Ухвала суду № 13635929, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1417/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Троян Н.М., Твердохліб В.А.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Деко»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року позивач - Закрите акціонерне товариство «Деко»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0011581540/0 від 14.08.2009 р. про визначення суми податкового зобовязання (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 1599 (одна тисяча пятсот девяносто девять) грн. 82 коп., в якій просило:

- визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0011581540/0 від 14.08.2009 р. (а.с. 3-6).

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним рішення-повідомлення відповідача та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0011581540/0 від 14.08.2009 р. (а.с. 58).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Деко»задоволено, а саме: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0011581540/0 від 14.08.2009 р. (а.с. 61-63).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач по справі Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження (а.с. 64-65) та - апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2010 року по справі № 2а-1417/10/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Деко»до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права (а.с. 69-73).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку, повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

А отже, п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у користуванні ЗАТ «Деко»знаходиться земельна ділянка площею 154,51 кв. м. за адресою: вул. Сулеймана Стальського, 32 у м. Києві на якій розташовано багатоповерховий житловий будинок (гуртожиток) в якому позивачу належить на праві власності 34/100 нежитлового приміщення, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2007 р. (а.с. 10) та рішення Третейського суду від 21.02.2008 р. (а.с. 14-19).

КП «Київський інститут земельних відносин» розроблено внесення змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки у зв'язку із зміною переліку землекористувачів (а.с. 23-26).

КП «Київський інститут земельних відносин» здійснено нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки.

На підставі отриманих даних про грошову оцінку земельної ділянки та даних земельного кадастру позивачем самостійно здійснено обчислення розміру земельного податку та подано податковий розрахунок до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (а.с. 31-35).

25.12.2008 р. Київською міською Радою прийнято рішення № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

22.07.2009 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулась до відповідача із листом № 14837/10/15-211 в якому зазначила, що у зв'язку із прийняттям Київською міською Радою рішення № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого збільшено ставку податку на землю, керівнику підприємства необхідно надати уточнюючі розрахунки по сплаті земельного податку за 2009 рік.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку ЗАТ «Деко»за період: квітень-травень 2009 р., про що складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) № 4331-18/25195772 від 28.07.2009 р. (а.с. 48).

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобов'язання з земельного податку, зазначений ЗАТ «Деко»у податковій декларації є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки платником податку занижено розмір земельного податку за квітень-травень 2009 р., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 1 523,64 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 17.14 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0011581540/0 від14.08.2009 р. про визначення податкового зобов'язання по сплаті податку за землю у розмірі 1 599,82 грн., в т.ч. 1 523,64 грн. - основний платіж, 76,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 8).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (норма статті чинна на момент прийняття рішення КМР № 944/944).

Крім цього, повноваження Київської міської ради в галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, в ст. 9 якого передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Виходячи із змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Таким чином, виходячи з системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належать до виключної компетенції Верховної Ради України та які можуть реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Конституції України, прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України - Верховної Ради.

Натомість, слід відмітити, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Крім того, судова колегія зазначає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч. 4 ст. 9 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Деко».

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Заступника начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 02 лютого 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

Твердохліб В.А.

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 01.02.11.