Ухвала суду № 13635931, 26.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6320/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2010 року у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Енергополь-Україна»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про скасування повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Акціонерне товариство закритого типу «Енергополь-Україна» (далі АТЗТ «Енергополь-Україна», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512309/1 від 18.12.2009 року та № 0000512309/2 від 17.03.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові Повідомлення-рішення № 0000512309/1 від 18.12.2009 року, № 0000512309/2 від 17.03.2010, винесені ДПІ у Оборонському районі м. Києва, крім частини, що стосується нарахування Акціонерному товариству закритого типу «Енергополь-Україна»податкового зобов'язання у розмірі 12500 грн. та нарахованих на нього штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку АТЗТ «Енергополь-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 15.10.2009 року № 598-23-9-20022334.

Вказаним актом перевірки виявлено допущення позивачем порушень вимог пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 302979 грн., в тому числі: за червень 2008 року - в сумі 12500 грн.; за січень 2009 року -108279 грн.; за лютий 2009 року - 83974 грн.; за березень 2009 року - 98226 грн., а також завищено від'ємне значення (січень 2009 р.) різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту податкового періоду на 2105054 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512309/1 від 18.12.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на в розмірі 454469 грн., в тому числі за основним платежем 302979 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 151490 грн.

Позивач не погодившись з таким рішенням податкового органу оскаржив його в адміністративному порядку в результаті чого було винесено повідомлення-рішення № 0000512309/2.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору №2304 від 23.04.2002р. вбачається, що між АТЗТ «Енергополь-Україна»(Підрядник) і TOB «Бріз-Інвест»(Замовник) було укладено договір підряду.

По завершенню робіт за Договором між його сторонами виник спір, який протягом 2007 року вирішувався у господарському суді м. Києва, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України. Остаточне рішення по справі було прийнято 26.12.2007 року. Вищим господарським судом України. На виконання рішення суду АТЗТ «Енергополь-Україна»повернуто TOB «Бріз-Інвест»грошові кошти в сумі 11066666 грн., крім того ПДВ 2213333 грн. Фактичне повернення коштів відбулось 08.12.2008 року, що підтверджено випискою з банківського рахунку. В звязку з чим, позивач провів корегування податкових зобовязань, так як змінилася компенсація вартості виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності дій позивача, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до зміни бази оподаткування.

При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець, відповідно, збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Під поставкою товарів слід розуміти відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість“ будь-які операції, що здійснюються за цивільно-правовими договорами, внаслідок чого є неприпустимим посилання податкового органу на те, що право на корегування у відповідності до пункту 4.5 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість“ виникає за умови фактичної поставки товару.

Доводи відповідача про наявність безповоротної (поворотної) фінансової допомоги, що не надає позивачу права коригування податкових зобовязань на підставі Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно відхилені судам першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи на виконання рішення суду позивач повернув 08 грудня 2008 року кошти, зазначені в рішенні суду та правомірно вписав розрахунки корегування до раніше виписаних податкових накладних № 338 від 31 травня 2004 року та № 392 від 30 червня 2004 року і № 445 від 31 липня 2004 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання ДПІ що розрахунки коригувань виписані згідно договору № 2209-04, оскільки у графі № 3 «Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг)»податкових накладних № 338 від 31.05.2004 р., № 392 від 30.06.2004 р., № 445 від 31.072004 р. було вказано договір № 2209-04, безпідставне та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На виконання Закону України "Про податок на додану вартість" Державною податковою адміністрацію України прийнятий наказ "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97 року N 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.97 року за N 233/2037.

Згідно з пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком N 2 до податкової накладної.

Слід зазначити що розрахунки коригування позивачем були оформлені належним чином.

Позивачем не заперечується що в 2004 році в податкових накладних була допущена описка в номері договору, однак данні обставини не можуть бути визначені ДПІ в ході перевірки АТЗТ «Енергополь-Україна»за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року як недоліки в документації позивача за 2004 рік. Також слід звернути увагу що помилка була допущена саме у початкових податкових накладних, а не у розрахунках коригування до них.

Посилання відповідача що ТОВ «Бріз-Інвест»проведено коригування податкового кредиту тільки на суму 452526 грн. відповідно до розрахунку коригувань № 3/12/0000000445 від 19 січня 2009 року безпідставне, так як не було надано доказів будь-які порушення ТОВ «Бріз-Інвест»вимог податкового законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомлень-рішень № 0000512309/1 від 18.12.2009 року та № 0000512309/2 від 17.03.2010 року повноваження державної податкової інспекцієї не використовувалися з тією метою, з якою вони надані; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; упереджено; без дотриманням принципу рівності перед законом.

Таким чином рішення податкових повідомлень-рішень № 0000512309/1 від 18.12.2009 року та № 0000512309/2 від 17.03.2010 року не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги АТЗТ «Енергополь-Україна»слід задовольнити.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 31 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик