Ухвала суду № 13635898, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 10/387 (2-а-10059/08) Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009 у справі за адміністративним позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «АВІВА» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.09.2008 Страхове товариства з додатковою відповідальністю «АВІВА» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.05.2008 № 0000232201/0, від 11.08.2008 № 0000232201/1, від 07.10.2008 № 0000232201/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено невиїзну позапланову перевірку СТДВ «АВІВА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 15.05.2008 № 185/1-22-10-30518702, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 11.3.2 п. 11.3 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено скоригований валовий дохід страховика за четвертий квартал 2006 року на загальну суму 9170806,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008 № 0000232201/0, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 412686, 00 грн., в тому числі 275124,00 грн. основного платежу та 137562,00 грн. штрафних санкцій.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржені в порядку, передбаченому пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 04.06.2008, ДПІ у Голосіївському районі прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.08.2008, яким податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008 № 0000232201/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2008 № 0000232201/1.

ДПА у м. Києві скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 28.05.2008 № 0000232201/0 та від 11.08.2008 № 0000232201/1 - без змін, а ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2008 № 0000232201/2.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.07.2001 між позивачем та Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ» укладено договір про співробітництво у сфері перестрахування (ретроцесіях) № 03-RE, відповідно до умов якого позивач передав ризик (частку ризику), а Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю «РСТ»прийняв ризик (частку ризику) за відповідними договорами страхування.

В подальшому, 04.01.2005 між позивачем та УА СТДВ «РСТ»укладено договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11, на підставі якого здійснювались взаєморозрахунки, починаючи з першого кварталу 2005 року.

28.07.2005 між позивачем та УА СТДВ «РСТ»укладено Додаток № 1 до договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування від 04.01.2005 № 11, у відповідності до якого сторони дійшли згоди про те, що позивач буде перераховувати належні УА СТДВ «РСТ»кошти на рахунок Благодійної установи «РСТД».

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що постановою Господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі 46/284-А, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007, встановлено законність та правомірність дій позивача та його контрагентів щодо укладення вказаного договору та додаткової угоди до нього та відповідність договору від 04.01.2005 № 11 і додаткової угоди від 28.07.2005 № 1 вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Судом першої інстанції вірно застосовано ст. 72 КАС України, згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді інших справ, участь у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.10.2006 до 31.12.2006 на виконання договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, укладеного між позивачем та УА СТДВ «РСТ»та додатку № 1 від 28.07.2005 до даного Договору, позивач перерахував на рахунок Благодійної установи «РСТД»кошти на загальну суму 9170806,00 грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства та не виключає віднесення цієї суми до валових витрат, оскільки платіж вчинено за умовами договору (з додатками), укладеного з перестрахувальником.

Як вірно зазначено судом першої інстанції факт перерахування вищевказаної суми підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у Київській філії АКБ «Укрсоцбанк»та відповідними договорами перестрахування. Також судом першої інстанції встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 02.02.2007 у справі № 11/629-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007, встановлено, що кошти які перераховувались позивачем починаючи з 28.07.2005 на рахунок благодійної установи «РСТД»є коштами, які перераховувалися на виконання договору № 11 від 04.01.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.07.2005, укладених між позивачем та УА СТДВ «РСТ», та є у розумінні пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки сума фактично сплачених позивачем страхових внесків (премій) за договорами перестрахування за четвертий квартал 2006 року у розмірі 9170806, 00 грн. співпадає з сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених позивачем за договором перестрахування, яка була вказана позивачем в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за четвертий квартал 2006 року, відповідач неправомірно включив кошти в розмірі 9170806, 00 грн. до скоригованого оподатковуваного доходу позивача.

У відповідності до норм чинного законодавства, прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань за результатами перевірок платника податків можливе виключно у випадку порушення таким платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, наявність якого встановлена перевіркою та зазначена у відповідному акті перевірки.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки акт від 15.05.2008 № 185/1-22-10-30518702 не містить жодних посилань на відсутність ліцензії у УА СТДВ «РСТ», даний факт не досліджувався відповідачем під час перевірки та не міг бути підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої був складений акт перевірки від 15.05.2008 № 185/1-22-10-30518702, була постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, винесена в рамках кримінальної справи № 71-00163.

В матеріалах справи містяться наказ начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.04.2008 № 406 про проведення позапланової виїзної перевірки СТДВ «АВІВА»та направлення від 17.04.2008 № 2056/22.1 на проведення позапланової перевірки СТДВ «АВІВА».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач за таких обставин мав провести позапланову виїзну перевірку, однак в порушення вимог ст. 11 ЗУ «Про державну податкову службу» протиправно провів позапланову невиїзну перевірку позивача без дослідження всіх первинних документів, що обумовили проведення вищенаведених господарських операцій, в звязку з чим вказаний акт перевірки та оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними, що також свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій у розмірі 137562, 00 грн. у відповідності до п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст виготовлено 31 січня 2011 року.