Ухвала суду № 13635804, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8402/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ізмайлової Т.Л.

суддів Троян Н.М., Шостака О.О.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042200 від 08.02.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2010 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 28.09.2007 року по 25.08.2008 року, про що був складений Акт перевірки № 33\22-00/14311175 від 27.01.2010 року, яким було виявлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі Закон - № 185/94-ВР, яке полягало у несвоєчасному отриманні товару на суму 1480000 російських рублів за контрактом (затримка 29 днів) та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю, яке полягало у неподанні декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами».

На підставі вищезазначеного акту було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.02.2010 року № 0000042200, яким позивачу визначено пеню за порушення термінів розрахунку у ЗЕД в сумі 26390,65 грн.

Позивач не погоджуючись з даним податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесене відповідачем 08.02.2010 року є протиправним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

29.06.2007 року позивачем було укладено контракт купівлі-продажу № 98-5236/91-07 з резидентом Російської Федерації «Уфимским приборостроительным производственным обьединением», відповідно до п.п. 2.1 п. 2 якого, ціну за товар визначено в рублях Російської Федерації.

Згідно ст. 2 Закону № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 днів (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, потребує висновку центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до вимог ст. 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщується через митний кордон України.

Згідно ст. 212 МК України митний склад це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, на виконання Контракту 28.09.2007 року позивачем було перераховано на користь російського контрагента авансовий платіж у сумі 1480000 рос. Рублів, а 27.02.2008 року решту платежу 1480000 рос. Рублів за продукцію, яка повинна булла бути поставлена контрагентом однією партією до 27.12.2007 року. Фактично зазначена продукція надійшла на митну територію України 03.12.2007 року, а митний контроль завершився 24.01.2008 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій діяв протиправно, оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений Законом № 185/94-ВР, відповідно до якого відповідальність передбачена за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за не ввезення товару в режимі імпорту у передбачений законом строк.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч.2 ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.01.2011 року.