'я (а.с. а.с. 9, 10, 11, 12).

Крім того, в матеріалах справи наявні звіти підприємства-відповідача про наявність вакансій подані Липовецькому центру зайнятості станом на 28.02.2009 р. (а.с. 13), станом на 28.04.200 р. (а.с. 14), станом на 28.05.2009 р. (а.с. 15), станом на 28.06.2009 р. (а.с. 16), станом на 28.07.2009 р. (а.с. 17), станом на 28.09.2009 р. (а.с. 18), станом на 29.10.2009 р. (а.с. 19), станом на 27.11.2009 р. (а.с. 20).

Отже, відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства-відповідача, матеріали справи № 2-а-2559/10/0270 не містять.

А отже, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стосовно відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Фортуна»відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, дослідив всі обставини цієї справи та правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.

В звязку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 165, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

В.А. Твердохліб